Постанова

від 02.06.2009 по справі 41/484

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/484

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.06.2009                                                                                           № 41/484

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився,

 від відповідача - Коршун Т.О. (за дов.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2009

 у справі № 41/484 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Украгросвіт"

 до                                                   ТОВ "Гарт"

 про                                                   стягнення 100 785,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 у справі № 41/484 позовні вимоги ТОВ „Украгросвіт” до ТОВ „Гарт” про стягнення 100 785, 23 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ „Гарт” на користь ТОВ „Украгросвіт” 87 654, 26 грн. – боргу, 5 000, 00 грн. – пені, 3 731, 13 грн. – інфляційних, 1 037, 40 грн. – 3% річних, 974, 23 грн. – державного мита та  114, 06 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення суми боргу, 3% річних, пені та інфляційних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що 18.02.2009 відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд першої інстанції відмовив, в наслідок чого відповідач не міг надати суду докази про часткове виконання Договору, а позивач не врахував те, що відповідач до пред'явлення позову частково сплатив вартість товару на суму 5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 154 від 18.12.2008, з врахуванням чого, сума основного боргу складає – 82 654, 26 грн.

Також скаржник посилається на те, що ТОВ „Украгросвіт” при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних не врахував, що в 2008 році було 366 і дану кількість днів необхідно застосовувати при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних, оскільки, у випадку застосування меншої кількості днів, розмір відсотків за один день збільшується, що впливає на збільшення розміру позовних вимог позивача.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21.04.2009.

15.04.2009, через канцелярію суду, надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, а в судове засідання 21.04.2009 представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19.05.2009.

19.05.2009, заслухавши пояснення представників сторін, в судовому засідання було оголошено перерву до 02.06.2009.

В судове засідання 02.06.2009 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, доказом чого є підпис представника позивача на розписці (а.с. 104).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія ухвалила розглядати справу у відсутності представника позивача, повідомленого належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу у судовому засіданні 19.05.2009 та 02.06.2009, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

16.10.2007 між ТОВ „Украгросвіт” (продавець) та ТОВ „Гарт” (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № УАС-16.10.07/1 (далі – Договір).

Цей Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі – товар). Предметом цього Договору є товар, який належить продавцю на момент укладення Договору або буде набутий продавцем у майбутньому. (пункти 1.1., 1.2. Договору)

Відповідно до пункту 2.1. Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною (пункт 2.2. Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору та відповідно до Специфікації № 1 до Договору, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 87 654, 26 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-003404 від 16.10.2007 та довіреністю на отримання товару серії ЯБН №087541 від 16.10.2007 уповноваженим представником відповідача (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 5.1. Договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що оплата вартості товару проводиться наступним чином: покупець оплачує 100% від вартості товару з відстрочкою до 01.08.2008.

Відповідно до умов вищевказаних пунктів Договору позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-УАС0499 від 16.10.2007 на суму 87 654, 26 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, оплату за товар не здійснив, у зв'язку з чим ТОВ „Украгросвіт” звернулось до суду за захистом свого порушеного права з позовом щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 87 654, 26 грн.

Однак, при визначенні ціни позову, позивач необґрунтовано не врахував, що відповідач ще до пред'явлення позову, а саме, 18.12.2008 платіжним дорученням № 154 перерахував позивачу 5 000, 00 грн. – основного боргу, з врахуванням чого, сума яка підлягає до стягнення з відповідача становить 82 654, 26 грн.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, передав відповідачу товар на загальну суму 87 654, 26 грн., однак відповідач, у встановлений Договором строк – до 01.08.2008, вартість товару не оплатив.

Отже, при подачі позову до суду позивачем не було враховано, а судом першої інстанції належним чином не досліджено, що відповідач здійснив часткову оплату за товар, в сумі 5 000, 00 грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 8 357, 18 грн., то вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Договором встановлено, що покупець оплачує 100% від вартості товару з відстрочкою до 01.08.2008 (пункт 5.3.), отже, прострочення оплати товару і нарахування пені почалось з 02.08.2008.

Оскільки розмір пені, визначений Договором, є більший ніж встановлено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 357, 18 грн., тобто в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який пеня стягується.

В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що 01.02.2008 між ним та Комерційним банком „Євробанк” було укладено Кредитну угоду строком до 16.01.2009, відповідно до даної угоди відповідач надав в заставу три трактори моделі „ХТЗ-17021” на загальну кількість 278 341, 00 грн. Скаржник посилається на те, що протягом дії Договору купівлі-продажу № УАС-16.10.07/1 від 16.10.2007, він мав складне фінансове становище, а всі отримані ним кошти, в тому числі і від реалізації врожаю, були спрямовані на повернення кредитних коштів та сплати відсотків. З врахуванням викладеного, відповідач просив зменшити розмір пені.

Згідно із частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 стаття 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати, як у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Така ж правова позиція Вищого господарського суду України (див. пункт 3.9.2. Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/289 від 18.09.1997, з відповідними змінами та доповненнями, станом на 30.04.2009), а саме, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія повністю погоджується з тим, що суд першої інстанції скористався наданим йому частиною 3 статті 83 ГПК України правом і, як у винятковому випадку, зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 5 000, 00 грн.

Позивач також просив стягнути 3% річних в розмірі 1 042, 55 грн. та інфляційні – 3 731, 24 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При нарахуванні 3% річних необхідно враховувати часткову оплату боргу в сумі 5 000 ,00 грн. та кількість днів у 2008 році, а саме, 366 днів, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 032, 55 грн. – 3% річних та 3 731, 13 грн. – інфляційних.

Щодо відшкодування з відповідача адвокатських послуг в якості судових витрат на підставі статті 44 ГПК України, то зазначені витрати відшкодуванню не підлягають, з урахуванням наступного:

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження даних витрат позивач надав суду Договір № 226/12/08 про надання правової допомоги від 08.12.2008, укладений між ТОВ „Украгросвіт” (замовник) та ТОВ „Незалежна юридична компанія” (виконавець), і платіжне доручення № 60 від 18.12.2008.

Однак, зазначені витрати в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України не є судовими витратами, оскільки кошти сплачені позивачем не адвокату і не адвокатському об'єднанню, а ТОВ „Незалежна юридична компанія”.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 по справі № 41/484 підлягає зміні в частині стягнення основного боргу та 3% річних, в решті частини рішення залишити без змін. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 у справі № 41/484 – змінити в частині стягнення основного боргу та 3% річних.

В решті частини рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт” (03151, м. Київ, вул. Донецька, 53, код ЄДРПОУ 30434366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгросвіт” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 31239796) 82 654, 26 грн. – основного боргу, 5 000, 00 грн. – пені, 1 032, 55 грн. – 3% річних, 3 731, 13 – інфляційних, 956, 78 грн. – державного мита та 112, 02 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті частини позову відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгросвіт” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 31239796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт” (03151, м. Київ, вул. Донецька, 53, код ЄДРПОУ 30434366) 25,50 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 41/484 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді