Рішення

від 17.03.2009 по справі 7/54-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.03.2009                                                             

  Справа №  7/54-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Задорожної Н.О. при секретарі

Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Н.Сірогозькийрайон

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська продовольча

компанія", м.Херсон 

про

 стягнення 74 377грн. 96коп.

за участю

представників сторін:

від  позивача - ОСОБА_1, приватний підприємець,

ОСОБА_2., представник, нотар. посв. довір. від 17.03.2009р. 

від 

відповідача  - не прибув

Позивач (фізична

особа-підприємець  ОСОБА_1,АДРЕСА_1,

ідент.  номер НОМЕР_1) звернувся  з позовом, в якому просить суд стягнути з

відповідача (ТОВ " Таврійська продовольча компанія", м.Херсон, ЄДРПОУ

335537) 74377грн. 96коп. що складають 65188грн. 02коп. заборгованості за зданий

на зберігання з наступним викупом згідно з укладеним між сторонами договором

№0301 від 03.01.2008р. мед; 4286грн. пені за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань; 535грн. річних та 1368грн. 94коп. інфляційних збитків за

прострочення боржника за грошовим зобов'язанням; 3000грн. збитків, пов'язаних з

оплатою послуг юриста по веденню зазначеної справи.

Відповідач, належним чином

повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується

повідомленням відділення зв'язку про вручення поштового відправлення з ухвалою

про порушення  справи, в судове засідання

не прибув, письмовий відзив не надав, тобто жодним чином не проявив свого

відношення до позову, свої права та законні інтереси належними доказами та у

встановлений спосіб не захистив.

Зважаючи на викладене, керуючись

ст.75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника

позивача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в

и в:

Згідно з укладеним між сторонами

договором №0301 від 03.01.2008р. відповідач (виконавець) зобов'язався прийняти

від позивача (власник) на зберігання на час проведення аналізу якісних

показників мед і в подальшому викупити його, якщо за результатами аналізу

якісні показники меду будуть відповідати вимогам виконавця.

У пункті 3.4 договору його учасники

передбачили, що після повернення тари, виконавець перераховує власнику вартість

меду згідно рахунків або накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей в

строк не пізніше 40 днів.

Згідно накладних №№8, 9 від

08.09.2008р., №10 від 23.09.2008р. позивач передав відповідачу мед на загальну

суму 129650грн. 30коп.

Відповідач зобов'язання щодо

своєчасного та повного проведення розрахунку за одержаний мед не виконав. Після

часткової сплати товару залишок несплаченої суми боргу складає 65188грн.

02коп., що підтверджується наданим в матеріали справи двостороннім актом

звіряння розрахунків, підписаним уповноваженими представниками та засвідченого

їх печатками.

Доказів погашення боргу або

заперечень по суті позову суду не надано.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України,

позивач нарахував відповідачу за період прострочення (починаючи з 03.11.2008р.

по 10.02.2009р.) грошового зобов'язання 3% річних та перерахував борг із

застосування встановленого Державним комітетом статистики України індексу

інфляції. Розмір річних за прострочення боржника за грошовим зобов'язанням

складає 535грн., розмір інфляційних збитків - 1368грн. 94коп.

Крім того, з посиланням на приписи

ст.230 ГК України, статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач за період прострочення

виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахував останньому пеню,

виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на

період прострочення з 03.11.2008р. по 10.02.2009р. (100 днів), розмір якої

складає 4286грн.

З посиланням на вимоги ст.220, 225,

226 ГК України, позивач просить також відшкодувати за рахунок відповідача

3000грн. збитків по оплаті юридичних послуг, пов'язаних з подачею позову та

захистом прав у господарському суді в зв'язку з невиконанням підприємством

господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Зважаючи на викладене, враховуючи

положення статтей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, ч.1, 2

ст.217, 224, ч.1, 2 ст.229 Господарського кодексу України, доведеність

належними доказами факту відвантаження товару та відсутність доказів проведення

його оплати, суд визнав обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

вимоги в частині стягнення  65188грн.

02коп. основного боргу, 1368грн. 94коп. інфляційних збитків, 535грн.

річних, 4286грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань,

всього 71377грн. 96коп.

Щодо стягнення 3000грн. збитків

вартості юридичних послуг, пов'язаних із веденням зазначеної справи, суд вважає

їх безпідставними і відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог з

врахуванням наступного.

Обгрунтовуючи підстави позову в

частині стягнення понесених витрат з надання юридичних послуг, позивач вважає

вказані витрати збитками в розумінні приписів абз.2 ч.1 ст.225 ГК України,

тобто як додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість

додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесених стороною,

яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Натомість витрати на оплату

юридичних послуг не є додатковими витратами, понесеними стороною, яка зазнала

збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, оскільки не є

витратами зробленими потерпілим суб'єктом господарювання в розрахунку на

прийняття належного виконання за договором або з метою запобігання збиткам чи

їх зменшення ( витрати з оренди складу, проценти за кредит, взятий для

попередньої оплати  продукції, що не була

поставлена).

Зазначені витрати також не є

судовими, пов'язаними з розглядом справи відповідно до приписів ст.44 ГПК

України, а є витратами, пов'язаними  з

господарською діяльністю суб'єкта господарювання, тому не підлягають

відшкодуванню в розумінні правової норми абз.2 ч.1 ст.225 ГК україни.

Витрати по оплаті державного мита

пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 713грн. 78коп., а також 118грн.

вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до розгляду в

господарському суді.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу

України, суд

в и р і ш и

в:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю "Таврійська продовольча компанія", м.Херсон,

вул.Сенявіна, 23, код ЄДРПОУ 32391691, р.рахунок 26006959968919 в філії ПУМБ

м.Донецьк, МФО 335537 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Херсонська

область, Нижньосірогозький район, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2, р.рахунки відсутні, 65188грн.

02коп. основного боргу, 1368грн. 94коп. інфляційних збитків, 535грн.

річних, 4286грн. пені, 713грн. 78коп. витрат по оплаті державного

мита та 118грн. судових витрат.

2. У задоволені решти позову

відмовити.

Наказ видати стягувачеві після

набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                     

Н.О. Задорожна

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України