Постанова

від 18.01.2007 по справі 06/3475

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

06/3475

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 січня 2007 р.                                                                                   № 06/3475  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторінпозивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу

Соколов О.В. –дов від. 13.12.2006 рокуне з'явились Приватного  сільськогосподарського підприємства “Долина”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного  господарського суду  

від25.10.2006 року

у справігосподарського суду № 06/3475  Черкаської області

за позовомДочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” закритого акціонерного товариства “Райз” в особі Черкаської філії Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс”

доПриватного сільськогосподарського підприємства “Долина”

простягнення 223400 грн.  

Дочірнє підприємство “Райз-Агросервіс” закритого акціонерного товариства компанії “Райз” в особі Черкаської філії дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства “Долина” основного боргу за договором купівлі-продажу № Х59632/010 від 24.03.2005 року в сумі 223400 грн.

Доповідач Гоголь Т.Г.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 15.08.2006 року (суддя Анісімов І.А.) позов задовольнив повністю, стягнув з приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" на користь дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс" Закритого акціонерного товариства  компанії "Райз" в особі Черкаської філії дочірнього підприємства "Райз - Агросервіс"  223 400 грн. 00 коп. боргу. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення вмотивовано доведеністю позовних вимог.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 25.10.2006 року (судді Андрейцева Г.М., Агрикова О.В. Зеленіна Н.І.) рішення господарського суду залишив без змін з тих самих підстав.

Приватне сільськогосподарське підприємство “Долина” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного  господарського суду від 25.10.2006 року в частині стягнення 152268 грн. основного боргу, посилаючись на те, що господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини, що мають значення для справи та на порушення ними норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що подані позивачем в якості доказу продажу товарів документи, а саме товарні накладні, довіреності та акт прийому передачі не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затв. наказом Міністерства фінансів від 16.05.1995 року № 99.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Черкаської області  та постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 24.03.2005 року між Черкаською філією Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” (продавець)  та Приватним  сільськогосподарським підприємством “Долина” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та сільськогосподарської продукції № Х59632/010.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк 3-х банківських днів з моменту настання строків оплати. Моментом поставки товару позивачем вважається фактична його передача покупцеві за актом прийому-передачі ( пункт 4.2 договору).

На виконання умов  договору продавець відпустив покупцеві товар за накладною № ВН/07-0697/1 від 03.10.2005 року згідно довіреності НАО № 256031 від 03.10.2005 року та акта прийому-передачі від 03.10.2005 року на загальну суму 228 000 грн. 00 коп.

Натомість відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав. Оплату отриманого товару провів частково в сумі 4 600 грн. 00 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 223400 грн.

29.03.2006 відповідачу направлена претензія № 46 з вимогою оплати товар. Вимога залишена без задоволення.

Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Разом з тим, статтею 655 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється виконанням , проведеним належним чином.

Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій  встановлено порушення Приватним сільськогосподарським підприємством “Долина” своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, беручи до уваги викладені вище норми законодавства, касаційна інстанція визнає правомірним висновок господарського суду Черкаської області щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі  223400грн.

Не приймаються судом посилання скаржника на те, що подані позивачем в якості доказу продажу товарів документи, а саме товарні накладні, довіреності та акт прийому передачі не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, оскільки це питання було розглянуто Київським міжобласним  апеляційним господарським судом. В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність тих обставин, на підставі яких, він просить у позові відмовити частково, не надав доказів оплати отриманого товару .

Фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій  на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, які містяться у матеріалах справи, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

Відповідно до частини 2 статті 111 7  Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами при попередньому розгляді справи.

Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі Приватного  сільськогосподарського підприємства “Долина”.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року у справі № 06/3475 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Долина” –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       Т. Добролюбова

Судді                                                                                          Т. Гоголь

                                                                                                        Л. Продаєвич