Постанова

від 03.06.2009 по справі 17/513-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/513-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2009 р.                                                                                    № 17/513-07  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Сумської області05.12.2008Харківського апеляційного господарського суду10.02.2009

у справі№ 17/513-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс"

до

третя особа1. Сумської міської ради2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"Сумське міське управління земельних ресурсів

провизнання права на користування земельною ділянкою та поновлення порушеного права

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідачів:1. Клименко Ю.М.;2. Кравченко П.А.;

- третьої особиповідомлений, але не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (далі –позивач) у вересні 2007 року звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" та Сумського міського управління земельних ресурсів, в якому з врахуванням заяви від 28.11.2008 про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, просило суд:

- визнати за ним право користування земельними ділянками під нерухомістю, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Погранична, 47 та в частині, необхідній для обслуговування даної нерухомості загальними площами 0,146 га та 0,951 га, яке перейшло до нього на підставі ст. 377 ЦК України;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.07.2007 та договір про внесення змін до договору оренди від 13.08.2007, що укладені між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамейя";

- визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 27.06.2007 № 647-МР "Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" та надання в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 ТОВ "Керамейя".

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2008 у справі № 17/513-07 (суддя Лущик М.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі № 17/513-07 (колегія суддів у складі: Токар М.В. –головуючий суддя, судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 17/513-07 судові рішення та прийняти нове рішення, за яким:

- визнати за ТОВ "Імпульс" право на користування земельною ділянкою під нерухомістю, що належить товариству на праві власності та в частині, необхідній для обслуговування цієї нерухомості, за адресою: м. Суми, вул. Прикордонна, 47;

- визнати недійсним договір оренди від 11.07.2007 та договір про внесення змін до договору оренди від 13.08.2007, що укладений між Сумською міською радою та ТОВ "Керамейя" в частині надання ТОВ "Керамейя" в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 під нерухомістю, що належить ТОВ "Імпульс" на праві власності та в частині, необхідній для обслуговування цієї нерухомості.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права: ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

У відзиві на касаційну скаргу Сумська міська рада заперечує проти доводів ТОВ "Імпульс", викладених у касаційній скарзі, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився; через канцелярію Вищого господарського суду України 02.06.2009 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з відрядженням його повноважного представника з 02.06.2009 по 05.06.2009 поза межами міста Києва.

Розглянувши дане клопотання у судовому засіданні 03.06.2009, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки до клопотання не додано доказів, на підтвердження викладених у ньому обставин, при цьому, позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання (заздалегідь) з розгляду поданої ним касаційної скарги на судові рішення у даній справі, не був позбавлений права та можливості направити іншого представника з наданням йому відповідних повноважень.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач зазначає, що в силу положень ст. 377 ЦК України при відчуженні будівлі або споруди до набувача даного нерухомого майна автоматично переходить право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено, тобто позивач в силу закону набув право користування спірною земельною ділянкою внаслідок укладення 23.12.2004 договору купівлі-продажу, за яким придбав у власність розміщені на спірній земельній ділянці нежитлові приміщення: пожежне ДЕПО загальною площею 1 854,56 м2 та складський корпус загальною площею 6 563,9 м2, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Погранична, 47; 07.02.2005 право власності позивача на об'єкти нерухомості зареєстровано Комунальним підприємством "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".

Позивач вважає, що укладений 11.07.2007 між Сумською міською радою та ТОВ "Керамейя" на підставі рішення Сумської міської ради від 27.06.2007 № 647-МР договір оренди земельної ділянки площею 26 га, яка включає в себе земельну ділянку під об'єктами нерухомості позивача, та частину земельної ділянки, яка необхідна позивачу для їх обслуговування, порушує його права та законні інтереси та викликало необхідність звернутись до суду з відповідним позовом.

Розглянувши спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх судових інстанцій не знайшли підстав для його задоволення, виходячи з наступного:

- у договорі купівлі-продажу від 11.07.2007, на який посилається позивач як на підставу виникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою, зазначено, що дані приміщення розташовані на земельній ділянці Сумської міської ради;

- відповідно до довідки Сумського міського управління земельних ресурсів від 23.12.2004 № 4647/01-20 право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) на земельну ділянку по вул. Пограничній, 47 за ТОВ "Сумиінвестпром" (продавець за договором купівлі-продажу від 11.07.2007) не зареєстровано;

- на час реєстрації ТОВ "Імпульс" права власності на нерухоме майно (лютий 2005 року) діяла редакція ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки;

- згідно із статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією;

- пунктом 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади;

- відповідно до приписів частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто, укладення договору оренди є правовим наслідком прийняття компетентним органом рішення про надання  земельної ділянки в оренду і саме з цього моменту у позивача виникає право на укладення договору оренди, а у відповідача виникає обов'язок укласти договір оренди;

- згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

- частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на час оформлення позивачем права власності на нерухоме майно, судами зроблено правильний висновок, що законодавцем були закріплені самостійні правові режими земельної ділянки і розташованих на ній об'єктів нерухомості, при цьому перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягнув за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля, чи права користування цією ділянкою, а потребував спеціального правового опосередкування. Якщо власник будівлі використовував відповідну земельну ділянку на умовах оренди, то виникнення земельних прав у набувача будівлі повинно було здійснюватись шляхом укладення нового договору оренди з усіма правовими наслідками.

Водночас, відносини щодо укладення нового договору оренди виникають у встановленому порядку лише за згодою орендодавця (власника земельної ділянки), оскільки ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України визначено, що набуття права оренди земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто, укладення договору оренди є наслідком прийняття органом, до компетенції якого входить розпорядження землями в межах м. Суми, в даному випадку Сумською міською радою, рішення про надання земельної ділянки в оренду, і з цього моменту у юридичної особи виникає право на укладення договору оренди Однак, як встановлено судами попередніх судових інстанцій, Сумською міською радою не приймалось відповідного рішення про надання позивачу спірної земельної ділянки в оренду, в свою чергу, позивач до лютого 2007 року не вживав жодних дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, розташованою під його нерухомістю, докази протилежного позивачем у порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не подані.

Відхиляючи посилання позивача на положення ст. 377 ЦК України, суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано зазначили, що аналіз даної правової норми дає підстав дійти до висновку, що у будь-якому разі перехід права власності або права користування (права оренди) на земельну ділянку повинен супроводжуватися певним правочином: або договором купівлі-продажу, або договором оренди. Судами встановлено, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що у продавця за договором купівлі-продажу від 23.12.2004, ТОВ "Сумиінвестпром", на момент підписання вказаного договору, існувало право на користування земельною ділянкою, а навпаки в пункті 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що нежитлові приміщення, які є предметом договору, знаходяться в місті Суми по вул. Пограничній, 47, розташовані на земельній ділянці Сумської міської ради. Відсутність факту надання будь-якому з попередніх власників об'єктів нерухомості права на користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Погранична, 47, а тому таке право відповідно до положень ч. 2 ст. 120 Земельного кодекс України та ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України не могло перейти до ТОВ "Імпульс".

В свою чергу, судами встановлено, що належним чином право користування спірною земельною ділянкою оформило ТОВ "Керамейя", а не ТОВ "Імпульс" (позивач у справі), згідно з актом приймання-передачі Сумська міська рада як орендодавець передала, а ТОВ "Керамейя", як орендар, прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку по вул. Пограничній, 47.

За таких обставин підстави для визнання за ТОВ "Імпульс" права на користування та оформлення права користування спірною земельною ділянкою відсутні і господарські суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між Сумською міською радою та ТОВ "Керамейя" договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007 та змін до цього договору від 13.08.2007, оскільки, по-перше, даним договором права або інтереси позивача не порушуються (наявним у матеріалах справи договором від 13.08.2007 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.07.2007, а.с. 81, т. 1 визначено: "На користування земельними ділянками площею 0,6233 га, площею 0,0996 га, на яких розташовані нежитлові приміщення СФ ТОВ "Імпульс" встановлюється заборона до часу демонтажу цих приміщень та погашення права власності на них, в тому числі в будь-який інших спосіб. В разі непогашення права власності протягом двох місяців право користування цими земельними ділянками припиняється шляхом прийняття рішення Сумською міською радою про вилучення цих земельних ділянок з користування ТОВ "Керамейя" на черговій сесії"; крім того, позивач оскаржує спірний договір відповідно до його заяви від 28.11.2008 повністю, в той час як у нього відсутній юридичний інтерес до майже 97% земельної ділянки, законним орендарем якої є ТОВ "Керамейя"), по-друге, не можна вести мову про порушення Сумською міською радою конкурентних засад при передачі спірної земельної ділянки в оренду, виходячи з того, що у період подання ТОВ "Імпульс" та ТОВ "Керамейя" відповідних заяв сам порядок проведення конкурсу чи аукціону на набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах на законодавчому рівні не був врегульований та розроблений, та по-третє, відсутність у позивача права на спірну земельну ділянку унеможливлює його порушення укладенням зазначеного договору оренди.

Виходячи з вищевикладеного, посилання позивача у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права: ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним рішення Сумської міської ради від 27.06.2007 № 647-МР "Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ "Сумський завод гумотехнічних виробів" та надання в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 ТОВ "Керамейя", оскільки вказане рішення прийнято Сумською міською радою в межах компетенції та з дотриманням нормативно-правових актів України при передачі в оренду ТОВ "Керемейя" земедьної ділянки по вул. Пограничній, 47 у м. Суми.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновків про те, що судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням положень ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та обґрунтовано і правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог. Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 у справі № 17/513-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                              Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                             Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                        О.А. ПОДОЛЯК