Ухвала

від 17.06.2014 по справі 820/6746/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/6746/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. по справі № 820/6746/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія", з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 12.05.2014 року №0000942205, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15556,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 12445,00 грн. та за штрафними санкціями 3111,25 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.05.2014 року № 0000942205, винесеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, та на підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ТОВ «Штанц-технологія», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30753410, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Основ'янський ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Посадовими особами Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки TOB «ШТАНЦ- ТЕХНОЛОГІЯ» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків: TOB «Максистрой» за серпень 2011 року.

Результати перевірки оформлені відповідним актом від 22.04.2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 (а.с. 63- 73).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення:

- неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між платником податків TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 року та TOB «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ» код ЄДРПОУ 30753410;

- ст.1, п.2 ст.З, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та звітності;

- п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 12445,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 12445,00 грн.

На підставі акту від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000942205 від 12.05.2014 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15556,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 12445,00 грн. та за штрафними санкціями 3111,25 грн. (а.с. 51).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 22.04.2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Максистрой" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Фактичною підставою для таких висновків став отриманий Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів матеріали перевірки підприємства - контрагента, а саме: ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт від 30.12.2011 року №6451/2305/34862195 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Максистрой" (код ЄДРПОУ 34862195) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Електроспецтех» (код 34689962), ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972), ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), їх реальності та повноти відображення в обліку». На підставі зазначеного акту податковим органом зроблений вимновок, що у ТОВ "Максистрой" відсутні фізичні, і та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максистрой" було укладено договір підряду № 3/10 від 01.08.2011 р. та договір підряду № 11/08 від 11.08.2001 р., відповідно до яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи. Після виконання робіт замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та сплатити за договором вартість робіт.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, актами приймання виконаних робіт та довідками про їх вартість , податковими накладними, платіжними дорученнями, фотозйомками об'єкту, товарно-транспортною накладною від 24.05.2011 року №24/05/1, та видатковою накладною №6062000 від 24.05.2011 року, актом прийому передачі №2 від 03.08.2011 року.

Також колегія судів зазначає, що оскільки постачання матеріалів для ремонту згідно договору № 3/10 від 01.08.2011 року здійснював інший суб'єкт господарювання то відсутність ТТН від ТОВ "Максистрой" за умови наявності зазначених вище первинних документів повністю спростовує викладений в акті перевірки від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410 (стор. 7 акту) твердження податкового органу про те, що до перевірки не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальника - TOB «Максистрой» код ЄДРПОУ 34862195 за серпень 2011 року до покупця - TOB «ШТАНЦ-ТЕХНОЛОГІЯ», а саме: не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару.

Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт наявності результатів робіт при перевірці не заперечувався, і між іншим, актом перевірки також не спростовується (сторінка 10 акту від 22.04/2014р. №1353/20-38-22-05-08/30753410).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача, був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали статус платників податку на додану вартість. Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. по справі № 820/6746/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.