Ухвала

від 04.02.2015 по справі 808/609/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2015 рокусправа № 808/609/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. у справі №808/609/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ" (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, податковий орган, ДПІ) від 20.01.2014р.:

- №0000092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1637704,00 гривень, в тому числі 1 372 787,00 гривень за основним платежем та 264917,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Корал, ГМБХВ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1634397,00 гривень, в тому числі 1090829,00 гривень за основним платежем та 543568,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000112201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Корал, ГМБХВ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 193569,00 гривень за звітний період - грудень 2011 року та нараховані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 96784,50 гривень;

- №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1634397,00грн., в тому числі за основним платежем - 1090829грн., за штрафними санкціями - 543568грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що реальність придбання продукції виробничо-технічного призначення у ТОВ В«Геосервіс ПлюсВ» ( нова назва - ТОВ «Ермана», код ЄДРПОУ 35269012) підтверджується первинними бухгалтерськими документами з отримання товару, а саме: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними; що витрати на оплату товару ТОВ В«Геосервіс ПлюсВ» підтверджено відповідними платіжними документами. Позивач також стверджував, що придбана продукція використовується ним для виробництва добавок комплексних В«СоralВ» . Використання придбаної продукції у власній господарській діяльності зумовлено видами діяльності, що здійснювалось у період, який перевірявся.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1637704 гривні;

- № НОМЕР_3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 193569 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 96784,50 гривень;

- № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1618337,50 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

При цьому суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та ПП ВКФ В«СВ-ПлюсВ» фактично відсутні, тому висновки акту перевірки щодо порушення - віднесення позивачем ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 11833 гривень - є правомірними. Суд зазначив, що правовідносини між позивачем та ПП В«ВєнсанВ» фактично були відсутні, тому висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту на 8550 гривень є правомірними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, сторони оскаржують постанову суду в апеляційному порядку.

Позивач вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач, в свою чергу, з посиланням на невірну оцінку фактичних обставин та помилкове застосування матеріального права просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Податковий орган наполягає на тому, що угоди позивача з його контрагентом мають ознаки нікчемності, що позивач свідомо не декларує реальні обсяги доходів, а штучно формує витрати підприємства, що призводить до порушень податкового законодавства, проте суд цього не враховує.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ В«КОРАЛ, ГМБХВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт № 143/0/-29-22-0108/35365973 від 19.12.2013р., в якому зазначається про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334/94-ВР), п.п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 372 787 гривень; п. 1.7 ст. 1, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1097242 гривень та завищено значення:

- р. 22 В«залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті до бюджетуВ» декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011, за листопад 2011 року на 120000 гривень, грудень 2011 року на 299977 гривень, січень 2012 року на 120986 гривень, лютий 2012 року на 111682 гривень, березень 2012 року на 95715 гривень, травень 2012 року на 106408 гривень, червень 2012 року на 140960 гривень, липень 2012 року на 140960 гривень, серпень 2012 року на 140960 гривень, вересень 2012 року на 126690 гривень, жовтень 2012 року на 105458 гривень, листопад 2012 року на 92971 гривень, грудень 2012 року на 77839 гривень;

-р. 23.2 В«сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних звітних податкових періодівВ» за грудень 2011 року на 193569 гривень; -

р. 24 В«залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК наступного податкового періодуВ» за листопад 2011 року на 120000 гривень, грудень 2011 року на 106408 гривень, січень 2012 року на 120986 гривень, лютий 2012 року на 111682 гривень, березень 2012 року на 95715 гривень, травень 2012 року на 106408 гривень, червень 2012 року на 140960 гривень, липень 2012 року на 140960 гривень, серпень 2012 року на 140960 гривень, вересень 2012 року на 126690 гривень, жовтень 2012 року на 105458 гривень, листопад 2012 року на 92971 гривень, грудень 2012 року на 77839 гривень;

-пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: червень і жовтень 2011 року;

-п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України та п. 3.2 ст. 3 Наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010, зареєстрованого Мін'юстом України №46/18784 від 13.01.2011, а саме невідображення підприємством у податковому розрахунку В«сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податкуВ» , виплаченого доходу ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага за ознакою доходу В« 126В» за 3 квартал 2013 року - у сумі 342,79 гривень та за 4 квартал 2012 року у сумі 286,74 гривень;

-абз. а пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5, пп.пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, за результатами чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за вересень-листопад 2013 року на 94,43 гривень (а.с.8-45).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (а.с.46,48,50).

Висновки податкового органу пов'язані з наступними обставинами:

01.10.2011 між ТОВ В«Геосервіс ПлюсВ» (нова назва - ТОВ В«ЕрманаВ») (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір на поставку продукції №01-10/11/2 (а.с. 84-88 т. 1), на підтвердження виконання умов якого були оформлені специфікації, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 90-204, т. 2 а.с. 1-159, т. 3 а.с. 1-248, т. 4 а.с. 1-58).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари виробничо-технічного призначення (а.с.84-88).На виконання вказаного договору від ТОВ В«ЕрманаВ» отримано хімічні матеріали у періоді з жовтня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 7688910 гривень.

Згідно з первинними документами, які були надані до перевірки позивачем, на виконання договору на поставку продукції від ТОВ "Ермана" отримано хімічні матеріали у періоді з жовтня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 7688910 гривень.

Позиція податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання хімічної сировини сформована з урахуванням того, що сертифікати якості виробника та копії сертифікатів якості, що засвідчені власною печаткою постачальника на вироби, які надійшли від ТОВ "Ермана", або інші документи що свідчать про якість та походження отриманої продукції позивачем не надавались.

Податковий орган стверджує про відсутність факту здійснення господарської операції з постачання хімічної сировини між ТОВ "Корал, ГМБХ" та ТОВ "Ермана" за період, що перевіряється.

Так, відповідно до поданої декларації за 2011 рік ТОВ "Ермана" зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р.01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 626061 гривень, а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 1361385 гривень.

Згідно з податковою декларацією за 2012 рік ТОВ "Ермана" зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р.01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 845501 гривень, а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 5046040 гривень. Тобто, підприємство свідомо не декларує реальні обсяги доходів, а тільки "штучно" формує витрати підприємствам-покупцям.

Відповідач також посилається на те, що згідно з податковою звітністю та проведеними заходами, встановлено відсутність у ТОВ "Ермана" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

З урахуванням вказаного відповідач наполягає на доведеності факту порушення позивачем норм податкового законодавства.

Щодо правовідносин позивача з ПП "Вєнсан" податковий орган формує свою позицію на висновках ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя, викладених в акті №807/2211/34790016 від 30.08.2012 стосовно періоду з 01.09.2010 по 31.03.2012, де вказується, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя листом № 1613/7/07-32 від 15.05.2012 надало копію пояснення директора ПП "ВЄНСАН" ОСОБА_2, який поясним, що за те, щоб він став директором ПП "Вєнсан", йому заплатили суму коштів; що за час його перебування на посаді директора підприємство господарську діяльність не вело. В акті вказується, що усі документи фінансово-господарської діяльності вилучені співробітниками СБУ і не повернуті. Далі зазначається, що ДПІ у Комунарсьому районі м.Запоріжжя в ході проведення позапланової невиїзної перевірки звернулось до СБУ України в Запорізькій області з проханням надати копії відповідних документів по ПП "Вєнсан" (лист № 200/10/23-115 від 08.08.2012), проте документи до перевірки не надано за їх відсутність.

Висновки суду щодо операцій позивача у правовідносинах з ПП "Вєнсан", стосовно яких суд відмовив позивачу, сторонами не оскаржуються.

Щодо інших висновків суду аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з абз.1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України В«витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього КодексуВ» .

Згідно з п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, В«витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського облікуВ» .

За приписами п. 198.1, абз. 1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, В«право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періодуВ» .

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як свідчать матеріали справи, перевезення продукції здійснювалося:

- в 2011 році автопідприємством ТОВ В«МатадорВ» - на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01-10/11 від 01.10.2011;

- в 2012 році - ПП В«ГрандВ» - на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01112011/2 від 01.11.2011 (т. 2 а.с. 162-167).

Відповідно до п. 1.4 вказаних договорів ТОВ В«МатадорВ» та ПП В«ГрандВ» мали право виконувати перевезення за цими договорами із залученням третьої сторони. При цьому вони виступали як експедитори і несли відповідальність за дії/бездіяльність такої третьої сторони, як за свої власні дії/бездіяльність.

За визначеннями ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операціїВ» .

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконанняВ» .

Колегія суддів погоджується з тим, що транспортування продукції від ТОВ "Геосервіс Плюс" документально підтверджено. Проте сертифікати якості виробника не є первинними документами в розумінні норм Закону №996 та Положення №88, на даних яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік. Тож їх відсутність або наявність не впливає на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того матеріали перевірки не містять відомостей щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ "Геосервіс Плюс" (ТОВ "Ермана").

При розгляді справи судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської ОДПІ, де визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так в рішенні від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

З урахуванням встановленого колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, надав їм належну правову оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення. Підстав для скасування постанови суду не вбачається. Апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал, ГМБХ" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. у справі №808/609/14 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. у справі №808/609/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна