Рішення

від 12.06.2009 по справі 7/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 червня 2009 р.                                                                                             Справа 7/54-09

за позовом: Дочірнього підприємства "Конріл", м. Київ.   

до: Приватного підприємства "СВ-Трейд", м. Вінниця.  

про стягнення 13052,48 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Деркач В.В.

Представники

          позивача :   не з'явився.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ПП "СВ-Трейд" на користь ДП "Конріл" 13052,48 грн. у тому рахунку 9185,84 грн. боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 1494,23 грн. пені, 395,40 грн. 3% річних та 1977,01 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № К219 від 17.09.2004 року.

Ухвалою від 13.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/54-09 та призначено до розгляду на 07.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання 07.04.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвал суду від 13.03.2009 року. При цьому суд зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки конверт з ухвалою суду від 13.03.2009 року, який надсилався відповідачу за адресою зазначеною в договорі № 219 від 17.09.2004 року повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку "Давно вибув". Також зазначена ухвала направлялась за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Ватутіна, 46, кв.25), проте доказів отримання чи неотримання її відповідачем до суду не надійшло (повідомлення про вручення поштового відправлення).

У зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням сторонами витребуваних доказів розгляд справи відкладався до 12.05.2009 року та до 09.06.2009 року.

Відкладаючи розгляд справи на 09.06.2009 року суд скористався можливістю продовження строку вирішення спору на 1 місяць в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 09.06.2009 року було оголошено перерву до 12.06.2009 року з метою надання додаткових документів позивачем.

Відповідач в жодне із призначених у даній справі судових засідань не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 13.03.2009 року, від 07.04.2009 року та від 12.05.2009 року.

Крім іншого судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 298404 місцезнаходженням відповідача є: вул. Ватутіна, 46, 25, м. Вінниця, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві та за якою надсилались процесуальні документи по справі.

При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 13.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 07.04.2009 року та від 12.05.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.09.2004 року ДП "Конріл" та ПП "СВ-Трейд" уклали договір купівлі продажу товару № К219.

Відповідно до п. 1 даного договору Продавець (позивач) продає продукцію торгових марок KIWI, SEPTONA, FILODORO, CHIRTON, ЕВРИКА та інші, а Покупець (відповідач) вивчивши поточний прайс лист замовляє, приймає та зобов'язується повністю оплатити поставлений товар на умовах передбачених договором.

Виконуючи свої договірні зобов'язання, за період дії договору позивач поставив і передав у власність відповідача товар за видатковими накладними на загальну суму 47541,70 грн..

В підтвердження даних поставок позивач надав суду видаткові накладні оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні 07.04.2009 року.

У відповідності до п. 5 договору відповідач зобов'язувався сплачувати поставлений товар через 14 календарних днів з моменту його поставки.

Проте відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті товару розрахувавшись лише на суму 40951,66 грн., що підтверджується банківськими виписками та накладними на повернення товару наданими позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 6590,04 грн..

Хронологія господарських відносин та динаміка росту заборгованості наведені у "Взаєморозрахунки з контрагентами", які надав позивач.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 6590,04 грн. основного боргу з відповідача враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.5 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару через 14 днів з моменту поставки.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 6590,04 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі  6590,04 грн. доведеною позивачем.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1494,23 грн. пені та 1977,01 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 16 Договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару він сплачує продавцю пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до дати повної оплати.

Крім того в п. 16.1 договору сторони погодили, що в разі порушення строків повної оплати накладної більше ніж на 120 днів покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості неоплачена товару.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені та штрафу є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору.

Як вбачається, позивач заявляючи вимогу про стягнення пені обраховував її за період з 01.01.2008 року по 15.12.2008 року, що не суперечить ч.6 ст.232 ГК України із врахуванням п.16 Договору.

Разом з тим у наданому позивачем розрахунку пені судом виявлено помилку, яка полягає в тому, що останній невірно зазначив кількість днів в 2008 році, яка становила 366, а не 365.

Крім того, позивач невірно визначив кількість днів прострочення у періоді з 01.01.2008 року по 15.12.2008 року вказавши, що така кількість днів становить 365, в той час як фактично правильним є 350 днів.

Проведений судом перерахунок пені з врахуванням виявлених помилок привів до її отримання в сумі 1426,03 грн.,  в зв'язку з чим в стягненні 68,20 грн. пені слід відмовити.

Перевіркою правильності розрахунку суми штрафу судом не виявлено помилок, а тому вимога щодо стягнення штрафу в розмірі 1977,01 грн. задовольняється в повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу на те, що нарахування пені та штрафу позивачем проведено поза межами строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відповідно до якого позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідної заяви жодної із сторін зроблено не було.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за наслідками чого суд дійшов таких висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, як такі, що відповідають чинному законодавству.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2595,80 грн. за період січень 2007 року - листопад 2008 року.

Судом зроблено перерахунок інфляційних втрат  відповідно до методики визначеної в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції  при розгляді справ" відповідно до якої індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.  

Проводячи перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат суд визначив середнє значення індексу інфляції за період прострочення  в зв'язку з чим судом було отримано більшу суму інфляційних втрат (2616,24 грн.), ніж та яку заявляв позивач (2595,80 грн.).

Таким чином вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в межах розміру заявленого позивачем.

Перевіркою правильності обрахунку 3 % річних в розмірі 395,40 грн., які заявлені позивачем за період з 25.10.2006 року по 16.12.2006 року, судом виявлено помилку в обрахунку, яка полягає в тому, що позивач не врахував того, що в 2008 році кількість днів становить 366.

При перерахунку 3% річних судом отримано суму більшу ніж ту, що заявлена позивачем а саме 424,11 грн.. Таким чином суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в межах позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 13.03.2009 року, від 07.04.2009 року та від 12.05.2009 року відповідач не подав до суду  жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) крім уже згаданих.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови  в стягненні 68,20 грн. пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550,  ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49,  ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СВ-Трейд", вул. Ватутіна, 46, кв. 25, м. Вінниця, 21011 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32976831, р/р - 26003000113209 в ВФ "Укрексімбанк" МФО - 302429) на користь Дочірнього підприємства "Конріл", вул. Володимирська, 48-а, кв. 9, м. Київ, 01034 - (інформація про реквізити - р/р - 260070101827 в ЗАТ "ПроКредитБанк", МФО-320984, ідентифікаційний код - 23703164) - 6590 грн. 04 коп. боргу, 1426 грн. 03 коп. пені, 1977 грн. 01 коп. штрафу, 2595  грн. 80 коп. інфляційних втрат, 395 грн. 40 коп. 3% річних, 129 грн. 84 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 38 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити  в стягнені 68,20 грн. пені.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.      

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  17 червня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ДП "Конріл", вул. Володимирська, 48а, кв. 9, м. Київ, 01034.

3 - відповідачу  - ПП "СВ-Трейд", вул. Ватутіна, 46, кв. 25, м. Вінниця, 21050.