Постанова

від 01.04.2009 по справі 35/639

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/639

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.04.2009                                                                                           № 35/639

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Друніна О.О., довіреність № б/н від 26.12.2008 року

 від відповідача -Єсик Т.О., довіреність № 197 від 26.02.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2009

 у справі № 35/639 (суддя Літвінова М.Є.)

 за позовом                               ТОВ "Авто-Хіт"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 5616,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року у справі № 35/639 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто – Хіт” (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд”(далі по тексту – відповідач) про стягнення 5 616,00 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд” на користь позивача 5 616,00 грн. – авансового платежу орендної плати сплаченого за Договором оренди № 16/09-08 від 16.09.2008 року, 102 грн. – державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.12.2008 року (вх. № 02-4.1/1310 від 05.03.2009 року), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю обставинам справи викладених у рішенні висновків.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 16/09-08 від 16.09.2008 року (далі по тексту – Договір) майно, що орендується повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем з моменту закінчення ремонтних робіт, узгодженими сторонами. Відповідач здійснював підготовку до проведення ремонтних робіт, що підтверджується кошторисом № 2-1-3 від 08.10.2008 року по ремонту відкритого майданчика та видатковими накладними № РН-0002558 від 10.10.2008 року, № РН-0002559 від 10.10.2008 року, які підтверджують придбання піску річкового та щебеню.

Крім того, як зазначено в п. 2.1 Договору, ремонтні роботи повинні бути узгоджені сторонами. Оскільки обсяг, вартість та строк ремонтних робіт, які повинні бути проведені, не були погоджені сторонами, відповідно у відповідача не виникло підстав для здійснення ремонтних робіт та відповідно для передачі позивачу в строкове платне користування майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 в термін до 01.12.2008 року. Відповідач вважає, що добросовісно виконував взяті на себе зобов'язання по договору та готувався до проведення ремонтних робіт.

У своїх доповненнях до апеляційної скарги, відповідач зазначив, що  господарський суд міста Києва при прийнятті рішення у справі вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та порушив норми процесуального права, а саме ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України), що призвело до прийняття неправильного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року у справі № 35/639 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що відповідачем не були вжиті необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язань за Договором оренди. Договір оренди між відповідачем та позивачем був укладений 16.09.2008 року, а станом на 25.11.2008 року відповідач так і не передав майно, що передбачено умовами Договору, позивачу в строкове платне користування за актом здачі – приймання.

За змістом п. 2.2. Договору оренди передача майна , що орендується, здійснюється за актом – приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу названого об'єкта в орендне користування.

У зв'язку з цим позивач неодноразово надсилав відповідачу письмові вимоги про передачу майна в користування, які залишені відповідачем без відповіді. Внаслідок порушення  відповідачем свого зобов'язання та відмови позивача від договору оренди, останній зазнав збитків у вигляді сплаченого авансу в сумі 5 616,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року у справі    № 35/639 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.04.2009 року об 11 год. 10 хв.

В судовому засіданні 17.03.2009 року представники сторін підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, 16 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авто – Хіт” (орендар) було укладено Договір оренди №16/09-08.

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) орендодавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, передати, а орендар зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, прийняти в строкове платне користування відкритий майданчик, яке належить орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна, що орендується, здійснюється за актом здачі – приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу названого об'єкта в орендне користування.

Відповідно до п. 4.7. Договору позивач зобов'язується виплатити аванс, розмір якого складає 50 % суми від одного місяця оренди.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що на виконання п. 4.7 Договору здійснив сплату авансового платежу в розмірі 5 616,00 грн. (платіжне доручення № 230 від 25 вересня 2008 року), що становить 50 % суми від одного місяця оренди.

За твердженням позивача, станом на 25.11.2008 року відповідач не здійснив передачу орендованого майна позивачу в строкове платне користування за актом приймання – передачі.

У зв'язку з вищевказаним позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу № 25/11-а від 25.11.2008 року про передачу вказаного майна в користування.

Проте, вказана вимога була залишена з боку відповідача без реагування.

Керуючись положеннями статті  766 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України),  позивач направив відповідачу письмову відмову від договору оренди №16/09-08Д від 16.09.2008р. (лист № 05/12-а від 05.12.2008 року).

Враховуючи наведене позивач просив суд стягнути з відповідача суму завданих збитків в розмірі 5 616,00 грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто – Хіт” задовольнив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1. Договору майно, що орендується, повинне бути передане орендодавцем та прийняте орендарем з моменту закінчення ремонтних робіт, узгоджених сторонами.

Передача майна, що орендується, здійснюється за актом здачі – приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу названого об'єкта в орендне користування (п.2.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, майно, що передбачено умовами Договору за актом здачі - приймання позивачу не передав.

На звернення позивача №25/11-а від 25.11.2008р. про передачу в користування передбаченого умовами Договору майна, відповідач ніяким чином не відреагував.

В своїх запереченнях відповідач посилався на те, що в Договорі чітко визначений строк передачі майна, а саме з моменту закінчення ремонтних робіт.

Оскільки ремонтні роботи згідно тверджень відповідача на сьогоднішній день не закінчились, то передача майна не може бут здійснена на вимогу позивача.

На підтвердження викладених обставин відповідачем був наданий лист № 5 від 09.02.2009р. щодо виконання умов договору оренди від 16.09.2008р. №16/09-08, адресований позивачу.

Лист на який посилався відповідач було направлено позивачу лише під час розгляду даного спору в судовому порядку.

При цьому, твердження  відповідача про те, що  позивач не здійснив  погодження  обсягу, вартості  та строків проведення  ремонтних робіт, тим самим затягуючи передачу  орендованого майна, у зв'язку з чим у відповідача не було  підстав для здійснення ремонтних робіт  та відповідно  для передачі  позивачу в строкове платне користування  майна, колегія суддів відхиляє як хибне та таке, що не відповідає обставинам справи з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина  3 ст. 509 Цивільного кодексу України  встановлює, що зобов'язання  має ґрунтуватися  на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, під принципом „справедливості ” розуміється відповідність  поведінки суб'єктів пануючим у суспільстві морально – етичним і моральним нормам; „добросовісність” означає фактичну чесність  суб'єктів у їх поведінці; „розумність” – усвідомлення правомірності свої поведінки.

Таким чином,  кожна із сторін повинна вчинити всі дії, спрямовані саме на взаємне полегшення виконання зобов'язання та на  запобігання неможливості виконання, діяти спільно для досягнення  мети зобов'язання, надаючи одна одній необхідну інформацію щодо виконання  зобов'язання.

Отже, звернення позивача з листом № 25/11-а від 25.11.2008 року  та в подальшому  з листом 05/12-а від 05.12.2008 року, які були  залишені відповідачем  без реагування та відповідей, розцінюється колегією суддів як ухилення від узгодження порядку закінчення ремонтних робіт та затягування  передачі  майна  в оренду  саме зі сторони відповідача, що є порушенням принципу добросовісності, як однієї з засад, на яких повинно ґрунтуватися зобов'язання.

Щодо заперечень відповідача відносно відмови позивача від Договору найму, відповідно до положень ст. 766 Цивільного кодексу України, слід вказати наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Таким чином, право наймача щодо відмови від договору найму прямо передбачено законом.

У зв'язку з наведеним позивачем було направлено відповідачу письмове повідомлення №05/12-а від 05.12.2008р. про відмову від Договору оренди №16/09-08 від 16.08.2008р.

Посилання відповідача на те, що сторонами не передбачено в Договорі розірвання його в односторонньому порядку, судом першої інстанції не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Відмова від Договору – є вчиненням наймачем одностороннього правочину, право на відмову від договору наймач отримує за умови, що наймодавець не передає наймачеві майно.

Тоді, як розірвання Договору допускається, лише за згодою сторін на підставах встановлених законом або умовами Договору, а уразі недосягнення згоди відносно розірвання Договору, останній може бути розірвано за рішенням суду.

В своїх вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 5 616,00 грн., посилаючись при цьому на норми статті 623 Цивільного кодексу України.

Як встановлено місцевим господарським судом позивачем невірно визначена кваліфікація предмету позову, оскільки спірна сума не є збитками в розумінні ані статті 22 Цивільного кодексу України, ані статті 225 Господарського кодексу України, а була сплачена позивачем як попередня оплата орендної плати, на виконання зобов'язань за Договором оренди.

А тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що невірна кваліфікація позивачем предмету спору не може слугувати підставою, для відмови у задоволенні позовних вимог обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі  5 616,00 грн., що становить авансовий платіж орендної плати, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року у справі № 35/639 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Київенергобуд” – без задоволення.

2.Матеріали справи № 35/639 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 06.04.09 (відправлено)