Рішення

від 13.05.2014 по справі 910/4937/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4937/14 13.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ас-Транс Брок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал

Сервіс"

про стягнення 46 159, 00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Жмарьова О. М. (дов. № 1 від 06.05.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ас-Транс Брок" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал Сервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 36 078, 32 грн. основного боргу, 8 311, 85 грн. - пені; 1 768, 83 грн. - трьох відсотків річних; також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.14 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4937/14, розгляд справи призначено на 29.04.14 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.05.2014 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судове засідання 13.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по справі в яких повністю підтримав позовні вимоги та в судовому засіданні 13.05.2014 року надав суду заяву про збільшення позовних вимог в частині нарахування 3 % річних, відкликання позовних вимог в частині стягнення пені та доповнення позовних вимог (зміни предмета позову) в частині стягнення інфляційних втрат, яка долучена до матеріалів справи за резолюцією судді. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 36 078, 32 грн. основної заборгованості, 2 028, 51 грн. 3 % річних та 2 323, 04 грн. інфляційних втрат.

Подана представником позивача заява розцінена судом у відповідності до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», як заявe про зміну предмету позову, оскільки позивачем ставиться нова вимога про стягнення інфляційних втрат, і разом з тим позивач не ставить вимогу про стягнення пені, а період нарахування 3% річних є іншим, ніж заявлялось у первісно заявлених позовних вимог. Подана до початку розгляду справи по суті заяви прийнята до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, В подальшому розгляд позовних вимог проходить з врахуванням поданої заяви від 13.05.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 06/04/12 доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від 06.04.2012 року, в частині оплати наданих послуг.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного в позовній заяві не спростував.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ станом на 24.04.2014 року, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 20-Б, офіс 21.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 року між позивачем, як повіреним, та відповідачем, як довірителем, укладено договір № 06/04/12 доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1 якого повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя вчинити наступні дії: за обумовлену плату і в обумовлений строк проводити декларування товарів та транспортних засобів (далі - товарів) довірителя, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформлення у митниці, а також надавати інші послуги , пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю довірителя.

За умовами п. 5.1. договору, за виконання доручення з митного оформлення товарів, довіритель зобов'язується сплатити повіреному суму, розмір якої залежить від обсягу виконаного доручення. Розрахунок зазначеної суми здійснюється згідно з тарифом повіреного (Додаток №1).

Відповідно до п. 5.2 договору, повна оплата проводиться безготівковим розрахунком не пізніше п'яти банківських днів з дати виконання доручення, якою вважається завершення митного оформлення товарів довірителя. На підтвердження факту виконання доручення за цим договором складається відповідний акт, який, у разі відсутності зауважень з боку довірителя, підписується довірителем протягом трьох календарних днів з моменту його отримання довірителем.

Відповідно до умов вище згадуваного договору, зокрема положень п. 5.2, на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 0000405 від 07.06.2012 року, № ОУ 0000406 від 11.06.2012 року, № ОУ 0000408 від 12.06.2012 року, № ОУ 0000429 від 18.06.2012 року, № ОУ 0000462 від 02.07.2012 року, позивачем протягом червня-липня місяців 2012 року надавалися послуги відповідачу на загальну суму 36 078, 32 грн., і відповідач цей факт визнав шляхом підписання актів. Відповідно до зазначених актів, та умов договору, відповідачу були виставлені рахунки-фактури за наступними номерами:

№ СФ-0000405 від 07.06.2012 року, на суму 14138 грн. 90 коп.,

№ СФ-0000406 від 11.06.2012 року, на суму 1878 грн. 24 коп.,

№ СФ-0000408 від 12.06.2012 року, на суму 2157 грн. 98 коп.,

№ СФ-0000429 від 18.06.2012 року, на суму 5115 грн. 20 коп.,

№ СФ-0000462 від 02.07.2012 року, на суму 12788 грн. 00 коп.,

А отже, на загальну суму 36 078, 32 (тридцять шість тисяч сімдесят вісім) грн. 32 коп.

Матеріали справи доказів оплати наданих послуг за зазначеними вище актами та рахунками не містять, проте містять гарантійний лист відповідача від 29.08.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зміну предмету позов з наступних підстав.

Договір № 06/04/12 доручення про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів від 06.04.2012 року є договором доручення, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 68 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, сторонами при укладанні договору було погоджено строк оплати виконання доручення - не пізніше п'яти банківських днів з дати виконання доручення, якою вважається завершення митного оформлення товарів довірителя. На підтвердження факту виконання доручення за цим договором складається відповідний акт, який, у разі відсутності зауважень з боку довірителя, підписується довірителем протягом трьох календарних днів з моменту його отримання довірителем.

Факт виконання повіреним доручень довірителя за договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 0000405 від 07.06.2012 року, № ОУ 0000406 від 11.06.2012 року, № ОУ 0000408 від 12.06.2012 року, № ОУ 0000429 від 18.06.2012 року, № ОУ 0000462 від 02.07.2012 року на загальну суму 36 078, 32 грн., які підписані обома сторонами, що свідчить про відсутність будь-яких заперечень та зауважень з боку відповідача щодо виконання його доручень позивачем та погодження сторонами розміру оплати за виконані доручення.

Таким чином, за умовами договору відповідач зобов'язався оплатити виконані позивачем доручення протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами відповідного акту.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності виконаних доручень умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 36 078, 32 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 36 078, 32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних доручень, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36 078, 32 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 2 028, 51 грн. 3 % річних та 2 323, 04 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення, розрахований по кожному акту окремо, з 15.06.2012 року по 10.05.2014 року підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал Сервіс" (01004, м. Київ, вул. Антоновича (Горького), буд. 20-Б, оф. 21; код ЄДРПОУ 14298084; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ас-Транс Брок" (03028, м. Київ, вул. Феодосійська, буд. 4, кв. 206; код ЄДРПОУ 37414236) 36 078 (тридцять шість тисяч сімдесят вісім) грн. 32 коп. основного боргу, 2 028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 51 коп. 3 % річних, 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко