Постанова

від 05.05.2014 по справі 809/599/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа № 809/599/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представників позивача - Гривінського Ю.Я., Мельничук І.П., Савчука В.В.,

представника відповідача - Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Прикарпаття",

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712204 та №0000722204 від 04.10 2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

17.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Прикарпаття" (надалі - позивач, ТзОВ "Рошен-Прикарпаття") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712204 та №0000722204 від 04.10 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 17.09.2013 року № 1516/09-15-22-04/36498231, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169,00 грн. та з податку на додану вартість на 3 525 611,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснили, що вважають оскаржувані рішення протиправними, так як не погоджуються із зафіксованими в акті перевірки висновками, вважають їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Просили позов повністю задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 01.04.2014 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона обіймає посаду головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у м. Івано-Франківську. Вказала, що на підставі направлення та наказу ДПІ у м. Івано-Франківську нею разом з іншими працівниками відповідача у період з 20.08.2013 року по 03.09.2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Рошен-Прикарпаття". Зазначила, що у ході проведення перевірки головним бухгалтером позивача було представлено усі первинні фінансово-господарські документи по операціях з купівлі продукції (кондитерських виробів) та його подальшої реалізації нерезиденту ООО "Рошен", а також щодо придбання ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" маркетингових послуг у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вказала, що за результатами вивчення вказаних документів було встановлено, що придбана позивачем продукція залишалася на складі ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", а в подальшому останнім була експортована ООО "Рошен". З урахуванням наведеного, відповідач прийшов до висновку про те, що господарські операції з придбання позивачем у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукції (кондитерських виробів), а також послуг з її продажу нерезиденту ООО "Рошен", не пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ "Рошен-Прикарпаття". Крім того, у ході проведення перевірки було встановлено, що господарські операції з придбання позивачем маркетингових послуг згідно договорів на надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є удаваними, оскільки вказані особи перебували у трудових відносинах із ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", посадові обов'язки яких за своїм змістом є аналогічними до змісту наданих послуг, що визначені договорами на надання послуг. При цьому, на запитання суду свідок зазначила, що відповідачем не було оскаржено у судовому порядку правомірність укладених Договору поставки товару № 93 від 30.09.2009 року, Договору купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року, Договору комісії № 46 від 20.05.2014 року, а також договорів на надання послуг № 4 від 16.10.2009 року № 7 від 21.10.2009 року, № 11 від 01.11.2010 року.

Вислухавши представників позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_5, дослідивши наявні та подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" 17.09.2009 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 18.09.2009 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с.22-23, 36 том І).

З матеріалів справи вбачається, що з 20.08.2013 року по 03.09.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, з податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт за № 1516/09-15-22-04/36498231 від 17.09.2013 року (а.с.35-107 том.І). В даному акті зафіксовано порушення ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", зокрема,:

- п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.36, п.п.14.1.228 п. 14.1 ст.14, п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.138.1.1, п.п.138.1.9 п.138.1, п.138.2 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 115 638,00 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2010 року у сумі 82 418,00 грн., за IV кв. 2010 року у сумі 43 706,00 грн., за І кв. 2011 року завищено у сумі 861,00 грн., за ІІ квартал 2011 року завищено у сумі 1 551,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року завищено у сумі 953,00 грн., за IV кв. 2011 року завищено у сумі 2 301,00 грн., за І кв. 2012 року завищено у сумі 1 661,00 грн., за ІІ кв. 2012 року завищено у сумі 1 137,00 грн., за ІІІ кв. 2012 року завищено у сумі 2 022,00 грн.;

- п.1.32 ст.32, п.п.4.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3 285 501,00 грн., у тому числі за рахунок заниження за липень 2010 року на 155 433,00 грн., за серпень 2010 року на 166 331,00 грн., за листопад 2010 року на 110 571,00 грн., за грудень 2010 року на 293 153,00 грн., за січень 2011 року на 123 729,00 грн., за лютий 2011 року на 103 846,00 грн., за квітень 2011 року на 151 375,00 грн., за травень 2011 року на 135 389,00 грн., за червень 2011 року на 201 903,00 грн., за вересень 2011 року на 205 835,00 грн., за грудень 2011 року на 504 039,00 грн., за січень 2012 року на 151 717,00 грн., за серпень 2012 року на 119 455,00 грн., за вересень 2012 року на 205 041,00 грн. (а.с.79 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення за №0000712204 та №0000722204 від 04.10 2013 року, згідно яких ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169,00 грн. та з податку на додану вартість на 3 525 611,00 грн. (а.с.108, 109 том І).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що господарські операції з придбання позивачем у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукції (кондитерських виробів), а також послуг з її продажу нерезиденту ООО "Рошен", не пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ "Рошен-Прикарпаття". В обгрунтування наведеного, відповідач зазначає, що при придбанні ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" кондитерських виробів, згідно умов договорів товар залишався на складі Комісіонера (ДП "Кондитерська корпорація "Рошен") в ТОВ "Розподільчий центр "Плюс" (Київська область, м. Яготин) та зберігався до відвантаження нерезиденту ООО "Рошен". При цьому зберігання та відвантаження на експорт здійснювалось ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" без участі позивача, що, на думку відповідача, свідчить про те, що фактично операції із придбання кондитерських виробів відбувались між ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" та нерезидентом ООО "Рошен". З урахуванням наведеного, ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" безпідставно включено до складу валових витрат витрати у сумі 16 427 506,00 грн., що сплачена позивачем за придбану у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукцію (кондитерські вироби), а також за надані останнім послуги з продажу продукції згідно Договору комісії від 20.03.2010 року № 46 та додаткових угод до нього. Допущене позивачем порушення призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 157 172,00 грн. та, як наслідок, до безпідставного включення ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" до складу податкового кредиту 3 285 501,00 грн. ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Крім того, підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства слугував висновок відповідача про те, що позивачем за ІІІ та ІV квартали 2010 року безпідставно сформовано валові витрати у сумі 515 438,00 грн., що сплачена останнім внаслідок придбання маркетингових послуг згідно договорів на надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В акті перевірки від 17.03.2013 року відповідач зазначає, що вказані правочини є удаваними, оскільки в ході перевірки з'ясовано, що громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у трудових відносинах із ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", посадові обов'язки яких за своїм змістом є аналогічними до змісту наданих послуг, що визначені договорами на надання послуг. За виконану роботу вказані особи отримували заробітну плату, а отже ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" під виглядом Договорів на надання послуг штучно збільшило валові витрати на суму 515 438,00 грн. за послуги, які фактично надавались його працівниками, що у свою чергу призвело до зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, повинні відображати реальні товарні операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічне закріплено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

30.09.2009 року ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (Постачальник) в особі директора Осіяненка Г.Л. та ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" (Покупець) в особі директора Гривінського Ю.Я. уклали Договір поставки товару № 93, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар (спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та інші продовольчі товари), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Конкретна кількість, асортимент, найменування та ціна товару на чергову партію товару визначається сторонами у видаткових накладних при відвантаженні товару. Поставка здійснюється на умовах EXW (Франко-завод), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Адреса складу Постачальника м. Яготин, вул.. Філатова, 112. У виключних випадках на окремі поставки пункт відвантаження може бути змінено Постачальником на: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 1а (пункти 2.1, 3.2 Договору).

Загальна сума Договору становить 105 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 17 500,00 грн.). Обсяг та вартість фактично поставленого товару визначаються на підставі податкових та витратних накладних, що підтверджують передачу товару за Договором (пункт 4.1 Договору).

Термін дії Договору становить до 31.01.2011 року, а з приводу виконання платіжних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань Сторонами. Договір може бути пролонгований шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди до Договору (пункт 7.1 Договору) (а.с.204-207 том І).

При цьому судом з'ясовано, що 11.05.2010 року, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" в особі директора Осіяненка Г.Л. та ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" в особі директора Гривінського Ю.Я підписано додаткову угоду до Договору поставки товару № 93 від 30.09.2009 року, згідно якої доповнено пункт 1.1 Договору наступним: товар торгової марки «ROSHEN» (свідоцтво України на товарний знак «ROSHEN» № 24747 від 15.04.2002 року) реалізовується виключно на території України. Покупець бере на себе зобов'язання сповістити всіх своїх контрагентів (клієнтів) про заборону продажу товару за межі України та вживатиме всіх мір по недопущенню відвантаження продукції «ROSHEN» на експорт (а.с.208 том І).

Крім того, 20.05.2010 року та 30.01.2011 року вищевказаними Сторонами підписано додаткові угоди №3/1 і № 3 до Договору поставки товару № 93 від 30.09.2009 року, якими доповнено пункт 1.1 Договору наступним: виключення з цього пункту становлять операції, що здійснюються на основі укладеного між Сторонами Договору комісії, згідно з яким Покупець має право реалізовувати товар на території України та за її межами, а також доповнено пункт 7.1 Договору, зокрема продовжено його дію до 31.03.2011 року (а.с.210, 211 том І).

Судом також встановлено, що 14.03.2011 року ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (Постачальник) в особі директора Осіяненка Г.Л. та ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" (Дистриб'ютор) в особі директора Гривінського Ю.Я. уклали Договір купівлі-продажу товару № 51, згідно якого Постачальник зобов'язується продавати Дистриб'ютору продукцію за цінами, встановленими Постачальником, у гривнях згідно діючої Специфікації - асортиментом продукції, який є невід'ємною частиною даного Договору та на підставі Замовлення Дистриб'ютора, Дистриб'ютор зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за Продукцію на умовах даного Договору. Постачальник даним договором призначає Дистриб'ютора здійснювати діяльність офіційного дистриб'ютора та території м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Конкретна кількість, асортимент, найменування та ціна товару на чергову партію продукції визначається Сторонами у видаткових накладних при відвантаженні товару. Поставка здійснюється на умовах EXW (Франко-завод), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Адреса складу Постачальника: м. Яготин, вул. Філатова, 112. У виключних випадках на окремі поставки пункт відвантаження може бути змінено Постачальником на: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 1а. Перехід права власності на продукцію відбувається у момент передачі продукції за видатковою накладною та документів на продукцію відповідно до умов цього договору (пункти 2.1, 4.3 Договору).

Дистриб'ютор зобов'язується утримуватися від вчинення будь-яких юридичних дій, наслідком яких буде експорт продукції, маркованих знаком для товарів «ROSHEN» за свідоцтвом України № 24747 від 15.04.2002 року. В окремих випадках Дистриб'ютор має право, з письмової згоди Постачальника, здійснювати продаж продукції на експорт (пункт 3.21 Договору).Продукція, що поставляється Дистриб'ютору відпускається за цінами згідно Специфікації (пункт 5.1 Договору).

Термін дії Договору становить з 31.03.2011 року до 01.05.2012 року, а з приводу виконання платіжних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань Сторонами. Договір може бути пролонгований шляхом підписання угоди до Договору (пункти 7.1, 7.2 Договору) (а.с.212, 214-228 том І).

Крім того, що 14.03.2011 року та 30.03.2012 року вищевказаними Сторонами підписано додаткові угоди № 1/1 і № 1 до Договору купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року, якими доповнено пункт 1.2 Договору наступним: виключення з цього пункту становлять операції, що здійснюються на основі укладеного між Сторонами Договору комісії, згідно з яким Покупець має право реалізовувати товар на території України та за її межами, а також доповнено пункт 1.3 Договору, а саме закріплено, що Дистриб'ютор бере на себе зобов'язання надати Постачальнику маркетингові послуги та послуги з мерчандайзингу щодо Продукції, визначеної Даним договором (а.с.229, 230 том І).

Факт передачі позивачу продукції підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними на загальну суму 19 693 201,31 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 282 200,00 грн.) (а.с.4-5, 25, 26, 39, 40, 53, 54, 69, 70, 85, 86, 85, 86, 107, 108, 124, 125, 142, 143, 163, 164, 183, 184, 226-230 том ІІ, а.с.4-5, 21, 22, 38, 39, 56-58, 81, 82, 98, 99 том ІІІ).

У бухгалтерському обліку ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" вказані операції відображені наступними проведеннями: Дт 281 Кт 631 - 16 411 001,00 грн.; Дт 283 Кт 281 - 16 411 001,00 грн.; Дт 644 Кт 631 - 3 282 200,00 грн. (а.с.60 том І).

У судовому засіданні встановлено, що продукція, придбана згідно вищевказаних Договору поставки товару № 93 від 30.09.2009 року та Договору купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", в подальшому була експортована позивачем нерезиденту ООО "Рошен" (Росія).

При цьому судом з'ясовано, що реалізацію придбаної позивачем продукції (кондитерських виробів) нерезиденту ООО "Рошен" (Росія) здійснювало ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на виконання Договору комісії № 46 від 20.05.2014 року та додаткових угод до нього, укладеного із ТзОВ "Рошен-Прикарпаття".

Так, пунктом 1.1 Договору комісії № 46 від 20.05.2010 року закріплено, що Комісіонер (ДП "Кондитерська корпорація "Рошен") зобов'язується за дорученням Комітента (ТзОВ "Рошен-Прикарпаття") за винагороду продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені на користь Комітента. За виконання послуг з продажу продукції Комітент зобов'язується виплатити Комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 1% від суми продажу в місяць. Сума винагороди обкладається ПДВ за ставкою 20% (пункт 1.2 Договору).

Кількість, асортимент, якість, ціна, періодичність поставки та інші характеристики продукції, яка поставляється на комісію, визначаються в Додатках до даного Договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.3 Договору). Даний Договір укладений на строк до 31.12.2010 року (пункт 5.1 Договору) (а.с.237-238 том І).

31.12.2010 року вищевказаними Сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору комісії № 46 від 20.05.2010 року, якою внесено зміни до пункту 1.5 Договору, зокрема, погоджено, що якщо за 20 днів до закінчення дії Договору комісії Комітент і Комісіонер письмово не повідомили про наміри зупинити його дію, Договір вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена (а.с.240 том І).

Крім того, 03.01.2011 року сторонами підписано додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до пункту 1.1 Договору, а саме закріплено, що на умовах, визначених даним Договором, Комісіонер зобов'язується за винагороду, за дорученням і за рахунок Комітента вчиняти від свого імені та в інтересах останнього правочини з продажу на експорт кондитерської та іншої харчової продукції (а.с.241 том І).

У судовому засіданні встановлено, що Комісіонер здійснював продаж продукції нерезиденту ООО "Рошен" окремими партіями. При цьому кількість, асортимент та ціна продукції, що поставлялася на комісію у кожному конкретному випадку, сторонами була визначена у Додатках до Договору комісії № 46 від 20.05.2010 року.

Факт передачі позивачем ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукції, що в подальшому була експортована нерезиденту ООО "Рошен", підтверджується актами передачі на реалізацію на експорт товарно-матеріальних цінностей згідно договору комісії № 46 від 20.05.2010 року.

Судом з'ясовано, що ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на виконання вимог Договору комісії № 46 від 20.05.2010 року впродовж 2010-2012 років експортовано ООО "Рошен" кондитерських виробів на загальну суму 16 485 717,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, товарними звітами, вантажно-митними деклараціями.

Продаж кондитерських виробів в бухгалтерському обліку підприємства відображено кореспонденцією рахунків 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», 36 «Розрахунки з іноземними покупцями» і 702 «Дохід від реалізації» за дебетом та кредитом (а.с.62 том І).

Розрахунки між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів через розрахунковий рахунок. Станом на 31.12.2012 року заборгованість відсутня (акт перевірки за № 1516/09-15-22-04/36498231 від 17.09.2013 року - а.с.39 том І).

Сторонами Договору комісії складені та підписані акти виконаних робіт, в яких визначено розмір комісійної винагороди, що становить 19 806,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 301,10 грн.). ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" виписано податкові накладні на загальну суму 19 806,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 301,10 грн.).

У бухгалтерському обліку ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" дана операція відображена наступними проведеннями: Дт 93 Кт 631 - 16 505,74 грн.; Дт 6441 Кт 631 - 3 301,10 грн. Розрахунки проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів (акт перевірки за № 1516/09-15-22-04/36498231 від 17.09.2013 року - а.с.62 том І).

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен", а також їх фактичне виконання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг комісії та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як уже досліджено у судовому засіданні, придбана позивачем продукція в подальшому була експортована нерезиденту ООО "Рошен" (Росія). Вказані операції від імені позивача здійснювало ДП "Кондитерська корпорація "Рошен". З цією метою позивачем і було укладено з ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" Договір комісії № 46 від 20.05.2014 року, умовами якого обов'язки щодо реалізації продукції третім особам, її зберігання та відвантаження покладено на Комісіонера, тобто на ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (а.с.237 том І).

При цьому судом встановлено, що Договір поставки товару № 93 від 30.09.2009 року, Договір купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року, Договір комісії № 46 від 20.05.2014 року, а також додаткові угоди до них не були достроково розірвані сторонами, а також не були визнані недійсними у судовому порядку. Дана обставина підтверджується також наданими у судовому засіданні 05.05.2014 року поясненнями свідка ОСОБА_5, яка безпосередньо проводила перевірку позивача . Доказів протилежного відповідачем суду не було подано.

З урахуванням навденого, висновки відповідача про те, що господарські операції з придбання позивачем у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукції (кондитерських виробів), а також послуг з її продажу нерезиденту ООО "Рошен", не пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, із дослідженого у судовому засіданні в якості письмового доказу висновку експертного економічного дослідження № 11/01 від 07.11.2013 року, складеного експертом ОСОБА_10 за результатами проведеного дослідження, також вбачається, що задекларовані витрати ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" за липень 2010 року - грудень 2012 року пов'язані зі здійсненням в процесі господарської діяльності експортних операцій з реалізації кондитерських виробів за договором комісії № 46 від 20.05.2010 року (а.с.169-198 том І).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічне закріплено і абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічно пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У судовому засіданні було досліджено, що і позивач, і його контрагент - ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічне закреплено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на поставку продукції, а також за надані послуги комісії вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" правомірно включено до складу податкового кредиту: за липень 2010 року - 155 433,00 грн. ПДВ, за серпень 2010 року - 166 331,00 грн. ПДВ, за листопад 2010 року - 203 242,00 грн. ПДВ, за грудень 2010 року - 200 485,00 грн. ПДВ, за січень 2011 року - 123 729,00 грн. ПДВ, за лютий 2011 року - 103 846,00 грн. ПДВ, за квітень 2011 року - 151 375,00 грн. ПДВ, за травень 2011 року - 135 389,00 грн. ПДВ, за червень 2011 року - 201 903,00 грн. ПДВ, за вересень 2011 року -205 835,00 грн. ПДВ, за грудень 2011 року - 504 039 грн. ПДВ, за січень 2012 року - 293 042 гр. ПДВ, за лютий 2012 року - 97 129,00 грн. ПДВ, за квітень 2012 року - 152 812,00 грн. ПДВ, за травень 2012 року - 114 700,00 грн. ПДВ, за серпень 2012 року - 119 455,00 грн. ПДВ та за вересень 2012 року - 205 041,00 грн. ПДВ на загальну суму 3 285 501,00 грн., що сплачена позивачем за придбану у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукцію (кондитерські вироби), а також за надані останнім послуги з продажу продукції згідно Договору комісії від 20.03.2010 року № 46 та додаткових угод до нього.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказані періоди 3 285 501,00 грн. податку на додану вартість, то суд приходить до висновку про те, що позивачем також правомірно розраховано суму податку на додану вартість (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ ''Рошен-Прикарпаття '' суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 963 736,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 561 875,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000722204 від 04.10.2013 року є протиправним.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

Як уже з'ясовано судом, до складу валових витрат ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" віднесено витрати, понесені останнім за придбану у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукцію (кондитерські вироби) у загальній сумі 16 411 001,09 грн., а також комісійні витрати у сумі 16 505,74 грн.

Судом також досліджено, що 16.10.2009 року ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" (Замовник) в особі директора Гривінського Ю.Я. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Виконавець) укладено Договір на надання послуг № 4, згідно якого Виконавець надає Замовнику маркетингові, інформаційні, а також послуги за стимулювання збуту товарів Замовника в порядку та відповідно до умов цього Договору щодо всього асортименту товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» (пункт 1.1 Договору) (а.с.127-131 том ІІІ).

Пунктом 3.1 вказаного Договору встановлено, що Сторони за Договором погодились, що вартість послуг залежить від обсягу та якості наданих послуг, вказується в акті приймання-передачі послуг за цим Договором і встановлюється на підставі звичайних ринкових цін на такі послуги, що діють на момент їх надання.

Згідно пункту 3.2 цього Договору вартість послуг визначається сторонами щомісяця і погоджується Протоколом погодження вартості послуг, що є невід'ємною частиною Договору, виходячи з інфляційних процесів, результатів надання послуг за поточний місяць, кількості клієнтів, що обслуговуються, коливань попиту на товари Замовника, об'єму продаж, території обслуговування, сумарного кілометражу маршрутів та інших факторів економіко-господарського характеру, які сторони вважають за такі, що впливають на розмір оплати наданих послуг.

Крім того, 01.07.2010 року, 02.08.2010 року, 01.09.2010 року, 01.10.2010 року, 01.11.2010 року, 01.12.2010 року ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" (Замовник) в особі директора Гривінського Ю.Я. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Виконавець) підписано також додатки № 1 до Договору № 4 від 16.10.2009 року, якими визначено обсяг завдань Виконавця на липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року відповідно (а.с.149, 153, 155, 158, 161, 165 том ІІІ).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем укладено аналогічні договори із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Договір на надання послуг № 7 від 21.10.2009 року, а також підписано додатки до нього № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року, № 1 від 01.12.2010 року) та із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Договір на надання послуг № 11 від 01.11.2010 року, а також підписано додатки до нього № 1 від 01.11.2010 року, № 1 від 01.12.2010 року) (а.с.132-136, 137-141, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188 том ІІІ).

При цьому судом з'ясовано, що вищевказані договори про надання послуг позивачем було укладено на виконання наказу № 1-МП від 01.10.2009 року «Про маркетингову політику ТзОВ "Рошен-Прикарпаття"», виданого директором ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" Гривінським Ю.Я. (а.с.118-119 том ІІІ).

Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на виконання умов договору про надання послуг проведено моніторинг споживчого попиту щодо товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» у торговельних точках (супермаркетах, маркетах, магазинах), а також на підприємствах громадського харчування в межах м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, результати якого відображено у звітах по маркетингових послугах ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" за період, визначений сторонами у договорах та додатках до них. Із досліджених у судовому засіданні у якості письмових доказів звітів по маркетингових послугах ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" вбачається, що останні містять інформацію про активні торгові точки регіону, аналіз продаж товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» по каналах збуту, аналіз продаж по підсумковому асортименту, аналіз продаж по середньому асортименту, аналіз продаж по торгових групах, аналіз продаж в розрізі номенклатури тощо (а.с.190-243 том ІІІ, 1-206 том ІV).

Сторонами договорів складені та підписані акти приймання-передачі послуг, а вартість наданих послуг відповідно до вимог пункту 3.2 Договору на надання послуг № 4 від 16.10.2009 року, Договору на надання послуг № 7 від 21.10.2009 року та Договору на надання послуг № 11 від 01.11.2010 року погоджена протоколами погодження вартості послуг (а.с.148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187 том ІІІ).

Так, згідно погоджених ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" та: 1) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 протоколів № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 198 213,00 грн. (а.с.150, 152, 156, 159, 162, 164 том ІІІ);

2) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 протоколів № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 226 175,00 грн. (а.с.168, 171, 174, 177, 180, 183 том ІІІ);

3) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 протоколів № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 91 050,00 грн. (а.с.186, 189 том ІІІ).

ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" проведено оплату за надані виконавцями послуги на загальну 515 438,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 1289, 1290 від 10.08.2010 року, №№ 1413, 1415 від 09.09.2010 року, №№ 1537, 1538 від 07.10.2010 року, №№ 1664, 1664 від 09.11.2010 року, №№ 1790, 1791 від 09.12.2010 року, №№ 1866, 1867, 1870 від 05.01.2011 року (а.с.233-246 том ІV).

При цьому судом встановлено, що 1) ОСОБА_8 15.10.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_5), з 01.01.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_6 від 18.12.2009 року), основним видом діяльності якого є «маркетингові послуги, інформаційно-консультаційні послуги, оптова та роздрібна торгівля» (а.с.143, 146 том ІІІ);

2) ОСОБА_7 20.10.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1), з 01.01.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 18.12.2009 року), основним видом діяльності якого є «маркетингові послуги» (а.с.144, 147 том ІІІ);

3) ОСОБА_6 10.09.2010 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3), з 01.10.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_4 від 30.09.2010 року), основним видом діяльності якого є «дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки» (а.с.142, 145 том ІІІ).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів (позивач та його контрагенти - фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8) на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні звіти по маркетингових послугах ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", акти приймання-передачі послуг, платіжні документи, які пов'язані із даними договорами, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

В акті перевірки від 17.03.2013 року відповідач зазначає, що господарська діяльність ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" щодо придбання маркетингових послуг на підставі договорів на надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, була направлена не на отримання доходу, а на безпідставне формування валових витрат у розмірі 515 438,00 грн. з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток, оскільки самі правочини є удаваними (ст.235 Цивільного кодексу України). До такого висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що в ході перевірки було з'ясовано, що громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у трудових відносинах із ТзОВ "Рошен-Прикарпаття", посадові обов'язки яких за своїм змістом є аналогічними до змісту наданих послуг, що визначені договорами на надання послуг. За виконану роботу вказані особи отримували заробітну плату, а отже ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" під виглядом Договорів на надання послуг штучно збільшило валові витрати на суму 515 438,00 грн. за послуги, які фактично надавались його працівниками (а.с.45-47 том І). Такі висновки ДПІ у м. Івано-Франківську суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, відповідач ні в акті перевірки від 17.09.2013 року, ні у судовому засіданні не зазначив, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Відповідачем також не надано суду доказів про те, що договори на надання послуг № 4 від 16.10.2009 року № 7 від 21.10.2009 року, № 11 від 01.11.2010 року визнано недійсними у судовому порядку. Дана обставина підтверджується також наданими у судовому засіданні 05.05.2014 року поясненнями свідка ОСОБА_5, яка вказала суду, що ДПІ у місті Івано-Франківську не зверталася до суду з позовом про визнання вищевказаних договорів на надання послуг удаваними.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи презумпцію правомірності правочину суд дійшов висновку про правомірність вищевказаних договорів на надання послуг.

У відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічно пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також статтею 139 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1); сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання (підпункт 5.3.3); не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналогічне закріплено і статтею 139 Податкового кодексу України.

Як уже встановлено судом, загальна сума витрат, понесених позивачем за операціями з придбання у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукції (кондитерських виробів), а також за надані останнім послуги з продажу продукції згідно Договору комісії від 20.03.2010 року № 46 та додаткових угод до нього, становить 16 427 506,00 грн. (без ПДВ), тоді як доходи ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" внаслідок реалізації кондитерських виробів нерезиденту ООО "Рошен" склали 16 485 717,00 грн. (за нульовою ставкою без ПДВ). Таким чином, фінансовий результат (чистий дохід) позивача від операцій з придбання кондиторських виробів та подальшого їх експорту становить 58 211,00 грн.

З урахуванням наведеного, висновки відповідача про те, що ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" понесло більше витрат на дані операції, які є збитковими та не направлені на збільшення економічних вигод, є безпідставними та необгрунтованими.

Крім того, як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів виконаних робіт за договором комісії, актів передачі на реалізацію на експорт товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур, товарних звітів, вантажно-митних декларацій, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі маркетингових послуг, платіжних доручень), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Аналогічно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені позивачем за придбану у ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" продукцію (кондитерські вироби) у загальній сумі 16 411 001,09 грн., комісійні витрати у сумі 16 505,74 грн., а також витрати за надані ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 маркетингові послуги у загальній сумі 515 438,00 грн., що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.07.2012 року на 115 638,00 грн.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ "Рошен-Прикарпаття" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 115 638,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 31 531,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000712204 від 04.10.2013 року є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0000712204 та № 0000722204 від 04.10.2014 року обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 2 487,20 грн. судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000712204 від 04.10.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рошен-Прикарпаття" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169 (сто сорок сім тисяч сто шістдесят дев"ять) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000722204 від 04.10.2013 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рошен-Прикарпаття" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 525 611 (три мільйони п"ятсот двадцять п"ять шістсот одинадцять) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Прикарпаття" (вул. Торгова, 1А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 36498231) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 12.05.2014 року.