Постанова

від 15.05.2014 по справі 810/2170/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року № 810/2170/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів проскасування рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2; від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2; від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2 та від 19.11.2013 № 100270000/2013/310262/2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зауважено на неправомірності дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. В свою чергу, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, а саме за ціною договору. Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення митного органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Також, у ході судового розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень зауважено, що під час митного оформлення товарів, задекларованих позивачем, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, митна вартість ідентичних та подібних товарів, які ввозив позивач, була значно більше заявленої. Крім цього відповідачем наголошено, що позивачем не було надано додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, про необхідність надання яких митним органом було повідомлено позивача засобами електронного зв'язку, а тому визначення митної вартості товару проведено за резервним методом. Як то зазначено у запереченнях, митним органом було вжито всі передбачені митним законодавством заходи щодо митного оформлення товарів та здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, тому оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідач у судове засідання 14.05.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" є юридичною особою, зареєстроване 02.01.2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №181455.

30 травня 2013 року між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Global Egersund A/S» (Норвегія) укладено контракт купівлі-продажу № 512. Предметом даного контракту є постачання рибної продукції в асортименті, кількості та вартості, визначеної інвойсами.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем 24.10.2013 було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію №100250000/2013/035005, згідно якої було заявлено в режимі імпорт - 40 товар (оселедець Матиас (Frozen Herring HL/Clupea Harengus) солоний, без голови, морожений, не патраний, без вмісту спецій, не підданий кулінарній та термічній обробці, торгівельна марка «Global Egersund», виробник «Global Egersund A/S», країна виробництва: Норвегія (NO), митна вартість товару становить 2,1579 доларів США /кг. (електронне декларування).

Також, позивачем було подано аналогічні МД на зазначений товар, а саме:

30.10.2013 №100250000/2013/035287 за митною вартістю одиниці товару 2,161 доларів США /кг;

24.10.2013 №100250000/2013/035006 за митною вартістю одиниці товару - 2,1579 доларів США /кг;

19.11.2013 №100250000/2013/036243 за митною вартістю одиниці товару - 2,1433 доларів США /кг;

19.11.2013 №100250000/2013/036245 за митною вартістю одиниці товару - 2,1433 доларів США/кг.

Окрім того, 19.11.2013 позивачем було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію №100270000/2013/265563, згідно якої було заявлено в режимі імпорт - 40 товар (свіжоморожена скумбрія (Frozen Atlantik Mackerel/Scomber Scombrus), ціла, не патрана, не піддана тепловій та кулінарній обробці, без додавання харчових добавок та приправ, не консервована), торгівельна марка «Global Egersund», виробник «Global Egersund A/S», країна виробництва: Норвегія (NO), митна вартість товару становить 2,9054 доларів США /кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості товарів ТОВ «Сільпо ПДВПП» надало документи, перелік яких вказано у графах 44 вказаних МД, зокрема, для МД від 24.10.2013 №100250000/2013/035005 позивачем надано:

декларацію митної вартості від 24.10.2013 №100250000/2013/035005;

контракт № 512 від 30.05.2013, укладений між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Global Egersund A/S» (Норвегія);

рахунок-фактуру (інвойс) від 27.09.2013 № 43-5/13;

транспортні документи (міжнародна автомобільна накладна CMR № 10211 від 21.10.2013, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.10.2013 № 4206, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.10.2013 № ТR1311164, довідка про транспортні витрати від 22.10.2013р № 512-5 до договору від 01.03.2013 № L-01, довідка про транспортні витрати від 22.10.2013 до договору від 01.03.2013 № L-09;

договори про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування від 01.03.2013 № L-09 та від 01.03.2013 №Л-01.

Крім того, для підтвердження митної вартості товару разом з МД від 24.10.2013 №100250000/2013/035005 позивачем за власним бежанням було подано додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товару від 02.10.2013 б/н; комерційну пропозицію від 27.09.2013 б/н; експортну митну декларацію країни відправлення від 09.10.2013 № 0901902013025496. Як то встановлено у ході судового розгляду справи та не заперечувалося відповідачем, подібні документи подано позивачем і під час оформлення МД по іншим оскаржуваним поставкам.

Судом встановлено, що митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено статтею 58 Митного кодексу України.

Документи для здійснення митного оформлення подавались Туренком Г.В., як особою, уповноваженою на декларування.

Київською обласною митницею було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митними деклараціями та повідомлено позивача, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Дані пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді.

За результати розгляду пропозицій митного органу декларантом, ТОВ «Сільпо ПДВПП», відповідними листами було повідомлено митницю про неможливість надання на той час висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також зауважено, що товаросупровідні документи, що містять відомості про вартість транспортних послуг, вже прєднано до митних декларацій.

За таких обставин, Київською міжрегіональною митницею прийнято картки відмови у прийнятті митних декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість товару, а саме:

від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,1579 доларів США /кг, після коригування - 2,27 доларів США /кг;

від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,161 доларів США /кг, після коригування - 2,27 доларів США /кг;

від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,1579 доларів США /кг, після коригування - 2,27 доларів США /кг;

від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,1433 доларів США /кг, після коригування - 2,27 доларів США /кг;

від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,1433 доларів США /кг, після коригування - 2,27 доларів США /кг;

від 19.11.2013 № 100270000/2013/310262/2, згідно якого заявлена митна вартість становила 2,9074 доларів США /кг, після коригування - 3,06 доларів США /кг.

Дослідивши зміст оскаржуваних рішень судом встановлено, що причинами відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано наступні обставини (графа 33 рішень):

Рішення від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2 - коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності), а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Окрім того, під час консультації декларантом не надано додаткових документів: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Також, вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару, заявленого декларантом.

Рішення від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2 - митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу; відсутній висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості товару.

Рішення від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2 - митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу; відсутній висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості товару.

Рішення від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2- митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Рішення від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2 - митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем подано до Київської обласної митниці нові митні декларації, у якій вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом, а саме: від 24.10.2013 №100250000/2013/035011; від 30.10.2013 №100250000/2013/035323; від 24.10.2013 №100250000/2013/035012; від 19.11.2013 №100250000/2013/036266; від 20.11.2013 №100250000/2013/036278 та від 19.11.2013 №100270000/2013/2655580,

У подальшому, позивач звернувся до митного органу із запитами щодо надання письмової інформації про причини, через які заявлена митна вартість не може бути визнана та інформації про порядок і метод визначення митної вартості, застосовані при її коригуванні.

Київська міжрегіональна митниця листами від 31.10.2013 № 14.1/4-24/7058Пі, від 26.11.2013 № 14.1/4-24/8209Пі, від 27.11.2013 № 14.1/4-24/8267Пі, від 26.11.2013 № 14.1/4-26/8210Пі, повідомила ТОВ «Сільпо ПДВПП» про виникнення у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості та про те, що декларантом витребувані додаткові документи надано не в повному обсязі.

9 січня 2014 року позивач, скориставшись правом, наданим частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, листом № 10/14-11 надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, відповідач листом від 15.01.2014 № 415/1/26-70-61-04 повідомив про відсутність підстав для перегляду прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів.

В той же час, позивач вважає прийняті рішення про визначення митної вартості такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Сторонами не заперечується факт подання позивачем всіх наявних на час розмитнення документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З аналізу вказаних статей також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Як то вбачається з наявних матеріалів, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Зокрема, відповідачем зазначено, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

В даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, в порушення наведених приписів спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках ТОВ "Сільпо ПДВПП" не подало під час митного оформлення лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписки з бухгалтерської документації та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання.

Так, виписки з бухгалтерської документації були подані позивачем протягом передбаченого статтею 55 Митного кодексу України 80-денного строку разом з листом ТОВ "Сільпо ПДВПП" від 19.01.2014 №10/14-11.

Водночас, відповідач, як на підставу правомірності прийняття оспорюваних рішень, послався на не підтвердження висновками експертних організацій якісних характеристик товару, які, на думку відповідача, впливають на рівень його вартості.

Так, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Між тим суд зауважує, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Всі інші витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані ТОВ "Сільпо ПДВПП" під час митного оформлення та у подальшому додатково додані листом від 19.01.2014 №10/14-11.

Щодо наявності розбіжностей в наданих позивачем додаткових документах, суд зазначає таке.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2; від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2 та від 19.11.2013 № 100270000/2013/310262/2 не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей або суперечностей у наданих ТОВ "Сільпо ПДВПП" документах, що підтверджує протиправність рішень митниці, оскільки доводить відсутність у митниці обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості на момент витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що тільки в одному з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості - від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2, зазначено про наявність розбіжностей у наданому документі для підтвердження митної вартості товару, а саме: вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару заявленого декларантом.

Досліджуючи дане питання суд звертає увагу на таке.

Щодо розбіжностей в експортній декларації країни відправлення, зазначених в рішенні про коригування митної вартості товару від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2 слід зазначити, що під час митного оформлення поставки товару разом із заявою від 09.01.2014 № 10/14-11 про надання додаткових документів, поданих у відповідності до вимог частини 8 статті 55 Митного кодексу України, позивачем надано до митного органу копію експортної декларації з Литви в Україну від 21.10.2013 №13LTLUА000EK00ИD40, в якій графа 46, виражена у Литовських Литах, які на момент митного оформлення складали 2,5857 LTL/USD (http://www.cust.lt/web/guest/733), відомості у даній експортній декларації ідентичні даним заявленим у митній декларації від 24.10.2013 № 100250000/2013/035005.

Окрім того, позивачем зауважено, що під час попереднього митного оформлення позивачем помилково було подану іншу експортну декларацію, яка була надіслана відправником. Вказана обставина підтверджується листом відправника від 21.10.2013 (а.с.24).

Також позивачем наголошено, що експортна декларація не містить відміток митного органу країни відправлення, оскільки декларування товарів здійснювалося нерезидентом в електронному вигляді, що не передбачає наявності будь-яких відміток митних органів.

Відтак, судом встановлено, що в наданій експортній декларації були відсутні будь-які розбіжності.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару суд зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як то встановлено судом під час розгляду справи, ТОВ "Сільпо ПДВПП" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Натомість, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

На думку суду, ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів (висновку експертизи), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Сільпо ПДВПП" - за ціною договору.

Окрім того, навіть після надання додаткових пояснень та документів, протягом передбаченого частиною 8 статті 55 Митного кодексу України 80- денного строку, митний орган не визнав заявлену ТОВ "Сільпо ПДВПП" митну вартість, що свідчить про те, що додаткові документи вимагалися відповідачем під час здійснення митного оформлення без наявності в митного органу мети підтвердити обставини митного оформлення за заявленою декларантом митною вартістю.

З матеріалів справи вбачається, що під час коригування митної вартості товарів відповідачем було використаний резервний метод визначення митної вартості.

Як вже зазначалося судом, згідно Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зокрема, згідно статей 59 та 60 Митного кодексу України, другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта за наявності інформації щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України та щодо вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду

Як то зауважено відповідачем, інформація для застосування зазначених методів у митниці відсутня, оскільки митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контролю за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Водночас, судом встановлено, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки такі відомості (інформація органів виконавчої влади в галузі статистики) було надано позивачем листом від 09.01.2014 № 10/14-11 про надання додаткових документів, поданих у відповідності до вимог частини 8 статті 55 Митного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики є Державна служба статистики України (Указом Президента України від 06.04.2011 № 396/2011), У тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (листи від 11.12.2013 №15.1/20/1683Пі, від 17.10.2013 № 05.02.2014 № 15.1-20/154Пі), середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 0305610000 "риба-оселедці" з Норвегії у вересні-листопаді 2013 року становила, відповідно - 2,18, 2,15 та 2,14 доларів США/кг; середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 0303743010 "скумбрія звичайна» з Норвегії у вересні-листопаді 2013 року становила, відповідно - 2,27, 2,41 та 2,51 доларів США/кг.

Як то встановлено у ході судового розгляду справи заявлена позивачем митна вартість товару (оселедців) становила 2,1579-2,161 доларів США/кг, відповідачем визначена митна вартість даного товару на рівні 2,27 доларів США/кг; а товару (скумбрія) становила 2,9074 доларів США/кг, відповідачем визначена митна вартість даного товару на рівні 3,06 доларів США/кг.

Відтак, визначена органом доходів і зборів митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару з Норвегії в Україну на 6% та 27%, у той час як заявлена ТОВ "Сільпо ПДВПП" митна вартість вище середньої вартості імпорту цих товарів з Норвегії в Україну у вересні-листопаді 2013 року.

Указом Президента України від 10.02.1996 №124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" (на даний час втратив чинність) було утворено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ), з покладенням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно - інформаційної системи, надання інформаційної, консультативної, експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 №310 "Питання Міністерства економіки" Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків віднесено до сфери управління Міністерства економіки України.

На даний час Держзовнішінформ є державним органом, уповноваженим надавати цінову інформацію на імпорт і експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів. Про необхідність врахування зазначеного судами при розв'язані спорів щодо оцінки митної вартості було наголошено у Довідці Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008 б/н "Про результати вивчення та узагальнення практики розгляду ВАСУ касаційних скарг на судові рішення у справах про порядок справляння митними органами передбачених законами податків і зборів".

Враховуючи наявні дані ДП "Держзовнішінформ", витяги з бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків" №9(203) 2013 за вересень 2013 року, №10(204) 2013 за жовтень 2013 року та №11(205) 2013 за листопад 2013 року, світові ціни на свіжоморожену скумбрію FOB Норвегія становлять: серпень 2013 року - 1,64 доларів США/кг, вересень 2013 року -1,58 доларів США/кг, жовтень 2013 року -1,97 доларів США/кг, листопад 2013 року -1,88 доларів США/кг.

З огляду на вищевказане, визначена відповідачем митна вартість товару (скумбрія свіжоморожена) на 60 % перевищує світові ціни на цей товар у вересні 2013 року.

Поряд із цим, судом встановлено, що відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 14.02.2013 по 14.06.2013 митна вартість скумбрії свіжомороженої цілої (код УКТЗЕД 0303743010) в середньому складає: 1,60 - 2,85 доларів США/ кг, тобто нижче визначеної відповідачем митної вартості товарів.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є нижчою за визначену митним органом і майже дорівнює вартості, заявленій ТОВ "Сільпо ПДВПП".

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у митного органу була можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний).

Також суд зауважує, що митний орган приймаючи митну вартість на одному рівні, а саме: 1,60 - 2,85 доларів США/кг для скумбрії свіжомороженої, а позивачу коригує до ,06 доларів США/кг.

При цьому, суд відмічає відсутність чіткої постійної та обґрунтованої позиції відповідача щодо визначення митної вартості заявленого до декларування товару, оскільки з матеріалів справи вбачається, що митницею було випущено у вільний обіг подібні товари за ціною меншою ні ту, що заявлена позивачем, що порушує принцип визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання, закріплений у частині 1 статті 8 Митного кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що у ході судового розгляду справи митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Поряд із вищевказаним суд зауважує, що згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Між тим, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Водночас, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як то вбачається з оскаржуваних рішень, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до ТОВ "Сільпо ПДВПП" не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості. Також ТОВ "Сільпо ПДВПП" не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № справа N 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відтак, оскільки митницею при невизнанні митної вартості, заявленої ТОВ "Сільпо ПДВПП" та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2; від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2; від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2 та від 19.11.2013 № 100270000/2013/310262/2, прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 24.10.2013 № 100250000/2013/500349/2; від 30.10.2013 № 102520000/2013/500370/2; від 24.10.2013 № 100250000/2013/500350/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500430/2; від 19.11.2013 № 100250000/2013/500431/2 та від 19.11.2013 № 100270000/2013/310262/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.