Ухвала

від 07.06.2016 по справі 808/609/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/6585/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014

у справі № 808/609/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ, ГМБХ»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРАЛ, ГМБХ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 20.01.2014 № 0000092201, № 0000112201 та № 0000102201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000092201, № 0000112201 та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 618 337,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Також в касаційній скарзі заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на правонаступника - Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, враховуючи межі перегляду, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 143/0/-29-22-0108/35365973 від 19.12.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 372 787 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 097 242 грн. та завищено р. 22 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті до бюджету» декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011, за листопад 2011 року на 120 000 грн., грудень 2011 року на 299 977 грн., січень 2012 року на 120 986 грн., лютий 2012 року на 111 682 грн., березень 2012 року на 95 715 грн., травень 2012 року на 106 408 грн., червень 2012 року на 140 960 грн., липень 2012 року на 140 960 грн., серпень 2012 року на 140 960 грн., вересень 2012 року на 126 690 грн., жовтень 2012 року на 105 458 грн., листопад 2012 року на 92 971 грн., грудень 2012 року на 77 839 грн.; р. 23.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних звітних податкових періодів за грудень 2011 року на 193 569 грн.; завищення значення р. 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за листопад 2011 року на 120 000 грн., грудень 2011 року на 106 408 грн., січень 2012 року на 120 986 грн., лютий 2012 року на 111 682 грн., березень 2012 року на 95 715 грн., травень 2012 року на 106 408 грн., червень 2012 року на 140 960 грн., липень 2012 року на 140 960 грн., серпень 2012 року на 140 960 грн., вересень 2012 року на 126 690 грн., жовтень 2012 року на 105 458 грн., листопад 2012 року на 92 971 грн., грудень 2012 року на 77 839 грн.; пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій з ПДВ за наступні податкові періоди: червень і жовтень 2011 року; п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України та п. 3.2 ст. 3 Наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010, зареєстрованого Мінюстом України № 46/18784 від 13.01.2011, а саме: невідображення підприємством у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку, виплаченого доходу ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага за ознакою доходу 126 за 3 квартал 2013 року у сумі 342,79 грн. та за 4 квартал 2012 року у сумі 286,74 грн.; абз. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5, пп. пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, за результатами чого встановлено заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за вересень-листопад 2013 року на 94,43 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.01.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 637 704 грн., в т.ч.: 1 372 787 грн. основного платежу та 264 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000112201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 193 569 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 96 784,50 грн.

- № 0000102201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 634 397 грн., в т.ч.: 1 090 829 грн. основного платежу та 543 568 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що 01.10.2011 між ТОВ «Геосервіс Плюс» (нова назва - ТОВ «Ермана») (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір на поставку продукції № 01-10/11/2, на підтвердження виконання умов якого були оформлені специфікації, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари виробничо-технічного призначення. На виконання вказаного договору від ТОВ «Ермана» отримано хімічні матеріали у періоді з жовтня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 7 688 910 грн.

Згідно з первинними документами, які були надані до перевірки позивачем, на виконання договору на поставку продукції від ТОВ «Ермана» отримано хімічні матеріали у періоді з жовтня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму 7688910 грн.

Позиція податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з придбання хімічної сировини сформована з урахуванням того, що сертифікати якості виробника та копії сертифікатів якості, що засвідчені власною печаткою постачальника на вироби, які надійшли від ТОВ «Ермана» або інші документи що свідчать про якість та походження отриманої продукції позивачем не надавались.

Податковий орган стверджує про відсутність факту здійснення господарської операції з постачання хімічної сировини між ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ» та ТОВ «Ермана» за період, що перевіряється.

Так, відповідно до поданої декларації за 2011 рік ТОВ «Ермана» зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р. 01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 626 061 грн., а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 1 361 385 грн.

Згідно з податковою декларацією за 2012 рік ТОВ «Ермана» зазначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (р. 01 декларації з податку на прибуток підприємств), у сумі 845 501 грн., а за цей період в адресу позивача було реалізовано хімічних матеріалів на суму 5 046 040 грн. На думку податкового органу, підприємство свідомо не декларує реальні обсяги доходів, а тільки «штучно» формує витрати підприємствам-покупцям.

Відповідач також посилається на те, що згідно з податковою звітністю та проведеними заходами, встановлено відсутність у ТОВ «Ермана» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Серед постачальників ТОВ «Ермана» встановлено підприємства, які мають стан, відмінний від « 0», а саме: ТОВ «Рубен», ТОВ «Actual», ПП «Зеліскон».

В судовому порядку встановлено, що перевезення продукції здійснювалося в 2011 році автопідприємствами: ТОВ «Матадор» - на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01-10/11 від 01.10.2011; в 2012 році - ПП «Гранд» на підставі укладеного з позивачем договору про надання транспортних послуг № 01112011/2 від 01.11.2011, за умовами яких ТОВ «Матадор» та ПП «Гранд» мали право виконувати перевезення за цими договорами із залученням третьої сторони.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо відсутності реальності вчинення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Геосервіс Плюс» (ТОВ «Ермана») пов'язуються податковим органом лише з обставинами діяльності ТОВ «Геосервіс Плюс» та його контрагентів, тобто третіх осіб, які не мають відношення до позивача; позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб, в тому числі ТОВ «Геосервіс Плюс», ТОВ «Рубен», ТОВ «Actual», ПП «Зеліскон»; діяючим законодавством або нормативними актами України не передбачено обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи наведені норми та встановлені судами обох інстанцій обставини по справі, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 № 0000092201, № 0000112201 та № 0000102201 від 20.01.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 618 337,50 грн., з огляду на наявність належної первинної документації, яка складена в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Геосервіс Плюс» (ТОВ «Ермана»), що також підтверджує зміни в майновому стані позивача.

В свою чергу, доводи податкового органу про відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності ТОВ «Ермана», постачальниками якого є підприємства, які мають стан відмінний від « 0», не є достатніми для висновку про фіктивний характер взаємовідносин цих постачальників з позивачем та про недобросовісність останнього у сфері податкових правовідносин. Адже сутність податкової схеми за участю фіктивних суб'єктів господарювання зводиться до штучного включення їх до ланцюга господарських зв'язків. При цьому протиправна мета досягається в результаті узгоджених протиправних дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього.

Однак, у даному разі відповідачем не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б свідчили про існування змови платника з постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування - позивача у справі.

Власне ж правопорушення, допущені постачальниками, не можуть негативно впливати на податковий облік покупця як самостійного платника.

З огляду на викладене, суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом фіктивності взаємовідносин платника із прямим контрагентом в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на правонаступника - Державну податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний