Постанова

від 01.04.2009 по справі 33/114-34/179

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/114-34/179

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 33/114-34/179

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Пантелієнка  В.О.

          Євдокимова  О.В.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -не з"явився

 від відповідача -Берковський Р.О., довіреність № 1 від 12.01.2009 року

від третьої особи - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2008

 у справі № 33/114-34/179 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс "Ріксос-Прикарпаття"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Україна"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "РА Медіа Маркет"

 про                                                   стягнення 1746 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2007 року у справі № 33/114 позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально – реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” (далі по тексту – відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „РА Медіа Маркет” (далі по тексту – третя особа) про  стягнення 1 746, 00 грн.  задоволено повністю. Стягнуто з позивача на користь  відповідача  суму основного боргу  1 661,45 грн., індекс інфляції у розмірі 64,00 грн.,  3% річних у сумі 21, 00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2007 року у справі         № 33/114 – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2008 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна” задоволено частково, рішення Господарського суду  міста Києва від 08.11.2007 року  та постанову  Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2008 року у справі 33/114 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги доводи відповідача щодо укладання ним договорів з третіми особами на виконання договору № 01/07.01 та оплати за цими договорами, не перевірено наведені відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі зі справи доводи – і відповідно не оцінено подані ним докази - стосовно отримання позивачем усіх постерів на щити і розміщення їх у позивача (при відмові останнього від підписання відповідного акта приймання-передачі та за відсутності з його боку зауважень щодо якості виконаної роботи).

Крім того, попередніми судовими інстанціями не досліджено (лише згадано в оскаржуваних судових рішеннях) і як доказ у справі рахунок-фактуру від 21.09.2006 року № СФ-0000255 на предмет наявності в ньому даних щодо кількості, ціни, інших характеристик зазначених у цьому документі виробів. При цьому, передчасними є й висновки попередніх судових інстанцій про неприйняття як доказів у справі документів, що стосуються укладення відповідачем договорів з „третіми особами” відповідно до умов договору № 01/07.01 та вчинення цими особами дій, спрямованих, по суті на виконання зазначеного договору. Такі висновки не узгоджуються із з'ясованими тими ж судовими інстанціями умовами договору № 01/07.01 щодо права відповідача (як виконавця) залучати для виконання окремих робіт (послуг) за цим договором третіх осіб. Отже, дослідження дій таких осіб з виконання окремих робіт (надання послуг) за завданням відповідача, пов'язаними з виконанням умов договору № 01/07.01, входить до предмету доказування в даній справі. Проте попередні судові інстанції цього не врахували та відповідних фактичних обставин справи не встановили.

Постанова апеляційної інстанції містить взаємно суперечливі мотиви її прийняття: з одного боку, в ній ідеться як про встановлений факт про існування домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо „виготовлення постерів на щити в кількості 7 штук на загальну суму 1 661,45 грн.”, з іншого суд застосовує до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України щодо зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна (яким суд вважає кошти в сумі 1 661,45 грн.) без достатньої правової підстави, хоча сам же й визначив таку підставу у вигляді зазначеної домовленості сторін, причому не вказав, чи відпала така підстава згодом, а якщо відпала, то в зв'язку з чим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 року у справі                        № 33/114-34/179 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Діагностичний лікувально – реабілітаційний курортний комплекс „Ріксос-Прикарпаття” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна”, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „РА Медіа Маркет” про стягнення 1 746 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1661,45 грн. боргу, 64 грн. інфляційних витрат, 21 грн. – 3 % річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.12.2008 року вих. № 215  (вх. № 02-4.1/455 від 23.01.2009 року), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведено обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі    № 33/114-34/179 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2009 року о 10 год. 10 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року № 01-23/3/183 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 33/114-34/179 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року  та 17.03.2009 року у справі № 33/114-34/179 було відкладено розгляд справи в зв'язку з нез'явленням сторін та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судове засідання 01.04.2009 року з'явився представник відповідача,  представники позивача та третьої особи  без поважних причин не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача , дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2006 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено договір на проведення рекламної компанії     № 01/07.1 (далі – Договір), відповідно до пункту 2.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується проводити рекламну компанію, яка вважається розпочатою з дати підписання даного Договору та виконується відповідно до умов даного Договору, додаткових угод до даного Договору та окремих договорів на виконання робіт, визначених у даному Договорі до 31.12.2006 року включно.

Виконавець має право за рекомендацією Замовника або за власною ініціативою залучати третіх осіб для виконання окремих робіт (послуг) для проведення Рекламної кампанії. Виконавець несе відповідальність перед Замовником за належне виконання робіт такими особами (пункт 2.2 Договору).

Виконавець зобов'язується здійснювати Рекламну кампанію відповідно до умов цього Договору. Додаткових угод до цього Договору та окремих Договорів на виконання робіт, визначених у цьому Договорі (пункт 3.2 Договору).

Виконавець зобов'язаний розробляти та подавати Замовнику письмові Пропозиції щодо проведення кожного виду рекламних заходів у межах затвердженого Замовником медіаплану, якщо необхідність надання таких пропозицій виходить з підписаного медіаплану в зв'язку з відсутністю у ньому інформації, яка повинна міститися в Пропозиції. В кожній Пропозиції визначається вид певного рекламного заходу медіаплану, строки або терміни його виконання, вартість, технологія проведення та інша інформація, яка необхідна для проведення цього рекламного заходу (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору на підставі затверджених Замовником пропозицій Виконавець готує та подає на розгляд Замовнику для укладення додаткові угоди до даного Договору або окремі договори з приводу надання та затвердження пропозицій. У цих додаткових угодах або окремих договорах визначаються всі необхідні умови щодо конкретних рекламних заходів (робіт, послуг), що були предметом затверджених пропозицій, в т.ч. вид рекламного заходу (робіт, послуг), вартість, строк виконання, зобов'язання сторін щодо досягнення тих чи інших результатів, механізм контролю за здійсненням рекламного заходу (робіт, послуг), відповідальність сторін за порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3.6 Договору Замовник також може надавати Виконавцю письмові завдання на проведення рекламних заходів (робіт, послуг). На підставі наданих Замовником завдань Виконавець готує та подає на розгляд Замовнику для укладання додаткові угоди до даного Договору або окремі договори з приводу завдань Замовника. У цих додаткових угодах або окремих договорах визначаються всі необхідні умови щодо конкретних рекламних заходів (робіт, послуг), що були предметом затверджених завдань, в т.ч. вид рекламного заходу (робіт, послуг), вартість, строк виконання, зобов'язання сторін щодо досягнення тих чи інших результатів, механізми контролю за здійсненням рекламного заходу (робіт, послуг), відповідальність сторін за порушення зобов'язань.

Здача-приймання виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами за актами (пункт 6.1 Договору).

22.08.2006 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору (далі – Додаткова угода), відповідно до якої затвердили рекламний бюджет на проведення рекламної компанії в сумі 2 223 000 грн.

Таблицею № 3, яка є додатком № 1 до пункту 1.4 Додаткової угоди визначено, що на проведення рекламної компанії, відповідач повинен був виконати певні роботи, а саме: постери на щити в кількості 7 штук на суму 1 661,45 грн. Строки виконання відповідних робіт, докладні технічні характеристики та інше вказуються в окремих додатках чи додаткових угодах.

Угоди, які встановлюють порядок виготовлення постерів на щити між позивачем та Відповідачем не укладались.

06.09.2006 року третя особа виставила відповідачу рахунок-фактуру № СФ-6/09-1 на суму 1 578,38 грн. за виготовлення постерів у кількості 1 штуки.

21.09.2006  року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000255 на суму 1 661,45 грн. за виготовлення 7 штук постерів на щити.

22.09.2006 року позивач перерахував відповідачу 1 661,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 470 на суму 1 661,45 грн.

27.09.2006 року відповідач та третя особа підписали видаткову накладну на виготовлення постерів у кількості 1 штука на суму 1 578,38 грн.

28.10.2006 року відповідач направив позивачу для підписання два примірника акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000187 від 27.09.2006 року,  в якому зокрема зазначено, що відповідачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку № СФ-0000255 від 21.09.2006 року, а саме: виготовлення постерів у кількості 7 штук на   суму 1 661,45 грн.

27.10.2006 року позивач направив відповідачу лист № 143, в якому зазначив, що 24.10.2006 року разом з іншими документами одержано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами та надано зауваження щодо акта № ОУ-0000187 від 27.09.2006 року, а саме: згідно з таблицею № 3 до пункту 1.4 Додаткової угоди № 1 до Договору строки виконання робіт, зазначених у цій таблиці, зокрема, виготовлення постерів на щити, докладні технічні характеристики умови оплати та інші умови, які передбачені пунктом 3.6 Договору мають значитися в окремих додатках (додаткових угодах). Будь-яка угода на проведення вказаних в акті робіт відсутня, виготовлені постери нами не приймались. Акт № ОУ-0000187 від 27.09.2006 нами не може бути підписаний і повертається вам удвох примірниках.

03.11.2006 позивач направив відповідачу лист № 150, у якому вимагав від Відповідача повернути грошові кошти у сумі 1 661,45 грн. не пізніше 12.11.2006 року, оскільки відсутні угоди, які встановлюють порядок виготовлення постерів на щити, а вказані постери на щити відповідачем не виготовлені та не передані позивачу.

Відповідач грошові кошти у сумі 1 661,45 грн. позивачу не повернув.

06.11.2006 відповідач платіжним дорученням № 1510 сплатив третій особі 26 011,33 грн. за рекламну продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000255 на суму 1 661,45 грн. за виготовлення постерів на щити. У вказаному рахунку-фактурі не зазначено за виготовлення яких самих постерів на щити його виставлено.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України  (далі по тексту – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вказане положення кореспондується зі статтею 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (частина 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками (частина 2).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі (пункт 1 частини 1).

Недодержання сторонами письмової форми правочини, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків (частина 1 статті 218 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (частина 4).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору на виготовлення постерів на щити, а саме: не було узгоджено предмет договору та інші умови щодо яких за домовленістю між позивачем та відповідачем повинна була бути досягнута згода.

Так, позивачем та відповідачем у таблиці № 3 до пункту 1.4 Додаткової угоди № 1 до Договору передбачено, що підписанням цієї Таблиці (у якій передбачено, зокрема, й виготовлення постерів на щити у кількості 7 шт. на суму 1661,45 грн.) сторони домовились про те, що строки виконання зазначених робіт, докладні технічні характеристики, умови оплати та ін. зазначаються в окремих Додатках. Всупереч Договору, зокрема пунктів 3.2, 3.5, 3.6, 4.4, 4.5, Відповідач не подав на затвердження Позивача необхідних документів щодо узгодження порядку проведення конкретного рекламного заходу (виготовлення постерів), а саме – визначення  змісту спірних постерів на щитах, розташування цих щитів, технічні характеристики постерів, строки виготовлення постерів, механізми контролю за здійсненням вказаного рекламного заходу (виконанням роботи), відповідальність сторін за порушення зобов'язання.

В  матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт узгодження між позивачем та відповідачем вказаних істотних умов. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що додатки та угоди, які встановлюють порядок виготовлення постерів між позивачем та відповідачем не укладалися.

Про те, що між сторонами у даній справі не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору на виготовлення постерів свідчить також і лист позивача №143 від 27.10.2006, у якому зокрема позивачем зазначалось, що всупереч пункту 3.6 Договору між позивачем та відповідачем не укладались окремі додатки (додаткові угоди) на проведення робіт з виготовлення спірних постерів. Це й було головною підставою чому позивач відмовився підписувати Акт № ОУ-0000187 від 27.09.2006 про виготовлення спірних постерів.

Згідно з частиною 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору такій договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про виготовлення постерів на щити між позивачем та відповідачем вважається неукладеним, а тому договір між позивачем та відповідачем не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обов'язки для сторін.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін в зобов'язанні.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми, оскільки сторони не уклали договір на виготовлення постерів на щити (не досягли згоди щодо усіх його істотних умов), у відповідача, після отримання вимоги від позивача про повернення перерахованих останнім коштів у якості попередньої оплати за виготовлення постерів, відпали правові підстави зберігати ці кошти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відповідно  до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач після отримання від позивача листа № 150 від 03.11.2006 з вимогою повернення 1 661,45 грн., повинен був повернути зазначену суму коштів позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновок місцевого господарського суду  про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркс Україна” суму боргу у розмірі 1 661,45 грн. є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції  було правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за розрахунком позивача в сумі 64 грн. інфляційних втрат та 21 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги позивача зазначив, що останній відмовився підписати акт здачі-прийняття робіт (надання, послуг) № ОУ-0000187 від 27.09.2006 року, який відповідач 28.10.2006 року направив Позивачу. Крім того, відповідач уклав угоди та договори з третіми особами щодо виготовлення та монтажу інформаційних таблиць та вказівників для позивача. За твердженням відповідача 27.09.2006 року всі постери були передані ПП „Захарко” в м. Дрогобич Львівської області, який їх одразу розмістив на рекламних щитах, а тому це підтверджує отримання позивачем постерів на щити.

Місцевим господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про виготовлення постерів на щити, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відмовився підписувати   акт здачі-прийняття робіт (надання, послуг) № ОУ-0000187 від 27.09.2006 року, який був направлений відповідачем 28.10.2006 року.

Щодо посилання відповідача на те, що він уклав угоди та договори з третіми особами щодо виготовлення та монтажу інформаційних таблиць та вказівників для Позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до видаткової накладної від 27.09.2006 року отримав від ТОВ „РА Медіа Маркет” постери на щит у кількості 1 штуки.

Таким чином, з документів, наданих відповідачем до матеріалів справи на підтвердження виконання вказаної угоди з ТОВ „РА Медіа Маркет” не вбачається, що саме сплачувалось, виготовлювалось та передавалось на виконання цієї угоди. Крім того, відповідно до вказаної видаткової накладної відповідач отримав від ТОВ „РА Медіа Маркет” постери на щити у кількості 1 штуки, хоча позивач сплатив відповідачу 1 661,45 грн. за виготовлення постерів на щити у кількості 7 штук.

Посилання відповідача на те, що позивач порушив приписи частини 1 статті 853 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підряднику.

А тому, оскільки судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про виготовлення постерів на щити, колегія суддів вважає посилання  відповідача на те, що позивач порушив  приписи ч. 1 ст. 853 ЦК України такими, що не відповідають обставинам справи.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що  27.09.2006 року постери були передані ПП „Захарко” в м. Дрогобич Львівської області, який їх одразу розмістив на рекламних щитах, а тому це підтверджує отримання позивачем постерів на щити,  оскільки відповідач у порушення статті 33 ГПК України не довів, що Позивач погодився прийняти вказані постери на щити.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ТОВ “Маркс Україна”, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 року у справі № 33/114-34/179 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Маркс Україна” – без  задоволення.

2.Матеріали справи № 33/114-34/179 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Пантелієнко  В.О.

                                                                                          Євдокимов  О.В.

 06.04.09 (відправлено)