Рішення

від 01.06.2009 по справі 5020-2/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" червня 2009 р. справа № 5020-2/237

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Техцентр Відродження”

                              (99002, м.Севастополь, вул.Приморська, 8, кв. 35,42)

                              (99040, м.Севастополь, вул.Коломійца, 5, оф.3)

до:                              Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної              

                       Республіки  Крим (98403, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 3)

про                     визнання договору зберігання недійсним.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача - Рендак С.А., довіреність б/н від 24.03.2009, ТОВ "Техцентр Відродження";

відповідача - Джемілова А.Н., довіреність  № 170/Д/10 від 27.02.2009, ДПІ у       

                        Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим;

СУТЬ  СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техцентр Відродження” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання договору зберігання №19/24-03 від 23.08.2007 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність оспорюваного договору нормам Цивільного кодексу України та законодавству України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з посиланням на те, що спірний договір підписаний з дотриманням норм чинного законодавства та просить суд припинити провадження по цій справі, тому як даний спір, на його думку, повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15.02.2007 на адресу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки  Крим (далі - ДПІ у Бахчисарайському районі  АРК) від Товариства з обмеженою відповідальністю „Техцентр Відродження” (далі - ТОВ „Техцентр Відродження”) надійшов лист №10 з повідомленням про те, що 07.02.2007 при обстеженні спеціальними приладами в районі села Новопавлівка Бахчисарайського району знайдені фрагменти чорного  металу невстановленого типу. Розміри об'єкту приблизно становлять –6 x10 м, вага - 21 тонна, та який знаходиться на глибині –4-5 м, грунт: глина, камінь, земля.

У зв'язку  з цим  ТОВ „Техцентр Відродження” просило відповідача поставити на облік знайдені фрагменти чорного  металу невстановленого типу як майно, власник якого невідомий, для наступної реалізації в доход держави відповідно до чинного законодавства України.

Комісією у складі представників Державної податкової інспекції Бахчисарайському районі АРК, працівника ВПМ ДПІ у Сімферопольському районі та керівництва ТОВ „Техцентр Відродження” на підставі документів, отриманих від осатнього були проведені опис і попередня оцінка фрагментів чорного металу, встановлено орієнтовну вагу майна - 21,0 тонна та його загальну вартість –8000,00 грн. (акт №19/24-03 від 23.08.2007). У примітці відповідного акту зазначено, що кількість та вартість майна попередні, а їх остаточні параметри будуть визначені після проведення розкопок та висновку експерта (а.с. 10).

У той же день між ДПІ у Бахчисарайському районі АРК та ТОВ «Техцентр Відродження»(Зберігач) був укладений договір зберігання №19/24 (далі –Договір) (арк.с.8).

Відповідно до пункту 1 Договору ДПІ у Бахчисарайському районі АРК передає у зберігання виявлені за допомогою гідролокатора бічного огляду Hummsnburd 3 d та металошукача Whites TM 808 фрагменти чорного металу, що знаходяться в ґрунті , на глибині 5-6 метрів у координатах: № 44 49.885 Е 033 58.687 (визначені апаратурою глобальної системи позиціонування GPS Germin Color).

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що у випадку втрати чи пошкодження майна, переданого на зберігання, незалежно від наявності вини Зберігача, останній сплачує ДПІ вартість майна відповідно до попередньої оцінки, зазначеної в акті приймання - передачі майна, але не нижче ринкової вартості аналогічного майна на день утрати.

            Згідно акту № 19/24-03 приймання-передачі лому чорного металу, оформленого сторонами 23.08.2007, позивач прийняв від відповідача на відповідальне зберігання вищевказане рухоме майно (а.с. 9).

Як стверджує ТОВ «Техцентр Відродження», в результаті проведення пошукових робіт фрагментів чорного металу, що знаходяться в ґрунті, на глибині 5-6 метрів у координатах: № 44 49.885 Е 033 58.687 в період робіт, що проводилися з вересня 2007 року по липень 2008 року виявлено не було (арк.с.13-17).

Після встановлення цих обставин ТОВ „Техцентр Відродження” неодноразово зверталося до ДПІ у Бахчисарайському районі АРК з проханням розірвати Договір зберігання № 19/24-03 від 23.08.2007 у зв'язку з відсутністю підтвердження факту існування об'єкту зберігання (арк.с. 18-24).

У відповідь на ці звернення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК надіслало позивачу претензію № 2345/10/24 від 26.09.2008 з вимогою про відшкодування у порядку пункту 3.1 Договору вартості майна за ціною, визначеною актом № 19/24-03 від 23.08.2007 опису та попередньої оцінки фрагментів чорного металу (арк.с. 25-26).

Вказані вимоги ДПІ у Бахчисарайському районі АРК та непідтвердження наявності безхазяйного майна –об'єкту зберігання за спірним договором, і слугували підставою для звернення ТОВ «Техцентр Відродження»до господарського суду з позовом про визнання договору № 19/24-03 зберігання фрагментів чорного металу, укладеного 23.08.2007 між ДПІ у Бахчисарайському районі АРК та  ТОВ „Техцентр Відродження” недійсним.

          Згідно частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі –Кодексу) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Частинами першою та третьою статті 950 Кодексу встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

          Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

          Збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості (пункт 1 частини першої статті 951 Кодексу).

         Статтею 179 та частиною першою статті 190 Кодексу встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, а майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

         Відповідно до статті 335 Кодексу безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.  

         Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

          Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

          Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

 Пунктом 12 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій відноситься проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року N 1340 затверджений Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (далі –Порядок).

Згідно підпункту 5 пункту 1 Порядку дія цього Порядку поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства.

Пунктами 2, 3 Порядку встановлено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його.

Майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

З урахування зазначених обставин суд вважає, що ДПІ у Бахчисарайському районі  АРК діяла як орган, уповноважений державою здійснювати функції власника майна, і уклало господарський договір, а тому справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Як раніше встановлено судом, на підтвердження наявності безхазяйного майна працівниками органів державної податкової служби та представником позивача, як особою, яка виявила це майно, був складений акт №19/24-03 від 23.08.2007 опису та попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна власністю держави.

Але цим актом не визначена повна та точна назва безхазяйного майна, не зроблений докладний опис його ознак (назва матеріалу, з якого виготовлено майно; кількість; вага; довжина; якість; відсоток зносу; наявні пошкодження), що як наслідок, не забезпечує його однозначну ідентифікацію.

Складення цього акту не підтверджує і наявність безхазяйного майна, тому як сторони самого майна навіть не бачили, а опис безхазяйного майна був проведений виключно на підставі догадок позивача та показаннях обладнання, які не можуть слугувати належним доказом існування цього майна в природі взагалі.

На підтвердження складання цього акту саме про вірогідність існування безхазяйного майна, а не про його фактичну наявність свідчить примітка акту, згідно з якою остаточна вага та вартість майна будуть визначені після проведення розкопок.

Таким чином, об'єктом опису та попередньої оцінки майна, як і предметом спірного договору зберігання стало не майно, наявність якого підтверджена у встановленому порядку, а тільки догадки про його можливе існування, і як наслідок, такий об'єкт не може бути предметом договору зберігання.

Інші докази які б підтверджували наявність предмету зберігання в момент складання актів та підписання спірного договору відповідачем не надані.

Згідно частин першої та сьомої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.            

Такими вимогами, зокрема,  є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене та у зв'язку з недоведеністю взагалі існування предмету зберігання за спірним договором на момент його укладення, суд вважає, що сторонами не були дотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України - зміст  договору суперечить цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, сам правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому є всі підстави для визнання його недійсним.

За приписами частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Аналогічна норма зазначена і в статті 208 Господарського кодексу України.

        Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає  на позивача, оскільки саме він ініціював укладання спірного договору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Визнати недійсним договір зберігання № 19/24-03 від 23.08.2007, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Техцентр Відродження” (99002, м.Севастополь, вул.Приморська, 8, кв. 35, код ЄДРПОУ 33775180) та Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (98403, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3, код ЄДРПОУ 23191787 ), з моменту його укладення.

Суддя                                                                                                             Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 09.06.2009