Постанова

від 10.06.2009 по справі 8/97-08-3683

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/97-08-3683

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2009 р.                                                                                    № 8/97-08-3683  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від03.03.2009р.

у справі№8/97-08-3683

Господарського судуОдеської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

до1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"2). Комунального підприємства "Міські дороги"

простягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з врахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до господарського суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування ці кошти підлягають стягненню солідарно з відповідачів на його користь.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2008р. (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та Комунального підприємства "Міські дороги" солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 7 164, 43 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" державне мито у сумі 51 грн. та за ІТЗ судового процесу у розмірі 59 грн.; стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" державне мито у сумі 51 грн. та за ІТЗ судового процесу у розмірі 59 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) вказане рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Також постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.; стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Комунального підприємства "Міські дороги" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2008р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, та на відсутність всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що оскільки страховик виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, до нього переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що вина відповідачів не доведена, відсутній безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями відповідачів, відсутні докази того, що саме противоправна поведінка або бездіяльність відповідачів стали причиною заподіяння шкоди.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до присів ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачі по справі не оспорювали розмір виплаченого страхового відшкодування, заявленого в подальшому до стягнення в порядку регресу, однак апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідачі заперечують правомірність стягнення з них коштів взагалі.

Висновки апеляційного господарського суду щодо наявності слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами –бордюрний камінь, каналізаційний люк, ґрунтуються на протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як на основну підставу своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність кришки каналізаційного люку, яка мала місце з вини відповідачів, а отже –на наявність, з врахуванням викладеного, причинного зв'язку між діями відповідачів та шкідливими наслідками у вигляді пошкодження застрахованого транспортного засобу, проте апеляційним господарським судом було встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про відсутність кришки люку та позначень перешкод, а також про виклик представників відповідачів на місце пригоди.

Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності керівників відповідачів, відповідальних за стан дорожнього покриття, є основним підтвердженням вини відповідачів в настанні страхового випадку, натомість, як було встановлено апеляційним господарським судом, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені апеляційним господарським судом, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень, не допускається.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно того, що апеляційний господарський суд не розглянув в судовому засіданні всебічно, повно й об'єктивно всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело б до помилкового скасування рішення місцевого господарського суду.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало