10/141/09
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 р. № 10/141/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.–головуючого,
Костенко Т.Ф.,Полянського А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
приватного підприємства "Анапас", м. Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р.
у справігосподарського суду Запорізької області
за позовомприватного підприємства "Анапас", м. Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області
доДніпрорудненської міської ради, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1) районне комунальне підприємство "Василівське бюро технічної інвентаризації", м. Василівка Запорізької області, 2) Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Запоріжжя
провизнання об'єктом нерухомого майна –будівлі складу для зберігання риболовецького інвентарю та визнання права власності на зазначене нерухоме майно
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
третьої особи 1-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Анапас" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Дніпрорудненської міської ради про визнання об'єктом нерухомого майна –будівлі складу для зберігання риболовецького інвентарю та визнання права власності на зазначене нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2009р. у справі №10/141/09 позов задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. з даної справи залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"; рішення господарського суду першої інстанції з даної справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована тим, що на час розгляду справи відсутній спір між позивачем та відповідачем; судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 331 ЦК України; в матеріалах справи відсутні документи в підтвердження надання відповідачу в користування чи у власність земельної ділянки під спірну будівлею, а також дозвільні документи на підтвердження погодження такого будівництва; місцевим судом необґрунтовано без достатніх підстав будівлю складу визнано об'єктом нерухомого майна.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ПП "Анапас" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, з вищевказаних норм законодавства випливає, що правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
ПП "Анапас" позов пред'явлено до Дніпрорудненської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості. При цьому, ні в позовній заяві ні в ході судового засідання позивачем не надано доказів порушення або оспорювання відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, що свідчить, як вірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, про відсутність, як на момент подачі позову, так і на час розгляду справи спору між сторонами у справі.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 3 ст.18 Закону України "Про основи містобудування", закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, доказів державної реєстрації права власності та прийняття спірного об'єкту в експлуатацію позивачем суду не надані.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).
Документи в підтвердження надання позивачу в користування чи у власність земельної ділянки під вже збудовану спірну будівлю, а також дозвільні документи на підтвердження погодження такого будівництва, останнім суду не надано.
Погоджується колегія і з твердженням господарського суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості визнання місцевим судом будівлі складу об'єктом нерухомого майна, оскільки позовні вимоги в цій частині є вимогою про встановлення певного факту, що господарським судам не підвідомче.
За таких обставин, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2009р. у справі № 10/141/09 залишити без змін.
Головуючий суддя : Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2009 |
Оприлюднено | 16.10.2009 |
Номер документу | 5008453 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Коробенко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні