Ухвала

від 12.05.2014 по справі 2а-866/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 травня 2014 року м. Київ В/800/2040/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Кошіля В.В. , Ланченко Л.В. , Шипуліної Л.В., перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014

у справі № 2а-866/10/1670 (№ К/9991/34737/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газовидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участі прокуратури прокурора Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 у названій справі.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 заявник посилається не неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 1.3, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 у справі № 7/51-2007 (№ К-15851/07 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та приєднаних до неї додатків фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності посилання податкового органу на відсутність доказів сплати постачальниками по ланцюгу необхідної суми податку на додану вартість до бюджету за наслідками здійсненних спірних операцій, реальність виконання яких підтверджено належними доказами.

Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від стану ведення податкового обліку іншими осами, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У рішенні касаційного суду від 22.07.2010 у справі № 7/51-2007 (К-15851/07 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, підтверджено правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності фактичної надмірної сплати Закритим акціонерним товариством «Мукачівський лісокомбінат» податку на додану вартість до Державного бюджету України. У зв'язку з чим, Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що право на відшкодування суми податку на додану вартість виникає лише при фактичні надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.

Отже, касаційний суд вважає, що у даних справах вищезазначені норми матеріального права застосовані у відповідності до встановлених обставин справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих же норм права.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску справи № 2а-866/10/1670 (№ К/9991/34737/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис)Кошіль В.В. (підпис)Ланченко Л.В. (підпис)Шипуліна Т.М.