Постанова

від 02.06.2009 по справі 10/141/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/141/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.09                                                                                               Справа №10/141/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Антонік С.Г.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі:  Савченко Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Мельникова Г.В., довіреність б/н від 25.02.09;

від відповідача: Олійник М.М., довіреність № 12/30-24 від 09.01.09;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2 - ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»: Ігнатенко С.В., довіреність № 06-10/40 від 12.05.09;

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м.Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009 р. у справі № 10/141/09  

за позовом Приватного підприємства «Анапас», м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області,

до відповідача Дніпрорудненської міської ради, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

    1. Районне комунальне підприємство «Василівське бюро технічної інвентаризації», м.Василівка Запорізької області,

    2. Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Запоріжжя,

про визнання об'єктом нерухомого майна – будівлі складу для зберігання риболовецького інвентарю та визнання права власності на зазначене нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1063 від 02.06.2009р. справа № 10/141/09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кагітіної Л.П, Шевченко Т.М., яка прийняла справу до свого провадження.

За заявою сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами,  за їх згодою колегією суддів у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2009р. у справі №10/141/09 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено. Визнано об'єктом нерухомого майна будівлю складу для зберігання риболовецького інвентарю літ. А загальною площею 19,4кв.м, яка розташована за адресою: Запорізька область, Василевський район, м. Дніпрорудне, по вул. Червонофлотська. Визнано право власності за ПП «Анапас» на об'єкт нерухомості, а саме: будівлю складу та споруди, які розташовані за адресою Запорізька область, Василевський район, м. Дніпрорудне, по вул. Червонофлотська, та визначені відповідно до збірного акту вартості будівель та споруд: літ. А – споруда для зберігання риболовецького інвентарю  загальною площею 19,4кв.м, огорожа – 34,7кв.м, підпорна стіна – 29,1кв.м.

Рішення суду мотивовано ст.ст. 328, 329, 331 ЦК України, виходячи з положень яких суд дійшов висновку, що оскільки будівництво проводилось позивачем власними силами, та РКП Василівське БТІ здійснило інвентаризацію об'єкта та призначило будівлі складу відповідну літеру, то вказаний об'єкт є нерухомим майном, власником якого є позивач.

Не погоджуючись з таким рішенням, Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що місцевий суд не дослідив питання виділення позивачу земельної ділянки під самочинним будівництвом. Вказує, що між ним та Дніпрорудненською міською радою Василевського району Запорізької області був укладений попередній договір щодо укладення договору оренди вказаної земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення в оренду заявнику апеляційної скарги. Також зазначає, що проведення технічної інвентаризації не є підставою для визнання об'єкту  нерухомим майном. Судом не залучено до участі у справі осіб, на права яких впливає рішення у справі.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до листа виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради № 10/31-259 від 10.03.2009р. проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування існуючої пристані ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» було знято з порядку денного та повернуто у зв'язку з надходженням від ПП «Анапас» позовної заяви про визнання права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, відведеної для обслуговування пристані.

Таким чином, рішення у даній справі впливає на права  ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» щодо однієї із сторін, а саме Дніпрорудненської міської ради.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виправити помилку господарського суду Запорізької області та на підставі ст. 27 ГПК України залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот».

У судовому засіданні 02.06.2009р. представник ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Представник ПП «Анапас» у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, а саме: вважає, що ПП «Анапас» та заявник апеляційної скарги є фактичними землекористувачами, що знаходяться на одній території; твердження скаржника про необхідність вирішення питання щодо права власності на самочинне будівництво необхідно вирішувати за участю користувача земельної ділянки, на думку позивача, є хибним та необґрунтованим. Також зазначає, що міська рада не заперечує проти позовних вимог.

Представник Дніпрорудненської міської ради у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав суду відзив, в якому зазначає, що відповідач визнав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими відповідно до ст.ст. 328, 329, 331 ЦК України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Районне комунальне підприємство «Василівське бюро технічної інвентаризації» у судове засідання свого представника не направило, надіслало до суду відзив, в якому зазначає, що технічна інвентаризація була проведена відповідно до чинного законодавства. Як орган, який здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно, третя особа не заперечує проти рішення суду, прийнятого в інтересах будь-якої із сторін. Крім того, просить суд розглянути справу без участі його представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без присутності представника третьої особи-1.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подані докази, вивчивши матеріали апеляційної скарги, знаходить її такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Анапас» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання об'єктом нерухомості та права власності на споруду для зберігання риболовецького інвентарю, яка розташована за адресою: Запорізька область, м.Дніпрорудне Василевського району, вул. Червонофлотська, та визначена відповідно до збірного акту вартості будівель і споруд: літ. А – споруда для зберігання риболовецького інвентарю площею 22,10кв.м, загальною площею 19,4кв.м, огорожа – 34,7кв.м, підпорна стіна – 29,1кв.м. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він має документи, що підтверджують завершення будівництва – збірний акт вартості будівель і споруд.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст..2 ГПК України, господарський суд порушує  провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст..2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і охоронюваних інтересів юридичних осіб.

З вищевказаних норм законодавства випливає, що правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Зі змісту ст..12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невиключний перелік яких, наведений вказаною нормою. А також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.

ПП «Анапас» позов пред'явлено до Дніпрорудненської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості. При цьому, ні в позовній заяві ні в ході судового засідання позивачем не надано жодних доказів порушення або оспорювання відповідачем права власності. Навпаки, право власності відповідачем не оспорюється.

Таким чином, як на час подачі позову так і на час розгляду справи відсутній спір між позивачем і відповідачем.

Місцевий господарський суд, визнаючи право власності, послався на  ч.2 ст.331 ЦК України, та застосував тільки абзац перший цієї частини, без врахування всього змісту частини другої, зокрема, лише де зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення  будівництва(створення майна). Однак, у частині 2 ст.331 ЦК України також встановлено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності  виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація права власності та прийняття до експлуатації на спірну будівлю на момент прийняття оскаржуваного рішення суду відсутні. Тому в даному випадку судом першої інстанції неправильно застосовано ст.331 ЦК України.     

Крім того, згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані документи в підтвердження надання йому в користування чи у власність земельної ділянки під спірною будівлею, а також дозвільні документи на підтвердження погодження такого будівництва.

Крім того, місцевим судом необґрунтовано, без достатніх підстав будівля складу визнана об'єктом нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову завжди є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Звернувшись з позовом про визнання об'єктом нерухомого майна будівлі складу, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме, що створене ним майно є об'єктом нерухомості. Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин і ухвалене рішення про задоволення такої вимоги не поновлює порушеного права.

Факт, що має юридичне значення, може встановлюватись судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для його скасування відповідно до приписів ст.104 Господарського процесуального кодексу України. У позові слід відмовити.

Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, віднести на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 49, 99, 101, п. 2 ч.1 ст. 103, п. 1,2,4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Запоріжжя.

2. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Запоріжжя, задовольнити.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2009 р. у справі №10/141/09 скасувати та прийняти нове рішення:

У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Анапас», м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, на користь Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Запоріжжя, 42,50грн. витрат на сплату державного мита за апеляційний перегляд. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Антонік С.Г.  

 Кагітіна Л.П.  Шевченко Т. М.