Ухвала

від 21.05.2014 по справі 812/354/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №812/354/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Гайдар А.В.,

судді: Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено повністю. Визнано недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000072201 від 15.01.2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код ЄДРПОУ 35653261) судовий збір у сумі 4872,00 грн.. (арк.справи 243-248)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. (арк.справи 256-260).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери», ідентифікаційний код юридичної особи 35653261, зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 12.02.2008 №1 384 102 0000 002182 на підтвердження чого видане свідоцтво серії А00 №705835 (арк.справи 15).

Відповідно до свідоцтва №100102550 серії НБ №083387 позивач є платником податку на додану вартість та зареєстрований Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області 05.03.2008 року (арк.справи 17).

У період з 16.12.2013 року по 17.12.2013 року відповідачем на підставі направлення від 16.12.2013 №420/233, наказу №342 від 10.12.2013 року (а.с.18), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код за ЄДРПОУ 35653261) з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс - Інвестбуд» (код за ЄДРПОУ 34808709) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року та з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено Акт від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 (арк.справи 22-30).

Відповідно до пункту 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи викладене, обов'язковою умовою проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків є отримання платником податків наказу про проведення перевірки до початку її проведення.

З акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 вбачається, що перевірка проводилася у період з 16.12.2013 року по 17.12.2013 року. Однак, копію наказу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.12.2013 року №342 позивач отримав 20.12.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на вказаному наказі (а.с.18).

Таким чином, позивач дізнався про проведення перевірки та отримав наказ про її проведення вже після того, як перевірка була проведена.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про проведення позапланової виїзної перевірки, тобто не дотримано необхідну умову для її проведення.

Згідно акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 відповідачем встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Метали і полімери» за лютий, квітень 2012 року завищено податковий кредит по ПДВ всього у сумі 1483410,0 грн. у тому числі:

- за лютий 2012 року - 101667,0 грн.:

- за квітень 2012 року - 466743,0 грн.

В підсумок завищення податкового кредиту по ПДВ за лютий, квітень 2012 року встановлено порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення за квітень 2012 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1483410,0 грн.

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261та надіслав до відповідача заперечення від 09.01.2014 року №14 (арк.справи 31-33).

Вказані заперечення розглянуті податковим органом, залишені без задоволення та про результати розгляду повідомлено позивачу листом від 15.01.2014 року №502/12-06/22-01-4 (арк.спарви 34-35).

На підставі акту перевірки від 24.12.2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 15 січня 2014 року №0000072201, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 483 410,00 грн. (арк.справи 10).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті виконаних робіт ПП «Транс-Інвестбуд» за період лютий, квітень 2012 року.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено податкову інформацію стосовно контрагента позивача - ПП «Транс-Інвестбуд» відповідно до акту №1706/22-4/34808709 від 20.12.2012 року, який складено фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва ПП «Транс-Інвестбуд». Згідно з цим актом ПП «Транс-Інвестбуд» не підтвердило наявність основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів), не знаходиться за юридичною адресою, не підтверджені факти здійснення фінансово - господарської діяльності, на підприємстві у І півріччі 2012 року штатна чисельність працюючих відсутня. Тому, на думку відповідача, є підстави вважати, що ПП «Транс-Інвестбуд» не мало реальної спроможності у лютому та квітні 2012 року провести операції з виконання робіт на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери», про що зроблено відповідний висновок в Акті перевірки позивача.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом першої інстанції встановлено, що в охоплений перевіркою період Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» мало правовідносини щодо придбання робіт (послуг) у ПП «Транс - Інвестбуд».

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано наступні документи:

- договір підряду №280212 від 28.02.2012 року (а.с. 36, 162-164);

- договірна ціна №1 (а.с.41);

- розрахунок №1-1 (а.с.42-47);

- розрахунок №1-2 (а.с.48-49);

- відомість ресурсів (а.с.50-53);

- розрахунок №1-4 (а.с.54-59);

- розрахунок №1-4-2 (а.с.60-65);

- розрахунок №5 (а.с.66);

- розрахунок №6 (а.с.67);

- договірна ціна №2 (а.с.68);

- локальна схема (а.с.69-82);

- роздруківка банківського рахунку (а.с.105-107);

- податкова накладна №84 від 29.02.2012 з витягом (а.с.108-109);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 (а.с.110);

- акт №84 прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року (а.с.111-120);

- податкова накладна №91від 30.03.2012 (а.с.121);

- виписку з банківського рахунку (а.с.122);

- податкова накладна №60 від 24.04.2012 з витягом (а.с.123-124);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012 (а.с.125);

- акт №2 прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2012 року (а.с.126-142);

- податкова накладна №61 від 24.02.2012 (а.с.143);

- виписка з банківського рахунку (а.с.144-146);

- податкова накладна №91 від 30.03.2012 (а.с.165);

- реєстри отриманих податкових накладних (а.с.167-168, 169, 170).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договірних взаємовідносин між позивачем та ПП «Транс-Інвестбуд» є надання робіт з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна 4 в м. Алчевську, вивіз будівельного сміття та підготовка площадки для ведення будівельних робіт.

З актів прийому виконаних підрядних робіт, що складені в ході виконання договору підряду №280212 від 28.02.2012 року, видно, що зміст виконаних робіт відповідає предмету укладеного договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи ліцензію, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ПП «Транс-Інвестбуд» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із здійсненням будівельних робіт серії АВ №315726, строк якої закінчився лише 25.04.2012 року (арк.спарви 104).

Порівняльний аналіз робіт, на виконання яких була видана ліцензія, свідчать, що ПП «Транс-Інвестбуд» мало дозвіл на виконання робіт визначених у договорі підряду №280212 від 28.02.2012 року.

Позивач повністю розрахувався за отримані роботи (послуги) зі своїм контрагентом, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії виписок з банківського рахунку.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №705835 (арк.справи 15), свідоцтвом №100102550 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість (арк.справи 17), свідоцтвом №100318634 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість (арк.справи 102) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №157892 (арк.справи 103).

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до акту №1706/22-4/34808709 від 20.12.2012 року, який складено фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва ПП «Транс-Інвестбуд» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, оскільки, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності, позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» та його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій ПП «Транс-Інвестбуд» первинні документи в своїй сукупності спростовують висновки податкового органу, що викладені в Акті перевірки.

Стосовно правомірності та обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту щодо вказаних господарських операцій колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку

- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої

- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, витікає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

За лютий, квітень 2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс-Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) у сумі 1 483 410,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі наступних документів.

У відповідності із договором підряду №280212, укладеним позивачем з ПП «Транс -Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) 28.02.2012 року, останнім протягом лютого та квітня 2012 року були виконані роботи з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна, 4 у м. Алчевську, вивозу будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робот.

За результатами виконаних робіт за формою КБ-2в (11 граф) та довідкою вартості виконаних робіт за формою КБ-3, підписаними сторонами за договором, позивачем за лютий та квітень 2012 року у відповідності до вимог податкового законодавства були отримані податкові накладні, а саме:

- податкова накладна від 29.02.2012 №84;

- податкова накладна від 30.03.2012 №91,

- податкова накладна від 24.04.2012 №61,

- податкова накладна від 24.04.2012 №60.

Всі чотири податкових накладні на загальну суму 8 900 458,00 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 1 483 410,00 грн. включені до реєстру отриманих податкових накладних, що підтверджено витягами з реєстру.

Сума податку на додану вартість у розмірі 1 483 410,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року (а.с. 83-100).

Всі надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції позивача з ПП «Транс-Інвестбуд» та використання їх в господарській діяльності позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року щодо фінансово-господарських відносин з ПП «Транс-Інвестбуд» у розмірі 1 483 410,00 грн. сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, з огляду на реальний характер господарських операцій з придбання робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а також, враховуючи, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена із встановленими в ході судового засідання порушеннями норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 483 410,00 грн. шляхом прийняття оскарженого повідомлення-рішення, що підлягає скасуванню.

Висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами договору своїх обов'язків. Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлені судовим рішенням факти наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, на час розгляду цієї справи відсутні.

Жодних порушень з боку позивача правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 - залишити без змін.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В.Гайдар

Судді Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко