Постанова

від 16.06.2009 по справі ас10/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС10/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09           Справа №АС10/50-09.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді             Малафеєвої  І. В.

розглянувши справу

За позовом:                    Державної податкової інспекції в м. Суми

до відповідачів  1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Універбур», м. Суми

                           2. Приватне підприємство «Калина», м. Біла Церква

про стягнення 127998 грн.

Представники:

від позивача:            Марченко О.О., Капустянська О.М.

від відповідачів : 1. Оскорбін А.Г., Настечко Л.А.

                             2. не з'явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача в доход держави 127998 грн. вартості  товару, отриманою за нікчемним правочином  з приватним підприємством «Калина» згідно накладних  № 327 від 10.11.2006р. та № 452 від 27.11.2006р.

Позивач в судовому засіданні подав заяву по уточнення позовних вимог, просить стягнути з першого відповідача в доход держави грошові кошти в сумі 227150 грн., а саме вартість долота, визначеної в податкових накладних від 16.10.2006р. №331 та від 27.1.2006р. №461, одержані за нікчемним правочином, а також стягнути з другого відповідача в доход держави грошові кошти в сумі 227150 грн., одержані за нікчемним правочином.

Представник першого відповідача проти позову заперечував, просить суд відмовити в задоволенні вимог податкового органу.

Представник другого відповідача в  судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі п.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного  представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

В ході планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Універбур» (акт перевірки від 05.12.2008р. №9946/2314/34328050/050) встановлено, що між ТОВ "Універбур" (код 34328050) та ПП "Калина" (код 24892397) укладено договір купівлі - продажу долота 215,9Т КЗ ПВ.

ДПІ в м. Суми вважає вказаний правочин таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, у зв'язку з чим він є, на його думку, нікчемним.

Так, відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 13.06.2008р. директор ПП «Калина» Кириленко Сергій Васильович визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 Кримінального кодексу України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку.

Позивач зазначає, що пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року №2542-111 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Бюджетний кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІУ України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, саме ст..228 ЦК України встановлює нікчемність правочину спрямованого на заволодіння майном держави.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на те, що обставини нездійснення господарських операцій ПП «Калина» (контрагентом ТОВ «Універбур»), встановлені вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 13.06.2008р.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (частина 1 статті 208 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст.208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Позивач вважає, що наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, — нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Перевіркою встановлено, що згідно податкових накладних від 16.10.2006р. №331 та від 27.11.2006р. №461, виписаних ПП «Калина» ТОВ «Універбур», останнє перерахувало за нібито поставлені товари, грошові кошти в сумі 227150,00 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, позивач вважає, що є всі підстави для стягнення з обох сторін правочину всього отриманого за ним в доход держави.

Суд вважає вимоги позивача необгрутованими, а його висновки такими, що суперечать фактичним обставинам, які з'ясовані при розгляді справи і спростовуються її матеріалами.

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Універбур»    вимог п.4.1 ст.4, пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168 "Про податок на додану вартість», ч.1.2 ст.228 та ст.215 ст.216 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину тому за період з 20.06.06 по 30.06.08р. підприємством занижено податок на додану вартість на суму 37858 грн. у тому числі за жовтень 2006 року на суму 27533 грн. та за листопад 2006року в розмірі 10325 грн.

Ці висновки ґрунтуються на вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 13 червня 2008р., згідно з яким директор ПП «Калина» Кириленко Сергій Васильович визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 212 ч.З КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку. Злочинні дії колишнього керівника ПП «Калина» перевіряючи вважають незаперечним доказом того, що ПП «Калина» (постачальник товару для ТОВ «Універбур») здійснювала діяльність, яка суперечить вимогам Закону, шляхом укладення угод надавала можливість іншим суб'єктам, в т.ч. ТОВ «Універбур» безпідставно відносити несплачені суми податкових зобов'язань до валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу призвело до ненадходження податків до бюджету.   

Вирок суду щодо керівника підприємства та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої юридичної особи.

Постачання товару здійснювалось за договором купівлі - продажу від 15.10.2006 року в рахунок виконання угоди 16.10.2006 року була здійснена оплата в сумі 165000,00 гривен та 21.11.2006 року на суму 61950,00 гривен; 10.11.2006 року за накладної № 327 був отриманий товар на суму 165200 гривен та 27.11.2006 року за накладної № 452 - на суму 61950,00 гривен . Відповідно до пп.,7.5. п.7.5. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Калина» виписала податкові накладні № 331 від 16.10.2006 року та № 461 від 27.11.2006 року за якими ТОВ «Універбур» отримало право на податковий кредит. Порушень щодо ведення податкового та бухгалтерського обліку вказаних операції перевіркою не встановлено.

Крім того всі отримані долота (55 штук) були реалізовані на протязі 2006 -2007 років 7 підприємствам. 3 доходу від реалізації повністю сплачені всі податки (на додану вартість, на прибуток).

На момент здійснення господарських операцій ПП «Калина» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку як платник податків. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Головне є, -  посадова особа ПП «Калина» Кириленко С.В. визнаний винним за статтею 212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)». Судом встановлено, що Кириленко С.В. скоїв злочин у листопаді - грудні 2005 року. Вина Кириленко С.В. у скоєному злочині підтверджується актом виїзної позапланової перевірки підприємства № 3746/23-2-032/24892397/405 від 06.12.2007. Результати вказаної перевірки є одним з доказів вини Кириленко С.В.

Але за період діяльності ПП «Калина» з 01.01.2006 року по 06.12.2006 року робітниками Білоцерківської ОДПІ порушень податкового законодавства щодо умисного ухилення від сплати податків не встановлено.

ТОВ «Універбур» проводило господарські операції з ПП «Калина» у жовтні - листопаді 2006 року.

У відповідності зі ст. 215 ЦК України нікчемною є угода, якщо її недійсність  встановлена законом. У цьому випадку визнання такої угоди недійсної судом не потрібно. Отже, основним критерієм для того, щоб уважати угоду нікчемної, є її недійсність,    встановлена    законом.    Саме    законом,    а    не    актом    податкової перевірки.

Про нікчемності умови господарського зобов'язання йдеться також у ст. 207 ГК України. Однак у цьому випадку мова йде не про нікчемності господарського зобов'язання в цілому, а тільки про нікчемності його частини, що не може служити підставою для застосування ст. 208 ГК України, тому що в ній сказане про наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання в цілому.

Частиною 1 статті  208 ГК України  передбачено  застосування  санкцій, як наслідку визнання  господарського  зобов'язання  недійсним, лише судом . Це правило  відповідає  статті 41 Конституції України , згідно якої  конфіскація майна  може бути застосована  виключно  за рішенням  суду  у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом .

Оскільки санкції, передбачені  частиною 1 статті  208 Господарського кодексу України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду  в доход  держави  за  порушення правил  здійснення  господарської  діяльності, то такі  санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями  як такі, що відповідають визначенню частини першої статті  238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції застосовуються лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України  - протягом шести місяців  з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом  підприємницької  діяльності   установлених законодавчими актами  правил здійснення господарської діяльності .

Оскільки правочини відбулися протягом 2006 року, а адміністративний позов  подано  до суду  26.01.2009р., тобто  за межами  строків  застосування адміністративно –господарських  санкцій,  встановлених  ст. 250 ГК України , оскільки вони можуть  бути застосовані не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом  господарювання  встановлених  законодавчими актами правил  здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м. Суми (м. Суми, Червона площа,2) щодо стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універбур» (м. Суми, вул. Кірова,36, і.к. 34328050) в доход держав грошові кошти в сумі 227150 грн., а саме вартість долота, визначеної в податкових накладних від 16.10.2006р. №331 та від 27.1.2006р. №461, одержані за нікчемним правочином, а також стягнути з Приватного підприємства «Калина» (м. Біла Церква, вул. Храпачанська,70а, і.к. 24892397) в доход держави грошові кошти в сумі 227150 грн., одержані за нікчемним правочином – відмовити.

2.          Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3.          Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                                      І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 18.06.2009 р.