Постанова

від 04.10.2017 по справі 824/3167/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/3167/13-а

11 год. 04 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Мандрик І.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Орловської Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Міндоходів України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27.12.2013 р. звернувся до суду із позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Чернівецької митниці Міндоходів (далі - відповідач) від 14.10.2013 р. №272-о, в частині дати звільнення його з посади провідного інспектора митного поста "Россошани" Чернівецької обласної митниці з 14.10.2013 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів надати невикористану відпустку з 15.10.2013 р. звільнивши його в останній день відпустки 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 р. №272-о щодо дати звільнення, вказавши дату звільнення 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до запису № 26 трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення останній день відпустки 26.01.2014 р.; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів здійснити перерахунок та виплату відпускних відповідно до дати звільнення в останній день відпустки; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р., та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду; зобов'язати Чернівецьку митницю Міндоходів виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду, головуючий суддя Левицький В.К., від 27.01.2014 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 р. №272-о, в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інспектора митного поста "Россошани" Чернівецької обласної митниці Державної митної служби України з 14.10.2013 р. Зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів надати ОСОБА_1 невикористану відпустку з 15.10.2013 р. звільнивши його в останній день відпустки. Зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів внести зміни до наказу Чернівецької митниці Міндоходів від 14.10.2013 р. №272-о щодо дати звільнення, вказавши датою звільнення ОСОБА_1 останній день відпустки. Зобов'язано Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. у частині зобов'язання відповідача розглянути питання щодо виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд Чернівецькому окружному адміністративному суду.

За результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд головуючого судді Брезіній Т.М.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відмовою митниці надати йому відпустку порушено його право на відпочинок, яке гарантовано законодавством України. Так як заява про надання відпустки подана ним 14.10.2013 р. до відділу персоналу Чернівецької митниці Міндоходів у останній робочий день, то відповідно до Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Крім того, позивач зазначає, що Чернівецькою митницею Міндоходів не було вирішено питання щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік. У зв'язку з допущеними порушеннями відповідачем було затримано розрахунок при звільненні, а тому позивач стверджує про необхідність виплати йому середнього заробітку за весь час затримки.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити. В поданих запереченнях проти позову вказується, що 07.06.2013 р. позивача відповідно до вимог чинного законодавства було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності та одночасно запропоновано звернутися в Чернівецький міський центр зайнятості для вирішення питання працевлаштування або працевлаштуватися самостійно. Начальником Чернівецької митниці Міндоходів прийнято рішення про виплату грошової компенсації позивачу за всі невикористані дні щорічної відпустки, так як термін персонального попередження про наступне вивільнення сплинув 07.08.2013 р., а заява про надання відпустки надійшла від позивача тільки 14.10.2013 року. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не подавалась заява про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а відтак вказане питання не розглядалось.

Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач зазначив, що враховуючи те, що позивач був звільнений 12.12.2013 р., а не 14.10.2013 р., станом на 10.12.2012 р. з ним був проведений повний розрахунок, донараховано та виплачено компенсацію за 45 календарних днів невикористаної відпустки, що виключає затримку при звільненні.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою с. Бурдюг, Кельменецький район, Чернівецької області.

Як підтверджується матеріалами справи та трудовою книжкою серії УКР 2627898 позивач з 26.03.1993 р. по 14.10.2013 р. проходив державну службу в митних органах України, де працював на різних посадах ( том 1 а.с. 126-128).

Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів України згідно з додатком 1, в тому числі і Чернівецьку митницю Міндоходів, реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби згідно з додатком 2; визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби України, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

25.04.2013 р. Чернівецьку митницю Міндоходів зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 38647030. Штатна чисельність Чернівецької обласної митниці Держмитслужби України на 2013 рік складала 598 одиниць.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 р. № 80 (зі змінами) затверджено чисельність працівників Чернівецької митниці Міндоходів у кількості 468 штатних одиниць.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 р. № 81 "Про затвердження тимчасових типових структур територіальних органів Міндоходів" була затверджена тимчасова структура Чернівецької митниці Міндоходів.

На підставі Тимчасового штатного розпису на 2013 р. Чернівецької митниці Міндоходів, затвердженого заступником Міністра доходів і зборів - керівником апарату ОСОБА_3, Чернівецькою митницею Міндоходів 15.05.2013 р. наказом № 2 введено в дію затверджену тимчасову організаційну структуру та тимчасовий штатних розпис Чернівецької митниці Міндоходів на 2013 р. з 14.05.2013 р. (том 1 а.с. 25, 26-39, 40-42).

Таким чином, у зв'язку із реорганізацією Чернівецької обласної митниці в новоутворену Чернівецьку митницю Міндоходів скороченню підлягало 130 посад.

07.06.2013 р. відповідач, керуючись вимогами ч. 1 ст. 492 КЗпП України попередив ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та одночасно запропоновано звернутися в Чернівецький міський центр зайнятості для вирішення питання працевлаштування або працевлаштуватися самостійно. Крім того, відповідач подав до Чернівецького міського центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників станом на 07.06.2013 року. (том 1 а.с. 49, 150-153).

З матеріалів справи слідує, що протягом терміну попередження про наступне вивільнення, ОСОБА_1 з 07.08.2013 р. по 11.10.2013 р. перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (том 1 а.с. 107, 108, 109, 110).

В перший робочий день після виходу з лікарняного, позивач 14.10.2013 р. звернувся із заявою до начальника Чернівецької митниці Міндоходів, в якій просив надати залишок невикористаної частини щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2011 р. по 25.03.2012 р. у кількості 21 календарний день та частину щорічної основної відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р. в кількості 30 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р. у кількості 8 календарних днів з 15.10.2013 р. Дану заяву позивач подав до відділу персоналу Чернівецької митниці Міндоходів, яку було зареєстровано 14.10.2013 р. за вхідним номером обл. № 07-30/1224. (том 1 а.с. 6).

На вказаній заяві, 14.10.2013 р. начальником Чернівецької митниці Міндоходів зроблено резолюцію: "ОСОБА_2, ОСОБА_5 - провести розрахунок під час звільнення".

Того ж дня, 14.10.2013 р. наказом №272-о Чернівецької митниці Міндоходів звільнено ОСОБА_1, провідного інспектора митного поста "Россошани" Чернівецької обласної митниці Державної митної служби України, із займаної посади 14.10.2013 р. у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності Чернівецької обласної митниці, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Цим же наказом передбачено проведення розрахунку ОСОБА_1, відповідно до статтей 47, 116 КЗпП України, виплату грошової компенсації за 21 календарний день невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2011 р. по 25.03.2012 р., 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р. та за 24 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2013 по 14.10.2013 відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" (том 1 а.с. 5).

Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_1 за жовтень 2013 р. останньому була нарахована заробітна плата за відпрацьовані дні у жовтні 2013 р., компенсація за 21 та 24 календарні дні невикористаної відпустки, вихідна допомога при звільненні, а також проведена оплата днів непрацездатності, які оплачуються за рахунок підприємства. Дані кошти, за мінусом обов'язкових податків та зборів, в сумі 9653,38 грн. були перераховані на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 14.10.2013 р. (том 1 а.с. 51).

25.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити причини відмови в наданні невикористаної відпустки (том 1 а.с. 7).

07.11.2013 р. Чернівецька митниця Міндоходів надала відповідь, в якій зазначила, що так як позивача було завчасно попереджено про наступне вивільнення, то начальником Чернівецької митниці Міндоходів відповідно до поданої ним заяви до відділу персоналу прийнято рішення про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки (том 1 а.с. 8).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 вважаючи порушеними свої трудові права в частині ненадання йому невикористаної відпустки, звернувся із заявою до прокуратури Першотравневого району м. Чернівці. За результатами розгляду заяви, яка направлена прокуратурою для організації розгляду до Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області, проведено перевірку з питань додержання відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складено акт № 24-02-27/780 (том 1 а.с. 115-122).

Перевіркою встановлено, що при проведенні повного розрахунку з позивачем, бухгалтерією митниці не було нараховано останньому грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р., що є порушення ст. 83 КЗпП України.

Про виявленні порушення, Територіальна державна інспекції з питань праці у Чернівецькій області винесла припис та повідомила сторін. На підставі припису Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області від 16.12.2013 р., відповідач 10.12.2013 р. донарахував та виплатив позивачу компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р., що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с. 123, 124, 125).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Суд звертає увагу, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 р. постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. у частині зобов'язання відповідача розглянути питання щодо виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути питання щодо виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Закон України Про відпустки від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР (далі - Закон N 504/96) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

За змістом ст. 3 Закону №504/96 слідує, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Надання відпусток державним службовцям регулюються Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (далі Закон N 889) та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Статтею 35 Закону №889 передбачено право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку. Надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Судами встановлено, що позивач має стаж державної служби у митних органах 20 років, основна щорічна відпустка - 30 календарних днів, а додаткова відпустка - 15 календарних днів. Таким чином, вислуга державної служби позивача у 20 років, дає йому право на 45 календарних днів щорічної основної та додаткової відпусток.

Враховуючи, що заява позивача від 14 жовтня 2013 року фактично розглянута не була, суди дійшли висновку про те, що відповідачу слід вирішити питання про надання позивачу невикористаної відпустки на підставі заяви від 14 жовтня 2013 року, прийнявши відповідний наказ та звільнити позивача в останній день відпустки.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як видно із матеріалів справи, Територіальною державною інспекцією з питань праці у Чернівецькій області проведено перевірку та направлено відповідний припис про виплату грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 26 березня 2012 року по 25 березня 2013 року.

Вищим адміністративним судом України 20.07.2017 р. в ухвалі зроблено висновок, що у день звільнення 14 жовтня 2013 року з позивачем повного розрахунку не проведено.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач 10.12.2013 р. донарахував та виплатив позивачу компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 26.03.2012 р. по 25.03.2013 р., про що свідчить копія платіжного доручення № 820 від 10 грудня 2013 року про перерахунок, у тому числі позивачу, сум донарахованої компенсації. (том 1 а.с. 125).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язується виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Як встановлено судом, що середньоденний заробіток позивача, відповідно до наданої відповідачем довідки від 04.10.2017 р., на дату звільнення становив 56,47 грн (2484,74 грн середньомісячна заробітна плата / 44 робочі дні, що передували звільненню).

Виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів з 14.10.2013 року по 10.12.2013 року (42 дні), належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 2371,74 гривень. (42 робочих днів * 56.47 грн середньоденного заробітку позивача).

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів від 07 серпня 2013 року № 597, а також постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів від 09 березня 2006 року № 268. Відповідно до вказаних актів така допомога виплачується один раз на рік при наданні відпустки на підставі заяви працівника, наказу про надання відпустки та залежить від меж затвердженого фонду оплати праці. Рішення про виплату допомоги приймає керівник митного органу, оскільки це питання належить до його дискреційних повноважень та залежить, зокрема, від меж затвердженого фонду оплати праці.

Як встановлено судами із заявою про надання відпустки позивач звернувся 14 жовтня 2013 року. Із змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив надати щорічну основну та додаткову відпустки за певний період, проте виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у заяві не просив. З перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернівецькій області від 04 грудня 2013 року також слідує, що за допомогою на оздоровлення позивач не звертався. Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а відтак підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доведено в судовому засіданні про відсутність підстав для нарахування позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Однак, в частині позовних вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні доводи відповідача не знайшли свого доказового підтвердження та законного підґрунтя.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Чернівецької митниці Міндоходів України середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_1 при звільненні в сумі 2371,74 гривень.

3. У задоволені позовних вимог щодо зобов'язання Чернівецьку митницю Міндоходів розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2013 р. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 р., надавши письмову відповідь за результатами розгляду - відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Брезіна

Постанова в повному обсязі складена 11 жовтня 2017 р.