Рішення

від 15.06.2009 по справі 53/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/256

15.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров'я»

про стягнення 36 706,60 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Чернега С.Є. –представник по довіреності № 14 від 12.01.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров'я»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 1419 від 20.04.2004р. в розмірі 36 706,60 грн., в тому числі 32 221,65 грн. - основний борг2 873,87 грн. –пеня, 1 611,08 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/256, розгляд справи призначено на 25.05.2009р. Також ухвалою суду від 07.05.2009р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом, наданим позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров'я»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АА № 069323.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.04.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур –К» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета здоров'я»(покупець) був укладений Договір № 1419 купівлі-продажу (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця медичні препарати, косметичні засоби  та інші товари медичного призначення (в подальшому товар)   протягом   терміну  дії  договору,  а покупець зобов'язується  приймати  товар   та оплачувати його на умовах даного Договору.

Позивач поставив, а відповідач отримав згідно договору по товарно-транспортним накладним № 0016042 від 03.03.2008р., № 0020274 від 17.03.2008р., № 0020283 від 17.03.2008р., № 0020269 від 17.03.2008р., № 0020047 від 14.03.2008р., № 0020079 від 14.03.2008р., № 0021996 від 21.03.2008р., № 0021647 від 20.03.2008р. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) товар на загальну суму 34 489,18 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму, визначену в відповідній накладній, в обумовлений нею строк.

Поставка товару, згідно договору та товарно-транспортним накладним, здійснювалась позивачем  в період з 03.03.2008 року по 21.03.2008 року, а у відповідності до встановленого строку оплати за отриманий товар відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 34 489,18 грн. в період з 03.04.2008 року по 21.04.2008 року.

Однак, відповідач в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті товару належним чином не виконав оплативши лише 2 267,53 грн., в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем і не оспореного відповідачем розрахунку, становить 32 2221,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур–К»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 221,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач в позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 611,08 грн. та пеню в розмірі  2 873,87 грн.

Відповідно до п. 8.2. договору покупець за несвоєчасну оплату поставленого товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу та штраф у розмірі 5 % від суми боргу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань в розмірі 1 611,08 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача  щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 873,87 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. 61 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

  В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

          2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров'я»(02140, м. Київ, просп. Бажана, 24/1; ідентифікаційний код 32769595 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур–К»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4; ідентифікаційний код 21643699) 32 221 (тридцять дві тисячі двісті двадцять одна) грн. 65 коп. основного боргу, 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 08 коп. штрафу, 338 (триста тридцять вісім)  грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 108 (сто вісім) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені у розмірі 2 873,87 грн. відмовити повністю.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяГрєхова О.А.