Постанова

від 15.05.2014 по справі 820/6746/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р. № 820/6746/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Нагорного Є.Ф.,

відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія", з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 12.05.2014 року №0000942205, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15556,25 грн. ( у тому числі за основним платежем у сумі 12445,00 грн. та за штрафними санкціями 3111,25 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що зазначене податкове повідомлення рішення, винесене Основ'янською ОДПІ м.Харкова на підставі акту перевірки від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410, яким, зокрема, зроблено висновок про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між позивачем та платником податків TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 року. На підставі чого податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством позивача п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку перевіряючих податкового органу, підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 12445,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 12445 грн.

Позивач не згоден з зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає що Основ'янська ОДПІ не дотримано вимог діючого законодавства при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, документація по взаємовідносинам ТОВ "Штанц-Технологія" з його контрагентом належним чином не досліджувалася, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000942205 від 21.05.2014р. винесене на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки №1353/20-38-22-05-08/30753410 від 22.04.2014р., яким встановлено, що підприємство позивача зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 12445,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року суму ПДВ 12445,00 грн. по взаємовідносинам з із платником податків ТОВ «Максистрой». Крім того, відповідачем зазначається, що до перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують факт передачі матеріальних ресурсів (матеріали, вироби та конструкції) від Підрядчика до Замовника в порушення п.1. ст.9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Також, позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальника - ТОВ «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 до покупця - ТОВ «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ», а саме: не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару.

В обґрунтування своєї позиції відповідач також посилався на акт перевірки підприємства - контрагента - ТОВ "Максистрой" (код ЄДРПОУ 34862195) від 30.12.2011 року №6451/2305/34862195, складений фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з висновків якого вбачається, що у період з 01.10.2008 по 30.09.2011 у ТОВ "Максистрой" відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Враховуючи викладене, просив суд в задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «Штанц-технологія» - відмовити.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, «Штанц-технологія», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30753410, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Основ'янський ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки TOB «ШТАНЦ- ТЕХНОЛОГІЯ» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків: TOB «Максистрой» за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені відповідним актом від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 (а.с. 63- 73).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення:

-неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між платником податків TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 року та TOB «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ» код ЄДРПОУ 30753410;

- ст.1, п.2 ст.З, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та звітності;

- п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 12445,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 12445,00 грн.

На підставі акту від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000942205 від 12.05.2014 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15556,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 12445,00 грн. та за штрафними санкціями 3111,25 грн. (а.с. 51).

Судом з'ясовано, що ДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ТОВ "Максистрой" та позивачем. На думку відповідача, актом перевірки встановлена відсутність у названого контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання з виконання будівельних робіт в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних трудових ресурсів; незнаходженням за місцем реєстрації; крім того, ДПІ зазначає про непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання будівельних робіт.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків став отриманий Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів матеріали перевірки підприємства - контрагента, а саме: ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт від 30.12.2011 року №6451/2305/34862195 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Максистрой" (код ЄДРПОУ 34862195) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Електроспецтех» (код 34689962), ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972), ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), їх реальності та повноти відображення в обліку». На підставі зазначеного акту податковим органом зроблений вимновок, що у ТОВ "Максистрой" відсутні фізичні, і та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень Основ'янської ОДПІ, відображених в акті від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що порядок проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових перевірок унормований ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, передбачених п.п. 78.1.1 - 78.1.13. п. 78.1 зазначеної статті. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок).

Згідно п. 3 розділу 1 зазначеного Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В п. 4-6 розділу 1 Порядку, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 розділу 2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, податковий орган у разі виявлення під час перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, повинен в акті перевірки чітко визначити зміст порушення та зазначити первинний документ, на підставі якого було встановлено порушення.

Судом з'ясовано, що посадові особи Основ'янської ОДПІ зроблено висновок, що ТОВ "Штанц-Технологія" безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у серпні 2011 року в розмірі 12445,00 грн. та як доказ складення ТОВ «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ» пакету документів для збільшення податкового кредиту з метою мінімізації сплати ПДВ до бюджету, позаяк застосований ТОВ «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ» механізм господарсько-правових правовідносин з TOB "Максистрой" (код ЄДРПОУ 34862195), а у того в свою чергу "по ланцюгу" з TOB «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962), TOB «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972), TOB «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), TOB «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611), TOB «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про нікчемність укладених позивачем договорів, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності суб'єктів господарювання які співпрацювали з контрагентом позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати зазначеними вище суб'єктами господарювання реальну господарську діяльність. Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено, будь яких інших доказів ДПІ в акті перевірки не наведено.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки та прийнятому на підставі цих висновків оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Максистрой».

Відповідно до укладеного між зазначеними сторонами Договору підряду № 3/10 від 01.08.2011 року та Договору підряду № 11/08 від 11.082011 року TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 зобовязався виконати роботи по облицюванню цоколя та ремонт покрівлі будівлі за адресою м. Харків, вул. Першої Кінної Армії, 63.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали статус платників податку на додану вартість. Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Договори, що укладені між позивачем та ТОВ «Максистрой», носять реальний характер, і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що передбачені вказаним договорами - а саме на виконання відповідних робіт за договорами на об'єкті.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується, між іншим, фотозйомками об'єкту, копії які містяться в матеріалах справи (а.с. 106-111).

Крім того, сторони зазначають, що факт наявності результатів робіт при перевірці не заперечувався, і між іншим, актом перевірки також не спростовується (сторінка 10 акту від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410).

Реальність та дійсність договорів, що укладені між ТОВ «Штанц-Технологія» та ТОВ «Максистрой», також підтверджується підписаними актами приймання виконаних робіт та довідками про їх вартість.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві в такому складі: № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»; № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Як зазначає позивач, результати вказаних робіт є в наявності на об'єкті.

У зв'язку з тим, що по відношенню до ТОВ «Максистрой» позивач виступав як замовник, первинними формами облікових документів для нього є форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Так, у своєму листі Мінрегіндбуд України «Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 06.05.2010 р. № 2/12-20/4993 щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма № КБ-3), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554, роз'яснив, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

У випадку здійснення робіт з будівництва господарським способом рішення щодо необхідності застосування типових форм приймається замовником з дотриманням вимог нормативно-правових та законодавчих актів, що регулюють ці питання. При здійсненні поточного ремонту господарським способом застосування типових форм не обов'язкове.

Періодичність подання підрядником типових форм визначається у договорі підряду (пункти 98, 99 та 102 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, підпункт 3.3.8 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000. Практикою проведення взаєморозрахунків за виконані роботи з будівництва, як правило, прийнято щомісячне оформлення таких документів.

У типових формах первинних облікових документів у будівництві зазначаються обсяги та вартість будівельних робіт, виконаних підрядною організацією у звітному періоді в межах договору підряду, укладеного із замовником. До будівельних робіт належать будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються підрядними організаціями під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд. Зазначені типові форми можуть слугувати підставою для складання звітної документації підрядної організації.

Вартість виконаних підрядними організаціями робіт із будівництва визначається відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000. При укладанні договору підряду замовник з підрядником обумовлюють вид договірної ціни, умови та порядок проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт тощо (підпункт 3.3.5 ДБН Д. 1.1-1 -2000.

Вартісні показники, що наводяться у типових формах № КБ-2в, визначаються залежно від виду прийнятої договірної ціни на підставі обсягів виконаних будівельних робіт, норм витрат матеріально-технічних та трудових ресурсів та обґрунтованих поточних цін на них і повинні відображати витрати, понесені підрядною організацією.

Кількість примірників первинних облікових документів у будівництві визначається договором підряду.

Надані під час перевірки первинні облікові документи - акти про прийняття робіт та довідки про вартість виконаних робіт, локальні кошториси відповідають вищезазначеним вимогам і повністю підтверджують реальність господарських операцій.

Крім того, факт придбання, транспортування та передачі матеріалів Підряднику підтверджується товарно-транспортною накладною від 24.05.2011 року №24/05/1, та видатковою накладною №6062000 від 24.05.2011 року, актом прийому передачі №2 від 03.08.2011 року.

Оскільки постачання матеріалів для ремонту згідно договору № 3/10 від 01.08.2011 року здійснював інший суб'єкт господарювання то відсутність ТТН від ТОВ "Максистрой" за умови наявності зазначених вище первинних документів повністю спростовує викладений в акті перевірки від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 (стор. 7 акту) твердження податкового органу про те, що до перевірки не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальника - TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 року до покупця - TOB «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ», а саме: не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей або виконання будівельних робіт.

Судом з'ясовано, що між ТОВ "Штанц-технологія" та ТОВ "Максистрой" не укладалося договору поставки, а отже позивач ніким чином не був задіяний у процесі транспортування матеріалів, і тому в нього обєктивно не могло бути будь яких примірників екземплярів товарно-транспортної накладної, адже у розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання будівельних послуг та не виступало в якості замовника за договором перевезення, тоді як товарно-транспортна документація призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались в безготівковій формі, а саме: шляхом перерахування грошових коштів ТОВ "Штанц-технологія" на розрахунковий рахунок ТОВ "Максистрой", про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи та які навдавались підприємством позивача податковому органу у ході перевірки (а.с. 200-202).

Вищеказані первинні документи свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність ТОВ "Штанц-Технологія", податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарської операції з ТОВ "Максистрой".

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість регламентований Розділом V Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 187.1 статті 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 року.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ «Штанц-Технологія» дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами підряду, укладеними між підприємством позивача та ТОВ «Максистрой».

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновки посадових осіб Основ'янської ОДПІ щодо порушення ТОВ "Штанц-Технологія" положень Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у складі виконання підрядних робіт з ТОВ "Максистрой" ґрунтуються на припущеннях та спростовуються документами наявними у позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Крім того, приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обв'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Судом з'ясовано, що усі первині документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючим суб'єктом господарювання та підписані уповноваженими на те особами, тим самим підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Штанц-Технологія" по взаємовідносинах з ТОВ "Максистрой".

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємством-контрагентом. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, законом на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальником вимог податкового чи іншого законодавства.

Отже, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування податкового кредиту від податкового стану іншої особи.

Судом з'ясовано, що будівельні матеріали, які використовувалися для ремонту кровлі за договором підряду № 11/08 від 11.082011 року, а також їх наявність та використання окрім наданих до перевірки документів також підтверджується Гарантією на імпортований матеріал наданою ТОВ "Квартал-модуль Харків" (код ЄДРПОУ 36457677), та копією сертифікату якості виробника ArcelorMitall Int. Deutschland від 20.07.2011 року, та копією сертифіката відповіданості, які додаються.

Необхідність здійснення ремонту підтверджується службовою запискою нач. ОКС Проценко А.І. за №1 від 05.05.2011 року та за №2 від 06.05.2011 року, від 21.07.2011 року, від 07.08.2011 року, розпорядженням директора ТОВ "Штанц-Технологія" Лаврова В.Ф. від 12.05.2011 року, та від 21.07.2011 року , від 08.08.2011 року, актом обстеження покрівлі від 21.07.2011 року, висновком ПНВФ "ВАБСЕРВІС" за договором №43-11 на проектно-винахідницькі роботи від 01.08.2011 року, актом здачі приймання послуг від 03.08.2011 року.

Отже, вищезазначеними документами підтверджується факт реальності здійснення господарських операцій, і зокрема факт наявності на об'єкті певного обсягу робіт, що і виконані ТОВ «Максистрой» та спростовуються висновки акту від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 (стор 10) про те, що єдиною метою укладених угод між TOB «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ» та TOB «Максистрой», є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Суд за результатами розгляду справи дійшов висновку, що правовідносини позивача з ТОВ «Мксистрой», зміст господарських операцій, порядок їх виконання та оформлення підтверджується необхідними первинними документами, які складені в залежності від виду господарської операцій, а саме - договорами, кошторисами, податковими накладними, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами списання використаних матеріальних цінностей тощо.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента виписані за результатами операцій що не здійснювалися не є достатньою підставою для позбавлення позивача у справі права на відображення у податковому обліку податкового кредиту за наслідками придбання будівельних послуг.

При проведенні перевірки відповідачем не заперечувався факт оплати позивачем на користь контрагента ТОВ «Максистрой» виконаних підрядних робіт, що було здійснено шляхом безготівкових розрахунків, а наявні та досліджені під час перевірки документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем, в акті перевірки немає.

Доказів отримання позивачем послуг від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагент у спірних правовідносинах ТОВ „Максистрой" або отримання таких послуг власними силами в акті перевірки не міститься.

Також є підтвердженим і достовірно встановленим факт використання позивачем придбаних товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності.

Здійснено ремонт належного йому на праві власності об'єкта нерухомості. Необхідність здійснення цього ремонту доказано відповідними документами - актами обстеження, доповідними записками, висновками компетентних організацій.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено достатньо переконливих доводів про те, що відомості, які містяться у цих документах, є недостовірними, суперечливими.

Доводи, якими податкова інспекція мотивує висновок про порушення платником вимог податкового законодавства (як-от: відсутність за місцезнаходженням, відсутність у нього об'єктивних умов для провадження господарської діяльності), фактично є свідченням порушень, допущених цим контрагентом, тобто третіми особами, а не доказом недобросовісності Товариства як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

До того ж, слід зазначити, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт підрядником.

Податкова інспекція не довела неможливості виконання спірних робіт ТОВ "Максистрой" в заявлених обсягах наявними у нього силами та засобами.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Максистрой» ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Максистрой» організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем не подано.

Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Крім того на доказ спроможності ТОВ "Максистрой" виконувати зазначені будівельні роботи Позивач надає висновок експертизи №63.2.04-1046-11 від 14.05.2011 року.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання будівельних робіт та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

А відтак слід надати відповідну правову оцінку обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за спірними операціями та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування з податку на додану вартість.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447; далі за текстом -Порядок №1236), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки в суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального здійснення операцій або невідповідності закону вчинених господарських операцій.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ «Штанц-Технологія» суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З наявних у справі документів слідує, що договори, укладені між ТОВ «Штанц-Технологія» та ТОВ «Максистрой» носили реальний характер, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що передбачені вказаними договорами, а саме: на виконання відповідних робіт за умовами укладених договорів на об'єктах.

Між тим, судовим розглядом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних договорів: №3/10 від 01.08.2011 року та №11/08 від 11.08.2011 року, відсутності факту здійснення робіт за укладеними правочинами та відсутності факту подальшого використання результатів цих робіт в межах господарської діяльності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами підряду №3/10 від 01.08.2011 року та №11/08 від 11.08.2011 року податковим органом не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного договору, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент ТОВ «Максистрой» є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним договором, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином було відображено лише в документообігу, а фактично господарські операції не відбувались і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірного правочину - відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.05.2014 року № 0000942205, винесеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.