Постанова

від 13.05.2014 по справі 808/609/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року , о 16-12 годині,Справа № 808/609/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ, ГМБХ»

до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) була проведена перевірка ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за підсумками якої було складено акт № 143/08-29-22-0108/35365973 від 19.12.2013. На підставі висновків останього 20.01.2014 ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000092201, 0000102201, 0000112201.

Суть порушень норм податкового законодавства, на думку відповідача, полягає у неправомірному включенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, вартості придбаної у ТОВ «Геосервіс Плюс» (нова назва - ТОВ «Ермана», код ЄДРПОУ 35269012) продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 7688910 гривень, в т.ч. ПДВ у розмірі 1281485 гривень, так як ДПІ в ході перевірки не підтверджено факту постачання. З вказаними висновками акту перевірки позивач не згоден, оскільки реальність придбання продукції виробничо- технічного призначення у ТОВ «Геосервіс Плюс» підтверджується первинними документами з отримання товару: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, й придбана продукція використовується для виробництва добавок комплексних «Соral», тобто, використання придбаної продукції у власній господарській діяльності зумовлено видами діяльності, що здійснювалось у період, який підлягав перевірці. Витрати на оплату товару ТОВ «Геосервіс Плюс» підтверджено відповідними платіжними документами.

На момент вчинення спірного правочину ТОВ «Геосервіс Плюс» було зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера платника ПДВ. Акт перевірки не містить відомостей щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ вказаного підприємства. За інформацією офіційного сайту Міністерства доходів та зборів України анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаної юридичної особи відбулося 30.08.2013. Позивач включав суму ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Геосервіс Плюс» з жовтня 2011 року по серпень 2012 року, тобто, до вищевказанного анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Висновки ДПІ щодо невстановлення реальності придбання товарів у ТОВ «Геосервіс Плюс» зроблені також на підставі того, що наявні акти перевірок, відповідно до яких вбачається проведення ТОВ «Ермана» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. ТОВ «Ермана» свідомо не декларує реальні обсяги доходів, а тільки «штучно» формує витрати підприємствам-покупцям.

Згідно з податковою звітністю ТОВ «Ермана» та проведених заходів, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідкою з ЄДРПОУ. Серед постачальників ТОВ «Ермана» встановлено підприємства, які мають стан відмінний від «0», а саме: ТОВ «Рубен», ТОВ «Actual», ПП «Зеліскон».

Доводи ДПІ щодо відсутності реальності вчинення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Геосервіс Плюс» пов'язуються податковим органом лише з обставинами діяльності ТОВ «Геосервіс Плюс» та контрагентів останнього, тобто, третіх осіб, які до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим.

В акті перевірки не наведено доказів обізнаності позивача щодо недобросовісності діяльності його контрагента та інших юридичних і фізичних осіб. Позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб, в тому числі ТОВ «Геосервіс Плюс», ТОВ «Рубен», ТОВ ««Actual», ПП «Зеліскон». Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Вказівка в акті на ненадання до перевірки сертифікатів якості виробника на хімічні матеріали є недоречною, оскільки вказані документи не є первинними документами, на даних яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік. Тож їх відсутність або наявність не впливає на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

Крім того, підставою для нарахування в спірних рішеннях зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ послугували висновки акту перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту листопада та грудня 2010 року 8 550 гривень, сплачених ПП «Вєнсан». А до складу податкового кредиту травня, липня, листопада 2011 року - 11833 гривень, сплачених ПП ВКФ «СВ-Плюс». Зазначені підприємства фактично фінансово-господарської діяльності не вели, а грошові кошти за її оформлення перераховувались на рахунок цих підприємств, після чого кошти знімались з рахунків у готівковій формі.

Вказані висновки ДПІ зроблені з посиланнями на акти перевірок ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя: № 807/2211/34790016 від 30.08.2012 - з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та інших платежів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами за період з 01.09.2010 по 31.03.2012, у т.ч. з ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» по договору № 234 від 12.12.2010, ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» по договору № 672-21-1 від 01.12.2010, ТОВ «ГК-ТОРГОВИЙ ДІМ» по договору № 76 від 03.01.2012, ТОВ «ЛЮКС.АГРО» по договору № 92 від 04.01.2012, ТОВ «РАНГОУТ» по рахунку б/н від 14.02.2012, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАЛЛАДА» по рахунку б/н від 14.02.2012; а також № 836/2211/32192377 від 12.09.2012 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами, у тому числі з ПП «ВЄНСАН», за період з 01.01.2010 по 01.03.2012.

Доводи щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язуються лише з обставинами діяльності ПП «Вєнсан», ПП ВКФ «СВ-Плюс» та їх контрагентів, тобто, третіх осіб, які до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим з вищенаведених обставин та обґрунтувань.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати вищевказані податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що до перевірки було надано договір на поставку продукції №01-10/11/2 від 01.10.2011 з ТОВ «Геосервіс Плюс», яким визначено, що останнє - постачальник, а позивач - покупець. Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення.

Згідно з первинними документами, які були надані до перевірки позивачем, на виконання договору на поставку продукції від ТОВ «Ермана» отримано хімічні матеріали у періоді з жовтня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 7688910 гривень.

Сертифікати якості виробника та копії сертифікатів якості, що засвідчені власною печаткою постачальника на вироби, які надійшли від ТОВ «Ермана», або інші документи що свідчать про якість та походження отриманої продукції - відсутні.

На підставі зазначеного ДПІ було зроблено висновок про відсутність факту здійснення господарської операції з постачання хімічної сировини між ТОВ «Корал, ГМБХ» та ТОВ «Ермана» за період, що перевіряється.

Відповідно до поданої декларації за 2011 рік, ТОВ «Ермана» зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р.01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 626061 гривень, а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 1361385 гривень.

Відповідно до поданої декларації за 2012 рік, ТОВ «Ермана» зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р.01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 845501 гривень, а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 5046040 гривень. Тобто, підприємство свідомо не декларує реальні обсяги доходів, а тільки «штучно» формує витрати підприємствам-покупцям.

Згідно з податковою звітністю та проведеними заходами, встановлено відсутність у ТОВ «Ермана» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Крім того, серед постачальників ТОВ «Ермана» встановлено підприємства, які ліквідовано.

Від ДПІ у Комунарському районі м Запоріжжя надійшов акт №807/2211/34790016 від 30.08.2012 по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами за період з 01.09.2010 по 31.03.2012, відповідно до якого встановлено, що ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом № 1613/7/07-32 від 15.05.2012 надало копію пояснення директора ПП «ВЄНСАН» ОСОБА_1, де зазначено, що за те, що він став директором ПП «Вєнсан», йому платили гроші. За час його перебування на посаді директора, підприємство ніякої господарської діяльності не вело. Усі документи фінансово-господарської діяльності вилучені співробітниками СБУ і на даний час не повернуті.

ДПІ у Комунарсьому районі м.Запоріжжя в ході проведення позапланової невиїзної перевірки звернулось до СБУ України в Запорізькій області з проханням надати копії відповідних документів по ПП «Вєнсан» (лист № 200/10/23-115 від 08.08.2012), документи до перевірки не надано. 21.08.2012 працівниками ДПІ у Комунарському м.Запоріжжя здійснено вихід до СБУ України в Запорізькій області з метою перевірки первинних документів та встановлено їх відсутність. На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити у позові.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнають та просять відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результати якої викладено в акті № 143/0/-29-22-0108/35365973 від 19.12.2013. Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334/94-ВР), п.п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 372 787 гривень; п. 1.7 ст. 1, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1097242 гривень та завищено значення:

р. 22 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті до бюджету» декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011, за листопад 2011 року на 120000 гривень, грудень 2011 року на 299977 гривень, січень 2012 року на 120986 гривень, лютий 2012 року на 111682 гривень, березень 2012 року на 95715 гривень, травень 2012 року на 106408 гривень, червень 2012 року на 140960 гривень, липень 2012 року на 140960 гривень, серпень 2012 року на 140960 гривень, вересень 2012 року на 126690 гривень, жовтень 2012 року на 105458 гривень, листопад 2012 року на 92971 гривень, грудень 2012 року на 77839 гривень;

р. 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних звітних податкових періодів» за грудень 2011 року на 193569 гривень;

р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК наступного податкового періоду» за листопад 2011 року на 120000 гривень, грудень 2011 року на 106408 гривень, січень 2012 року на 120986 гривень, лютий 2012 року на 111682 гривень, березень 2012 року на 95715 гривень, травень 2012 року на 106408 гривень, червень 2012 року на 140960 гривень, липень 2012 року на 140960 гривень, серпень 2012 року на 140960 гривень, вересень 2012 року на 126690 гривень, жовтень 2012 року на 105458 гривень, листопад 2012 року на 92971 гривень, грудень 2012 року на 77839 гривень;

-пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: червень і жовтень 2011 року;

-п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України та п. 3.2 ст. 3 Наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010, зареєстрованого Мін'юстом України №46/18784 від 13.01.2011, а саме невідображення підприємством у податковому розрахунку «сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку», виплаченого доходу ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага за ознакою доходу «126» за 3 квартал 2013 року - у сумі 342,79 гривень та за 4 квартал 2012 року у сумі 286,74 гривень;

-абз. а пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5, пп.пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, за результатами чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вересень-листопад 2013 року на 94,43 гривень.

20.01.2014, на підставі вказаного акту, ДПІ були прийняті податкове повідомлення-рішення: № 0000092201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1637704 гривні, в т.ч. на 1372787 гривень за основним платежем, 264917 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000112201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 193569 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 96784,5 гривень; № 0000102201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1634397 гривень, в т.ч. на 1090829 гривень за основним платежем, 543568 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що 01.10.2011 між ТОВ «Геосервіс Плюс» та позивачем було укладено договір на поставку продукції №01-10/11/2 (а.с. 84-88 т. 1), на підтвердження виконання умов якого були оформлені специфікації, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 90-204, т. 2 а.с. 1-159, т. 3 а.с. 1-248, т. 4 а.с. 1-58).

Відповідно до абз . 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».

Відповдно до п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку».

Згідно з п. 198.1, абз. 1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Судом встановлено, що перевезення продукції здійснювалося в 2011 році автопідприємствами: ТОВ «Матадор» - на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01-10/11 від 01.10.2011; в 2012 році - ПП «Гранд» на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01112011/2 від 01.11.2011 (т. 2 а.с. 162-167).

Відповідно до п. 1.4 вказаних договорів, ТОВ «Матадор» та ПП «Гранд» мали право виконувати перевезення за цими договорами із залученням третьої сторони. При цьому вони виступали як експедитори і несли відповідальність за дії/бездіяльність такої третьої сторони, як за свої власні дії/бездіяльність.

Таким чином, факт транспортування придбаного товару підтверджений документально.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996), «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання».

Таким чином, операції між позивачем та ТОВ «Геосервіс Плюс» мали реальний характер, були оформлені належним чином, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено про поставку позивачу «Геосервісом Плюс» виробів медичного призначення (т.1 а.с. 16, 17). Проте, відповідно до договору №01-10/11/2 від 01.10.2011, позивач придбав у ТОВ «Геосервіс Плюс» продукцію виробничо-технічного призначення.

Перевіркою встановлено відсутність сертифікатів якості виробника та копії сертифікатів якості, інших документів, що свідчать про якість та походження отриманої продукції (т.1. а.с. 17). Щодо відсутності даних документів акт перевірки містить посилання на норми Закону України «Про підтвердження відповідності» №2406-ІІІ від 17.05.2001, який визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

Проте сертифікати якості виробника не є первинними документами в розумінні норм Закону №996 та Положення №88, на даних яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік. Тож їх відсутність або наявність не впливає на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Судом встановлено, що акт перевірки не містить відомостей щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Геосервіс Плюс» (нова назва - ТОВ «Ермана»).

Відповідно до абз. абз. 1, 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, «з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків».

Акт перевірки містить висновки про відсутність факту здійснення господарської операції з постачання хімічної сировини між позивачем та ТОВ «Ермана», які зроблені на підставі того, що наявні акти перевірок, відповідно до яких вбачається проведення ТОВ «Ермана» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру (т.1 а.с. 17).

Згідно з податковою звітністю ТОВ «Ермана» та проведених заходів, перевіркою було встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Серед постачальників ТОВ «Ермана» встановлено підприємства, які мають стан відмінний від «0», а саме: ТОВ «Рубен», ТОВ ««Actual», ПП «Зеліскон».

Відповідно до ст. 61 Конституції України, «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України з огляду на обставини діяльності іншої юридичної особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цієї особи. Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, що відбулась між отримувачем товару, який є останнім у ланцюгу. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, «рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і вподальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності реальності вчинення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Геосервіс Плюс» (ТОВ «Ермана») пов'язуються податковим органом лише з обставинами діяльності ТОВ «Геосервіс Плюс» та його контрагентів, тобто, третіх осіб, які не мають відношення до позивача. Таким чином, позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб, в тому числі ТОВ «Геосервіс Плюс», ТОВ «Рубен», ТОВ ««Actual», ПП «Зеліскон». Діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачено обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Таким чином, встановлені перевіркою порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо правовідносин з ТОВ «Геосервіс Плюс» (ТОВ «Ермана») відсутні.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту по придбанню хімічної сировини, яка фактично не була придбана, у ПП «Вєнсан» за листопад - грудень 2010 року на 8550 гривень (т.1 а.с. 25).

Від ДПІ у Комунарському районі м Запоріжжя надійшов акт №807/2211/34790016 від 30.08.2012 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та інших платежів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами за період з 01.09.2010 по 31.03.2012, у т.ч. з ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» по договору № 234 від 12.12.2010, ПП ВКФ «СВ-ПЛЮС» по договору № 672-21-1 від 01.12.2010, ТОВ «ГК-ТОРГОВИЙ ДІМ» по договору № 76 від 03.01.2012, ТОВ «ЛЮКС.АГРО» по договору № 92 від 04.01.2012, ТОВ «РАНГОУТ» по рахунку б/н від 14.02.2012, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАЛЛАДА» по рахунку б/н від 14.02.2012, відповідно до якого було встановлено, що ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом № 1613/7/07-32 від 15.05.2012 надало копію пояснення директора ПП «Вєнсан» ОСОБА_1, де зазначено, що за те, що він став директором ПП «Вєнсан», йому платили гроші. За час його перебування на посаді директора підприємство ніякої господарської діяльності не вело. Усі документи фінансово-господарської діяльності вилучені співробітниками СБУ і на даний час не повернуті.

В період з 01.09.2010 по 31.03.2012 фінансово-господарських відносин за участю ПП «Вєнсан» не відбувалось. Операції купівлі-продажу не здійснювались, ніякі господарські угоди не укладались. З урахуванням пояснень ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ПП «Вєнсан» фактично фінансово-господарську діяльність не вело, а грошові кошти за оформлення перераховувались на рахунок вказаного підприємства, після чого знімались з його рахунку у готівковій формі.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що правовідносини між позивачем та ПП «Вєнсан» фактично були відсутні, тому висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту на 8550 гривень є правомірними.

Перевіркою встановлено віднесення позивачем ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ на загальну суму 11833 гривень по взаємовідносинам з ПП ВКФ «СВ-Плюс» (т.1 а.с. 27).

Від ДПІ у Комунарському районі м Запоріжжя надійшов акт № 836/2211/32192377 від 12.09.2012 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами у тому числі з ПП «Вєнсан» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, в якому зазначено, що, відповідно до постанови слідчого по ОВС 1-го відділення слідчого відділу управління СБУ в Запорізькій області від 23.04.2012 по матеріалам кримінальної справи №697, дана справа відкрита 27.03.2012 у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 за ознаками фіктивного підприємництва, яке спричинило велику матеріальну шкоду державі, за попередньою змовою групою осіб, тобто, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що правовідносини між позивачем та ПП ВКФ «СВ-Плюс» фактично були відсутні, тому висновки акту перевірки щодо порушення - віднесення позивачем ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 11 833 гривень - є правомірними.

Податковим повідомленням-рішенням №0000102201 від 20.01.2014 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість. в т.ч. й по операціям з ПП «Вєнсан», у розмірі 2137 гривень та з ПП ВКФ «СВ-Плюс» - у розмірі 10 027 гривень (за основним платежем), 3895,5 гривень - за штрафними санкціями, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки й детального розрахунку штрафних санкцій по контрагентам. Оскільки висновки акту перевірки щодо операцій позивача з вказаними підприємствами є правомірними, тому податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 20.01.2014 в частині збільшення зобов'язання в розмірі 16095,5 гривень (в т.ч. 12164 гривень за основним платежем, 3895,5 гривень за штрафними санкціями) не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову». Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 №0000092201, №0000112201 - повністю, №0000102201 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1618337,5 гривень, тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в зазначеній частині та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 20.01.2014 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у відношенні ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ»:

№ 0000092201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1 637 704 гривні;

№ 0000112201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 193 569 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 96 784,5 гривень;

№ 0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1 618 337,5 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ, ГМБХ» судові витрати у розмірі 1 461 (однієї тисячі чотирьохста шестидесяти однієї) гривні 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш