Постанова

від 09.06.2009 по справі 4/84-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/84-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2009 р.                                                                                    № 4/84-38  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.Чернов Є.В.Цвігун В.Л.

розглянувши касаційне поданняПершого заступника військового прокурора Західного регіону України

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.12.2008

у справі№ 4/84-38 господарського суду Волинської області

за позовомВійськового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"

доОрендного будівельно-монтажного управління "Репер"

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.08.2008 (суддя П.Слободян) позов прокурора про стягнення заборгованості за послуги згідно договору від 04.09.2001 задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що за умовами укладеного сторонами договору позивач надав послуги баштовим краном за які відповідач в порушення умов договору та вимог закону не розрахувався.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 (судді: Т.Бонк, С.Бойко, Р.Марко) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. В позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована відсутністю доказів надання послуг як то актів виконаних робіт, тощо за підписом замовника відповідно до п. 2.2 договору, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Окрім того, апеляційною інстанцією зазначено про порушення норм процесуального права щодо неповідомлення належним чином сторін про час та місце слухання справи, оскільки відсутні докази направлення місцевим господарським судом ухвали від 29.07.2008.    

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України в касаційному поданні просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення місцевого господарського суду як прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити в силі.

Прокурор вказує на помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо відсутності доказів надання послуг відповідно до вимог п. 2.2 договору, оскільки умова зазначеного пункту договору стосується лише робіт, обумовлених п. 1.3 договору. Предметом позову є оплата послуг за умовами п. 2.1 договору, яка передбачає плату у визначеному розмірі на місяць.

Висновок апеляційної інстанції про неповідомлення відповідача про час та місце слухання справи не відповідає фактичним обставинам.  

Сторони не скористалися наданим процесуальним законом правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання, вважає, що подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є виконання сторонами зобов'язань за договором від 04.09.2001 р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачено вартість наданих послуг. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доказів надання послуг не надано.

Фактичні обставини встановлені судом свідчать, що між сторонами був укладений договір  № 1 від 04.09.2001 за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги баштовим краном.

Зазначений кран переданий відповідачу комплектний та технічно справний, про що за участю сторін був складений акт від 04.09.2001.

Направлені рахунки за послуги в порушення умов 2.1, 2.4 відповідач не оплатив.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог апеляційна інстанція неправильно застосувала норми матеріального права з огляду на умови договору зважаючи на таке.

Обов'язок відповідача сплачувати плату за послуги баштового крану у визначеному розмірі на місяць на протязі п'яти днів з моменту виставлення рахунку не залежить від наявності підтверджуючих ці послуги документів (п. 2.1 договору). Витрати позивача за умовами п. 1.3 пов'язані із техоглядом та ремонтом баштового крану за заявками відповідача оплачується окремо. Підтвердження саме цих витрат повинно бути оформлено відповідно до п. 2.2 договору.

Таким чином висновки апеляційної інстанції не ґрунтуються на умовах договору та вимогах закону і є неправомірними.

Одночасно, ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. касаційна інстанція позбавлена   

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду щодо порушення місцевим господарським судом вимог процесуального закону при повідомленні учасників судового процесу про час та місце розгляду справи стосуються встановлення фактичних обставин, дослідження доказів та їх оцінки. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи встановлені обставини порушення місцевим господарським судом вимог процесуального закону та зважаючи на неправильне застосування норм матеріального права апеляційною інстанцією постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанцій слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи щодо виконання сторонами договору з дотриманням вимог процесуального закону і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 та рішення у справі господарського суду Волинської області від 12.08.2008 у справі № 4/84-38 господарського суду Волинської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Волинської області.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                              В. Цвігун