Ухвала

від 16.10.2014 по справі 809/599/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 5531/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Безсмертного О.М.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Прикарпаття» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Прикарпаття» (далі - Позивач, ТОВ «Рошен-Прикарпаття») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Відповідач, ДПІ в м.Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000712204 та №0000722204 від 04.10 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 17.09.2013 року № 1516/09-15-22-04/36498231, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169,00 грн. та з податку на додану вартість на 3 525 611,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в м.Івано-Франківську, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, вказав на відсутність належного підтвердження Позивачем обставин, що здійснені ним валові витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва і, як наслідок, безпідставність віднесення до таких витрат коштів, сплачених за маркетингові послуги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, вказує на фіктивність господарських операцій Позивача з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Рошен-Прикарпаття» 17.09.2009 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 18.09.2009 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківську.

З матеріалів справи вбачається, що з 20.08.2013 року по 03.09.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рошен-Прикарпаття» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, з податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт за № 1516/09-15-22-04/36498231 від 17.09.2013 року. В даному акті зафіксовано порушення ТОВ «Рошен-Прикарпаття», зокрема,:

- п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36, п.п.14.1.228 п. 14.1 ст.14, п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.138.1.1, п.п.138.1.9 п.138.1, п.138.2 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 115638,00 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2010 року у сумі 82418,00 грн., за IV кв. 2010 року у сумі 43706,00 грн., за І кв. 2011 року завищено у сумі 861,00 грн., за ІІ квартал 2011 року завищено у сумі 1551,00 грн., за ІІІ кв. 2011 року завищено у сумі 953,00 грн., за IV кв. 2011 року завищено у сумі 2301,00 грн., за І кв. 2012 року завищено у сумі 1661,00 грн., за ІІ кв. 2012 року завищено у сумі 1137,00 грн., за ІІІ кв. 2012 року завищено у сумі 2022,00 грн.;

- п.1.32 ст.32, п.п.4.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3285501,00 грн., у тому числі за рахунок заниження за липень 2010 року на 155433,00 грн., за серпень 2010 року на 166331,00 грн., за листопад 2010 року на 110571,00 грн., за грудень 2010 року на 293153,00 грн., за січень 2011 року на 123729,00 грн., за лютий 2011 року на 103846,00 грн., за квітень 2011 року на 151375,00 грн., за травень 2011 року на 135389,00 грн., за червень 2011 року на 201903,00 грн., за вересень 2011 року на 205835,00 грн., за грудень 2011 року на 504039,00 грн., за січень 2012 року на 151717,00 грн., за серпень 2012 року на 119455,00 грн., за вересень 2012 року на 205041,00 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення за № 0000712204 та № 0000722204 від 04.10 2013 року, згідно яких ТОВ «Рошен-Прикарпаття» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147169,00 грн. та з податку на додану вартість на 3525611,00 грн..

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що господарські операції з придбання позивачем у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» продукції (кондитерських виробів), а також послуг з її продажу нерезиденту ООО «Рошен», не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Рошен-Прикарпаття». В обґрунтування наведеного, відповідач зазначає, що при придбанні ТОВ «Рошен-Прикарпаття» кондитерських виробів, згідно умов договорів товар залишався на складі Комісіонера (ДП «Кондитерська корпорація «Рошен») в ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» (Київська область, м. Яготин) та зберігався до відвантаження нерезиденту ООО «Рошен». При цьому зберігання та відвантаження на експорт здійснювалось ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» без участі позивача, що, на думку відповідача, свідчить про те, що фактично операції із придбання кондитерських виробів відбувались між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» та нерезидентом ООО «Рошен». З урахуванням наведеного, ТОВ «Рошен-Прикарпаття» безпідставно включено до складу валових витрат витрати у сумі 16427506,00 грн., що сплачена позивачем за придбану у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» продукцію (кондитерські вироби), а також за надані останнім послуги з продажу продукції згідно Договору комісії від 20.03.2010 року № 46 та додаткових угод до нього. Допущене позивачем порушення призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 157172,00 грн. та, як наслідок, до безпідставного включення ТОВ «Рошен-Прикарпаття» до складу податкового кредиту 3285501,00 грн. ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Крім того, підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства слугував висновок відповідача про те, що позивачем за ІІІ та ІV квартали 2010 року безпідставно сформовано валові витрати у сумі 515438,00 грн., що сплачена останнім внаслідок придбання маркетингових послуг згідно договорів на надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В акті перевірки від 17.03.2013 року відповідач зазначає, що вказані правочини є удаваними, оскільки в ході перевірки з'ясовано, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах із ТОВ «Рошен-Прикарпаття», посадові обов'язки яких за своїм змістом є аналогічними до змісту наданих послуг, що визначені договорами на надання послуг. За виконану роботу вказані особи отримували заробітну плату, а отже ТОВ «Рошен-Прикарпаття» під виглядом Договорів на надання послуг штучно збільшило валові витрати на суму 515 438,00 грн. за послуги, які фактично надавались його працівниками, що у свою чергу призвело до зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, повинні відображати реальні товарні операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічне закріплено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

30.09.2009 року ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» (Постачальник) в особі директора Осіяненка Г.Л. та ТОВ «Рошен-Прикарпаття» (Покупець) в особі директора Гривінського Ю.Я. уклали Договір поставки товару № 93, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар (спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та інші продовольчі товари), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Конкретна кількість, асортимент, найменування та ціна товару на чергову партію товару визначається сторонами у видаткових накладних при відвантаженні товару. Поставка здійснюється на умовах EXW (Франко-завод), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Адреса складу Постачальника м. Яготин, вул.. Філатова, 112. У виключних випадках на окремі поставки пункт відвантаження може бути змінено Постачальником на: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 1а (пункти 2.1, 3.2 Договору).

Загальна сума Договору становить 105000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 17500,00 грн.). Обсяг та вартість фактично поставленого товару визначаються на підставі податкових та витратних накладних, що підтверджують передачу товару за Договором (пункт 4.1 Договору).

Факт передачі позивачу продукції підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними на загальну суму 19693201,31 грн. (в т.ч. ПДВ - 3282200,00 грн.).

У бухгалтерському обліку ТОВ «Рошен-Прикарпаття» вказані операції відображені наступними проведеннями: Дт 281 Кт 631 - 16411001,00 грн.; Дт 283 Кт 281 - 16 411 001,00 грн.; Дт 644 Кт 631 - 3282200,00 грн.

Продукція, придбана згідно вищевказаних Договору поставки товару № 93 від 30.09.2009 року та Договору купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», в подальшому була експортована позивачем нерезиденту ООО «Рошен» (Росія).

Реалізацію придбаної позивачем продукції (кондитерських виробів) нерезиденту ООО «Рошен» (Росія) здійснювало ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на виконання Договору комісії № 46 від 20.05.2014 року та додаткових угод до нього, укладеного із ТОВ «Рошен-Прикарпаття».

Судом з'ясовано, що ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на виконання вимог Договору комісії № 46 від 20.05.2010 року впродовж 2010-2012 років експортовано ООО «Рошен» кондитерських виробів на загальну суму 16485717,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, товарними звітами, вантажно-митними деклараціями.

Продаж кондитерських виробів в бухгалтерському обліку підприємства відображено кореспонденцією рахунків 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», 36 «Розрахунки з іноземними покупцями» і 702 «Дохід від реалізації» за дебетом та кредитом.

Розрахунки між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів через розрахунковий рахунок. Станом на 31.12.2012 року заборгованість відсутня.

Сторонами Договору комісії складені та підписані акти виконаних робіт, в яких визначено розмір комісійної винагороди, що становить 19806,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 3301,10 грн.). ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» виписано податкові накладні на загальну суму 19806,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 3301,10 грн.).

У бухгалтерському обліку ТОВ «Рошен-Прикарпаття» дана операція відображена наступними проведеннями: Дт 93 Кт 631 - 16 505,74 грн.; Дт 6441 Кт 631 - 3 301,10 грн. Розрахунки проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів.

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», а також їх фактичне виконання.

При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що господарські операції між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг комісії та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача. Договір поставки товару № 93 від 30.09.2009 року, Договір купівлі-продажу № 51 від 14.03.2011 року, Договір комісії № 46 від 20.05.2014 року, а також додаткові угоди до них не були достроково розірвані сторонами, а також не були визнані недійсними у судовому порядку. Дана обставина підтверджується також наданими у судовому засіданні у суді першої інстанції 05.05.2014 року поясненнями свідка ОСОБА_8, яка безпосередньо проводила перевірку позивача. Доказів протилежного відповідачем суду не було подано.

З урахуванням наведеного, висновки відповідача про те, що господарські операції з придбання позивачем у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» продукції (кондитерських виробів), а також послуг з її продажу нерезиденту ООО «Рошен», не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Рошен-Прикарпаття», колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та необґрунтованими. Отже, відповідачем протиправно збільшено ТОВ «Рошен-Прикарпаття» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 963736,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 561875,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000722204 від 04.10.2013 року є протиправним.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності належного підтвердження Позивачем обставин, що здійснені ним валові витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва і, як наслідок, безпідставність віднесення до таких витрат коштів, сплачених за маркетингові послуги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції також встановлено, що 16.10.2009 року ТОВ «Рошен-Прикарпаття» (Замовник) в особі директора Гривінського Ю.Я. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) укладено Договір на надання послуг № 4, згідно якого Виконавець надає Замовнику маркетингові, інформаційні, а також послуги за стимулювання збуту товарів Замовника в порядку та відповідно до умов цього Договору щодо всього асортименту товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 вказаного Договору встановлено, що Сторони за Договором погодились, що вартість послуг залежить від обсягу та якості наданих послуг, вказується в акті приймання-передачі послуг за цим Договором і встановлюється на підставі звичайних ринкових цін на такі послуги, що діють на момент їх надання.

Згідно пункту 3.2 цього Договору вартість послуг визначається сторонами щомісяця і погоджується Протоколом погодження вартості послуг, що є невід'ємною частиною Договору, виходячи з інфляційних процесів, результатів надання послуг за поточний місяць, кількості клієнтів, що обслуговуються, коливань попиту на товари Замовника, об'єму продаж, території обслуговування, сумарного кілометражу маршрутів та інших факторів економіко-господарського характеру, які сторони вважають за такі, що впливають на розмір оплати наданих послуг.

Крім того, 01.07.2010 року, 02.08.2010 року, 01.09.2010 року, 01.10.2010 року, 01.11.2010 року, 01.12.2010 року ТОВ «Рошен-Прикарпаття» (Замовник) в особі директора Гривінського Ю.Я. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) підписано також додатки № 1 до Договору № 4 від 16.10.2009 року, якими визначено обсяг завдань Виконавця на липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року відповідно.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем укладено аналогічні договори із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Договір на надання послуг № 7 від 21.10.2009 року, а також підписано додатки до нього № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року, № 1 від 01.12.2010 року) та із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Договір на надання послуг № 11 від 01.11.2010 року, а також підписано додатки до нього № 1 від 01.11.2010 року, № 1 від 01.12.2010 року).

При цьому судом з'ясовано, що вищевказані договори про надання послуг позивачем було укладено на виконання наказу № 1-МП від 01.10.2009 року «Про маркетингову політику ТОВ «Рошен-Прикарпаття», виданого директором ТОВ «Рошен-Прикарпаття» Гривінським Ю.Я.

Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на виконання умов договору про надання послуг проведено моніторинг споживчого попиту щодо товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» у торговельних точках (супермаркетах, маркетах, магазинах), а також на підприємствах громадського харчування в межах м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, результати якого відображено у звітах по маркетингових послугах ТОВ «Рошен-Прикарпаття» за період, визначений сторонами у договорах та додатках до них. Із досліджених у судовому засіданні у якості письмових доказів звітів по маркетингових послугах ТОВ «Рошен-Прикарпаття» вбачається, що останні містять інформацію про активні торгові точки регіону, аналіз продаж товарів торгових марок «ROSHEN» та «Мрія» по каналах збуту, аналіз продаж по підсумковому асортименту, аналіз продаж по середньому асортименту, аналіз продаж по торгових групах, аналіз продаж в розрізі номенклатури тощо.

Сторонами договорів складені та підписані акти приймання-передачі послуг, а вартість наданих послуг відповідно до вимог пункту 3.2 Договору на надання послуг № 4 від 16.10.2009 року, Договору на надання послуг № 7 від 21.10.2009 року та Договору на надання послуг № 11 від 01.11.2010 року погоджена протоколами погодження вартості послуг.

Так, згідно погоджених ТОВ «Рошен-Прикарпаття» та:

1) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 протоколів № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 198213,00 грн.;

2) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 протоколів № 1 від 01.07.2010 року, № 1 від 02.08.2010 року, № 1 від 01.09.2010 року, № 1 від 01.10.2010 року, № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 226175,00 грн.;

3) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 протоколів № 1 від 01.11.2010 року та № 1 від 01.12.2010 року загальна вартість наданих послуг становить 91050,00 грн..

ТОВ «Рошен-Прикарпаття» проведено оплату за надані виконавцями послуги на загальну 515438,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 1289, 1290 від 10.08.2010 року, №№ 1413, 1415 від 09.09.2010 року, №№ 1537, 1538 від 07.10.2010 року, №№ 1664, 1664 від 09.11.2010 року, №№ 1790, 1791 від 09.12.2010 року, №№ 1866, 1867, 1870 від 05.01.2011 року.

При цьому судом встановлено, що:

1) ОСОБА_5 15.10.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1), з 01.01.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 18.12.2009 року), основним видом діяльності якого є «маркетингові послуги, інформаційно-консультаційні послуги, оптова та роздрібна торгівля»;

2) ОСОБА_4 20.10.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3), з 01.01.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_4 від 18.12.2009 року), основним видом діяльності якого є «маркетингові послуги»;

3) ОСОБА_3 10.09.2010 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_5), з 01.10.2010 року являється платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_6 від 30.09.2010 року), основним видом діяльності якого є «дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки».

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах із ТОВ «Рошен-Прикарпаття», посадові обов'язки яких за своїм змістом є аналогічними до змісту наданих послуг, що визначені договорами на надання послуг. За виконану роботу вказані особи отримували заробітну плату, а отже ТОВ «Рошен-Прикарпаття» під виглядом Договорів на надання послуг штучно збільшило валові витрати на суму 515438,00 грн. за послуги, які фактично надавались його працівниками. Як наслідок, вважає, що господарська діяльність ТОВ «Рошен-Прикарпаття» щодо придбання маркетингових послуг на підставі договорів на надання послуг, укладених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, була направлена не на отримання доходу, а на безпідставне формування валових витрат у розмірі 515438,00 грн. з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток, оскільки самі правочини є удаваними (ст.235 Цивільного кодексу України).

Проте колегія суддів апеляційного суду з такими доводами апеляційної скарги не погоджується з огляду на наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 27.03.2012 року у справі 21-737во10 вказав, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Жодна з вказаних обставин податковим органом в даній справі не доведена, так само як і не доведено недійсності відповідних правочинів

У відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічно пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також статтею 139 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1); сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання (підпункт 5.3.3); не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналогічне закріплено і статтею 139 Податкового кодексу України.

Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що чинне законодавство не містить заборони на поєднання найманого працівника та підприємця в одній особі, натомість встановлює лише правила оподаткування їх доходів, отриманих в межах трудового договору та цивільно-правового договору відповідно. Відповідачем не доведено порушення податкових норм контрагентами позивача чи інших обставин, що свідчили б про фіктивність спірних господарських операцій.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ «Рошен-Прикарпаття» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені ним за придбану у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» продукцію (кондитерські вироби) у загальній сумі 16411001,09 грн., комісійні витрати у сумі 16505,74 грн., а також витрати за надані ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 маркетингові послуги у загальній сумі 515438,00 грн., що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.07.2012 року на 115638,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 року у справі № 809/599/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 17.10.2014 року