Ухвала

від 15.05.2014 по справі 824/3167/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/3167/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Чернівецької митниці Міндоходів (далі - відповідач) від 14.10.2013 р. №272-о, в частині дати звільнення його з посади провідного інспектора митного поста "Россошани" Чернівецької обласної митниці з 14.10.2013 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів надати невикористану відпустку з 15.10.2013 р. звільнивши його в останній день відпустки 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 р. №272-о щодо дати звільнення, вказавши дату звільнення 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до запису № 26 трудової книжки ОСОБА_2 щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення останній день відпустки 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів здійснити перерахунок та виплату відпускних відповідно до дати звільнення в останній день відпустки; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р., та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Чернівецької митниці Міндоходів від14.10.2013 р. №272-о, в частині дати звільнення ОСОБА_2 з посади провідного інспектора митного поста "Россошани" Чернівецької обласної митниці Державної митної служби України з 14.10.2013 р. та зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів надати ОСОБА_2 невикористану відпустку з 15.10.2013 р. звільнивши його в останній день відпустки.

Зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 р. №272-о щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення ОСОБА_2 останній день відпустки.

Зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 15 травня 2014 року, через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду надав заперечення проти апеляційної скарги та прохання про розгляд справи без участі їх представника

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію адміністративного позову, позивач вказав на те, що відмовою митниці надати йому відпустку порушено його право на відпочинок, яке гарантовано законодавством України. Так як заява про надання відпустки подана ним 14.10.2013 р. до відділу персоналу Чернівецької митниці Міндоходів у останній робочий день, то відповідно до Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Таким чином відмова Чернівецької митниці Міндоходів в наданні відпустки є незаконною, підлягає скасуванню, а наслідки виправленню.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтовними з наступних підстав. 07.06.2013 р. позивача відповідно до вимог чинного законодавства було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності та одночасно запропоновано звернутися в Чернівецький міський центр зайнятості для вирішення питання працевлаштування або працевлаштуватися самостійно.

Начальником Чернівецької митниці Міндоходів прийнято рішення про виплату грошової компенсації позивачу за всі невикористані дні щорічної відпустки, так як термін персонального попередження про наступне вивільнення сплинув 07.08.2013 р., а заява про надання відпустки надійшла від позивача тільки 14.10.2013 року.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 24 Закону 504/96-ВР слідує, що за бажанням працівника у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей; за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

З висновку суду, основними умовами для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних дні щорічної відпустки та його бажанням (письмова заява).

Із змісту ст. З Закону України «Про відпустки» (далі Закон 504/96-ВР) слідує, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору, зазначає наступне.

Відповідно до статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Як досліджено з матеріалів справи, 11.02.2014 був виданий наказ Чернівецької митниці Міндоходів №48-о «Про внесення змін до наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 року №272-о» «Про звільнення ОСОБА_2», відповідно до якого підпункт 2.2. пункту 2 наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 року №272-о викладено у наступній редакції: «2.2. Надати ОСОБА_2 щорічну відпустку за період роботи з 26.03.2011 по 25.03.2012 в кількості 21 календарного дня та за період роботи 26.03.2012 по 25.03.2013 в кількості 38 календарних днів з 15.10.2013 по 12.12.2013. Виплатити грошову компенсацію за 7 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2012 по 25.03.2013 та за 24 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи 26.03.2013 по 14.10.2013 відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Натомість пунктом 2. даного наказу керуючись статтею 3 Закону України «Про відпустки» датою звільнення ОСОБА_2 вважати останній день відпустки 12.12.2013 про що внесено зміни до пункту 1 наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 №272-о «Про звільнення ОСОБА_2».

Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про відпустки" встановлено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України (КЗпП), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Правовідносини, пов'язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено статтею 35 Закону України "Про державну службу". Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 N 250.

Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 N 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Так, у Апелянта стаж державної служби у митних органах 20 років, відповідно основна щорічна відпустка - 30 календарних днів, а додаткова відпустка - 15 календарних днів. Отже, вислуга державного службовця ОСОБА_2 в 20 років, дає йому право на 45 календарних днів щорічної основної та додаткової відпусток.

Аналогічне роз'яснення надано в листі Головного управління державної служби України від 21.01.2011 р. N 474/12-11 «Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років при звільненні з державного органу, звільнення працівників патронатної служби, присвоєння чергового рангу після переведення до іншого органу та інших питань проходження державної служби».

Законом України «Про відпустки» обмежено надання тривалість щорічної основної та додаткових відпусток, така тривалість не може перевищувати 59 календарних днів.

Відповідно до зазначеного, при звільненні ОСОБА_2 Чернівецькою митницею Міндоходів правомірно було надано загальну тривалість щорічної основної та додаткових відпусток - 59 календарних днів, а відтак, посилання апелянта на те, що тривалість його невикористаної щорічних основних і додаткових відпусток є 104 календарних дня (з 15.10.2013 по 26.01.2014), та відповідно датою його звільнення має бути 26.01.2014 є помилковим.

Що стосується зобов'язання Чернівецьку митницю Міндоходів виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2013 рік та матеріальну допомогу на вирішення соціально- побутових питань за 2013 рік, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення щодо не зобов"язання виплатити вищезазначену допомогу, оскільки такі питання належать до керівника відповідного органу влади та відповідне рішення залежить зокрема від меж затвердженого фонду оплати праці.

Так, матеріальна допомога на оздоровлення надається відповідно до Положення про надання матеріальної допомоги посадовим особам та працівникам митної служби, затвердженого наказом Держмитслужби України від 01.10.2012 №509 один раз на рік при виході у відпустку.

Разом з тим, Наказом Чернівецької обласної митниці від 07.12.2012 №1152-КВ на підставі поданої заяви, ОСОБА_2 була надана щорічна оплачувана відпустка тривалістю 21 календарний день з 24 грудня 2012р. по 15 січня 2013р. за період роботи з 26 березня 2010р. по 25 березня 2011р. Також, даним наказом було надано ще одну щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 16 січня по 08 лютого 2013р. за період роботи з 26 березня 2011р. по 25 березня 2012р. Відповідно до даного наказу ОСОБА_2 було надано дві матеріальні допомоги, а саме: - матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив йому у задоволенні вимог щодо зобов'язання Чернівецької митниці Міндоходів здійснити перерахунок та виплату відпускних відповідно до дати звільнення, а також щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1.4. Положення про надання матеріальної допомоги посадовим особам та працівникам митної служби, затвердженим наказом Держмитслужби України від 01.10.2012 №509, розрахунок суми коштів для здійснення видатків на надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на поточний рік здійснюється під час планування видатків на оплату праці, виходячи із чисельності працівників митного органу за штатним розписом. Відповідно до п. 3.3. Положення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається посадовим особам відповідно до поданої заяви за клопотанням безпосереднього керівника підрозділу за рішенням керівника митного органу при наданні щорічної відпустки у разі наявності коштів на зазначені цілі на рахунку митниці.

Більше того, як досліджено з матеріалів справи та на уточнююче питання судді- доповідача не заперечувалось апелянтом, заяви щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань від апелянта на розгляд начальника Чернівецької митниці Міндоходів також не надходило так як і клопотання безпосереднього керівника підрозділу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 травня 2014 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.