Постанова

від 15.09.2009 по справі 33/114-34/179

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/114-34/179

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2009 р.                                                                                    № 33/114-34/179  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Маркс Україна”, м. Київ (далі –ТОВ “Маркс Україна”)

на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009

зі справи  № 33/114-34/179

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”,               м. Трускавець Львівської області (далі –ТОВ “Ріксос-Прикарпаття”)

до ТОВ “Маркс Україна”

про стягнення 1 746 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю                      “РА Медіа Маркет”, м. Київ (далі –ТОВ “РА Медіа Маркет”).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача – Валовін Ю.В.,

відповідача – Берковського Р.О.,

третьої особи –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 1 746 грн. (з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2008 у справі № 33/114 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2007 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2008, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справа одержала номер 33/114-34/179.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2008 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 (колегія суддів у складі: Іваненко Я.Л. - головуючий, судді Євдокимов О.В. і Пантелієнко В.О.), позов задоволено; з ТОВ “Маркс Україна” стягнуто на користь ТОВ “Ріксос-Прикарпаття”             1 661, 45 грн. основної заборгованості, 64 грн. “інфляційних втрат”, 21 грн. –3% річних, а також суму судових витрат у справі. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 15, 253, 254, 525, 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Маркс Україна” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову з даної справи і передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям зазначеної постанови за неправильного застосування судом норм матеріального права.

У судовому засіданні з розгляду касаційної скарги скаржником подано письмове клопотання про залучення до справи у зв'язку із зміною назви ТОВ “Маркс Україна” на ТОВ “Ріксос” копії свідоцтва про державну реєстрацію від 01.09.2009 та довідки ЄДРПОУ. Це клопотання Вищим господарським судом України задоволено, зазначені копії приєднано до матеріалів справи.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” зазначає про свою незгоду з доводами скаржника і про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить останні залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.07.2006 ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” (замовник) і ТОВ                  “Маркс Україна” (виконавець) укладено договір на проведення рекламної кампанії № 01/07.1 (далі – Договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується проводити рекламну кампанію, яка вважається розпочатою з дати підписання Договору та виконується відповідними до його умов, додаткових угод до Договору і окремих договорів на виконання робіт, визначених у Договорі, до 31.12.2006 включно;

- 22.08.2006 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору                (далі –додаткова угода № 1), якою затвердили рекламний бюджет у сумі        2 223 000 грн.;

- таблицею № 3 (додаток № 1 до пункту 1.4 додаткової угоди № 1) визначено, що ТОВ “Маркс Україна” мало виконати певні роботи – постери на щити в кількості 7 шт. на суму 1 661, 45 грн.; строки виконання, технічні характеристики та ін. вказуються в окремих додатках чи додаткових угодах;

- угоди, що встановлювали б порядок виготовлення постерів на щити, сторонами не укладалися;

- 06.09.2006 ТОВ “РА Медіа Маркет” виставила ТОВ “Маркс Україна” рахунок-фактуру № СФ-6/09-1 в сумі 1 661, 38 грн. за виготовлення постерів у кількості 1 шт.;

- 21.09.2006 ТОВ “Маркс Україна” виставило ТОВ                             “Ріксос-Прикарпаття” рахунок-фактуру № СФ-0000255 у сумі 1 661, 45 грн. за виготовлення 7 шт. постерів на щити;

- 22.09.2006 ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” перерахувало ТОВ “Маркс Україна” 1 661, 45 грн.;

- 27.09.2006 ТОВ “Маркс Україна” і ТОВ “РА Медіа Маркет” підписали видаткову накладну на виготовлення постерів і кількості 1 шт. на    1 578, 38 грн.;

- 28.10.2009 ТОВ “Маркс Україна” направило ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” для підписання два примірники акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.09.2006, де, зокрема, зазначено, що ТОВ “Маркс Україна” виготовлено постери в кількості 7 шт. на суму 1 661, 45 грн.;

- ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” відмовилося від підписання даного акта з посиланням на те, що угода на проведення зазначених у ньому робіт відсутня, виготовлені постери не приймалися;

- у подальшому ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” направило ТОВ “Маркс Україна” листа з вимогою повернути кошти в сумі 1 661, 45 грн., оскільки відсутні угоди, які встановлювали б порядок виготовлення постерів на щити, відповідні постери ТОВ “Маркс Україна” не виготовлені і ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” ним не передані; ТОВ “Маркс Україна” коштів у згаданій сумі не повернуло;

- 06.11.2006 ТОВ “Маркс Україна” сплатило ТОВ “РА Медіа Маркет” 26 011, 33 грн. за рекламну продукцію;

- у згаданому рахунку-фактурі від 21.09.2006 № СФ-0000255 на                1 661, 45 грн. не зазначено, за виготовлення яких саме постерів на щити його виставлено;

- сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору на виготовлення постерів на щити, а саме не було узгоджено предмет договору та інші умови, щодо яких за домовленістю між сторонами повинна була бути досягнута згода;

- з матеріалів справи не вбачається, що саме оплачувалося, виготовлялося та передавалося на виконання угоди ТОВ “Маркс Україна” з третьою особою;

- ТОВ “Маркс Україна” не спростовано обставин, на які посилалося ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Згідно із статтею 1212 ЦК України:

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

- положення цієї глави (83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статей 43, 33, 34 ГПК України:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: договір між сторонами у даній справі про виготовлення постерів на щити є неукладеним (таким, що не відбувся); матеріалами справи не підтверджено виготовлення та передачу позивачеві (ТОВ “Ріксос-Прикарпаття”) виробів на суму 1 661, 45 грн.; у зв'язку з цим перераховані ТОВ “Ріксос-Прикарпаття” на рахунок ТОВ “Маркс Україна” кошти в зазначеній сумі знаходяться у останнього без достатньої правової підстави, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

ТОВ “Маркс Україна” у судах попередніх інстанцій не довело належними і допустимими доказами тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог. Водночас доводи скаржника стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження місцевим і апеляційним господарськими судами, та правильності  встановлення ними фактичних обставин справи. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням приписів цієї норми відповідні доводи, дослідження яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги. При цьому скаржником не наведено обґрунтованих посилань на порушення попередніми судовими інстанціями передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11110 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 зі справи                   № 33/114-34/179 залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов