Постанова

від 20.05.2014 по справі 910/393/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/393/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Губко Л.В.

від відповідача - Гостищев Д.А.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 25.03.2014 року

у справі № 910/393/13 Головуючий суддя: Ломака В.С.

Судді: Любченко М.О.

Цюкало Ю.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Анкор Сервісез ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

про стягнення 63 791, 67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року припинено провадження в частині стягнення 460 (чотириста шістдесят) грн. 32 коп. 3 % річних, 2301 (дві тисячі триста одна) грн. 63 коп. пені та 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн. 81 коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 11, літера "А"; код ЄДРПОУ 22859846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Сервісез ЛТД" (04615, місто Київ, вулиця Артема, будинок 1-5, офіс 617/2; код ЄДРПОУ 37270742) 63791 (шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 67 коп. основного боргу та 1 428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 06.05.2014 року представник відповідача не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 20.05.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.11.2011 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір №AB11USE1779 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги з комплексного прибирання об'єктів (надалі - послуги), здійснювати постачання витратних матеріалів, перелік яких вказано в додатку № 4, та надавати інші послуги, перелік яких вказано в додатку № 3 (надалі - додаткові послуги), а замовник зобов'язується приймати надані послуги, витратні матеріали та додаткові послуги та оплачувати їх на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, послуга з комплексного прибирання складається з основного прибирання (п. 2.1.1. Договору); підтримуючого прибирання (п. 2.1.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, по закінченні кожного місяця, але не пізніше 1 (першого) числа наступного місяця, виконавець надсилає замовнику підписані зі своєї сторони акти наданих послуг (надалі - акти), видаткову накладну на замовлені протягом місяця витратні матеріали, податкову накладну та спільний рахунок - фактуру на оплату послуг, додаткових послуг та витратних матеріалів (надалі - рахунок).

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання акту повинен розглянути акт та підписати його або надіслати виконавцю мотивовану відмову від підписання акту з переліком претензій щодо наданих послуг (додаткових послуг).

Згідно п. 4.3. Договору, у разі неповернення акта наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 4.2. Договору, вважається що замовник прийняв надані послуги, послуги надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг.

Відповідно до п. 6.4. Договору, оплата замовником наданих послуг, додаткових послуг та замовлених витратних матеріалів, здійснюється на основі підписаного акту, отриманого замовником рахунку - фактури, та видаткової накладної у перший платіжний день замовника, який настає після завершення строку 30 календарних днів з дати складання акту (але у будь-якому випадку не пізніше, ніж на п'ятий банківський день після завершення 30-ти денного строку). Датою складання акту є дата, вказана в реквізитах акту.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою оплати відповідачем наданих позивачем послуг 01.11.2012 р. позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 773 від 23.10.2012 р., акт здачі - прийняття робіт № 755 від 31.10.2012 р., податкову накладну № 41 від 31.10.2012 р. та рахунок на оплату № 774 від 23.10.2012 р., акт здачі - прийняття робіт № 756 від 31.10.2012 р., податкову накладну № 42 від 31.10.2012 р.

19.11.2012 р. на адресу позивача надійшов лист за № 7720/1, датований 08.11.2012 р., яким відповідач відмовився від підписання актів № 755, 756 від 31.10.2012 р.

У вказаному Листі відповідач зазначив, що позивач у жовтні 2012 року не надав відповідачу належні послуги з підтримуючого прибирання, як це передбачено п. 2.4., 2.5. Договору, зокрема, в офісах за адресами: м. Київ, вулиця Амосова, 12 (бізнес-центр Горизонт-парк), а також в м. Києві, вулиця Солом'янська, 11 літер А, - денне підтримуюче прибирання здійснювалось у незадовільній формі, що проявлялось протягом жовтня 2012 року в наступному: недотримання технологічної карти, неякісне миття підлоги, бруд на міжсходових майданчиках та парапетах, брудні порогові килимки, незадовільний стан туалетів, переповнені смітники, несвоєчасна заміна батарейок в освіжувачах повітря, технічний персонал не знає, як користуватись деякими приладами, відсутність сміттєвих пакетів.

Крім того, відповідач відзначив, що у вказаних офісах нічне прибирання також здійснювалось на незадовільному рівні: не на всій території офісу витертий пил, зокрема, в роздягальнях, на рекламних конструкціях, чистка підлоги пилососом проведена лише частково, а не по всій території, брудні кухні, сміття в смітниках, неприємний запах в санвузлах, брудна сантехніка. Також, відповідач зазначив, що мало місце невчасний вихід працівників позивача на об'єкти та вихід не у повному складі та затримка поставки витратних матеріалів.

У відповідь на лист відповідача за № 7720/1 від 08.11.2012 р. позивач направив відповідачу лист за № 96 від 22.11.2012 р., яким просив підписати надіслані акти за жовтень та здійснити оплату наданих послуг, оскільки від відповідача в період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. не надходило претензій щодо якості наданих послуг, а тому позивач вважає їх наданими якісно та у повному обсязі.

При цьому, листом за № 206 від 10.01.2013 р. відповідач звернувся до позивача з проханням надати рахунки-фактури, податкові накладні та акти приймання-передачі наданих наступних додаткових послуг у жовтні 2012 року, відмітивши, що послуги, які не були надані, або надавалися неналежним чином всупереч положенням Договору, не можуть вважатися такими, що згідно законодавства України надані належним чином, а тому оплачуватися не можуть.

У відповідь листом за № 15 від 22.01.2013 р. позивач вказав на те, що всі документи для здійснення оплати за надані послуги були підготовлені, погоджені з відповідачем та передані в оригіналі. При цьому, позивач відзначив, що станом на 21.01.2013 р. він вчасно подав остаточну звітність з податку на додану вартість за грудень 2012 року й подальше будь-яке виправлення рахунків, актів та податкових накладних за грудень 2012 року неможливо. Крім того, позивач вказав на те, що протягом жовтня 2012 року від відповідача не надійшло жодної скарги, претензії, зауваження, рекламації щодо якості послуг, наданих в жовтні 2012 року, у зв'язку з чим позивач просив підписати відповідні акти та оплатити їх.

Також, встановлено, що листом за № 7213 від 16.10.2012 р. відповідач звертався до позивача з повідомленням про незгоду з сумою Акту здачі-прийняття робіт № 683 від 28.09.2012 р., оскільки на його думку не всі послуги, зазначені у вказаному акті, були виконані на якісному рівні.

У свою чергу, листом за № 92 від 21.10.2012 р. позивач відзначив, що ним було проведено реорганізацію структурного підрозділу обслуговування корпоративних клієнтів з метою підвищення якості та строків виконання робіт на об'єктах; підрозділ корпоративного обслуговування направлено на додаткове навчання для забезпечення більш новими і прогресивними технологіями в сфері обслуговування; з постачальників хімічних засобів повторно затребувані сертифікати якості на представлену продукцію та результати спектрального аналізу продукції, що постачається; введено контроль на лінії поставки у відділі МТО; проведено набір та навчання нових співробітників на об'єктах, які відповідають стандартам компанії "Астеліт"; в Одеському, Львівському, Донецькому та Дніпропетровському регіонах, адміністратори компанії "Шаден групп" попереджені про відповідальність і правила виводу нових співробітників на об'єкти компанії "Астеліт" і взаємодії з представниками компанії "Астеліт"; всі сервісні співробітники поставлені до відома про виконання додаткових робіт та оплату; кожен співробітник нічної зміни, що обслуговує офіси по вулиці Амосова та Соломенська, отримав направлення на проходження навчання у відділ "Треніг центр" з послідуючою здачею нормативних заліків.

Оскільки відповідач так і не виконав вимог позивача щодо оплати послуг за актами № 755, 756 від 31.10.2012 р., останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Також, оскільки з боку відповідача не було оплачено рахунок № 63 від 26.01.2012 р. на суму 3 899, 99 грн. та рахунок № 708 від 10.11.2011 р. на суму 2600, 40 грн., вказані суми грошових коштів були заявлені до стягнення з відповідача в примусовому порядку.

При цьому, враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи в господарському суді міста Києва 14.01.2013 р. перерахував позивачу 2600, 40 грн. в оплату рахунка № 708 від 10.11.2011 р., позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача в якості суми основного боргу - заборгованість за рахунками № 773 від 23.10.2012 р. на суму 47292, 19 грн., № 774 від 23.10.2012 р. на суму 25642, 88 грн. та № 63 від 26.01.2012 р. на суму 3899, 99 грн.

Після направлення справи на новий розгляд відповідач також перерахував позивачу 9143,40 грн., на підтвердження чого надає платіжне доручення №1000909949 від 18.09.2013 р. на суму 4360,00 грн. та № 1000909948 від 18.09.2013 р. на суму 4783,40 грн.

Крім того, згідно з поясненнями представника позивача, не спростованих відповідачем, був оплачений рахунок № 63 від 26.01.2012 р., що стало підставою для зменшення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем за укладеним між сторонами Договором послуги були надані неякісно або не були надані взагалі, з огляду на що він відмовився від підписання спірних актів.

Досліджуючи наявний в матеріалах справи лист відповідача за № 7720/1, датований 08.11.2012 р., яким відповідач відмовився від підписання актів № 755, 756 від 31.10.2012 р., слід відзначити, що він, не відповідає критерію "вмотивованості" відмови, оскільки наведені в ньому недоліки робіт працівників позивача є неконкретизованими, мають загальний описовий характер та жодним чином не зафіксовані таким чином, щоб як позивач, так і в даному випадку суд мали змогу надати оцінку запереченням відповідача щодо якості наданих позивачем відповідачу послуг (фотознімки, відеозаписи, в тому числі з камер відеоспостереження, якщо такі встановлені, письмові пояснення працівників відповідача та відвідувачів відповідних закладів тощо відсутні).

При цьому, посилання відповідача на складену ним форму перевірки якості прибирання об'єкту, слід оцінювати як необґрунтовані, оскільки вона складена в односторонньому порядку.

Належних доказів виклику представників позивача для участі в складанні форми перевірки якості прибирання об'єкту не представлено.

Посилання в даному випадку відповідача на те, що він запрошував представників позивача по телефону для участі у фіксації виявлених недоліків, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки з представлених до матеріалів справи деталізацій вихідних дзвінків для абонентської лінії ТОВ "Астеліт" не вбачається ні змісту телефонних розмов, ні даних про осіб, які вели відповідні телефонні розмови.

Суд першої інстанції ухвалою від 04.03.2014 р. зобов'язував відповідача на підтвердження викладених в листі вих. № 7720/1 від 08.11.2012 р. обставин надати, зокрема, докази здійснення денного та нічного прибирання у незадовільній формі, порушення персоналом позивача положень п. п. 2.4., 2.5. спірного Договору, несвоєчасного виконання персоналом позивача своїх посадових обов'язків, виходу персоналу позивача не в повному складі, затримки поставки витратних матеріалів посадовими особами позивача, тощо; письмові пояснення та докази на підтвердження обставин, що зумовили складання форми перевірки якості прибирання об'єкту в односторонньому порядку, докази виклику представників позивача для складання двосторонньої форми перевірки якості.

Вказаних вимог відповідачем виконано не було.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У свою чергу, твердження відповідача про те, що позивач фактично визнав факт надання ним послуг за спірним Договором неналежним чином в своєму листі за № 92 від 21.10.2012 р., суд вважає помилковим.

Так, зі змісту вказаного листа, який було наведено вище, вбачається, що позивач лише наводить перелік заходів, які ним було вчинено для забезпечення якості надання послуг, проте як жодних даних про те, що послуги, надані в жовтні 2012 року, відносно яких було складено акти № 755, 756 від 31.10.2012 р., є неякісними, - такий лист не містить.

У свою чергу, в усіх представлених до матеріалів справи листах позивача, які направлялись на адресу відповідача, позивач стверджує, що послуги, надані в жовтні 2012 року у повному обсязі, якісно, а тому мають бути оплачені.

На підставі зазначеного, суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що ним були заявлені мотивовані заперечення проти наданих йому позивачем на підпис актів № 755, 756 від 31.10.2012 р., а отже приходить до висновку, що визначені ними роботи (послуги) були прийняті відповідачем і відповідно мають бути оплачені.

Як зазначалось вище, відповідач під час провадження у даній справі частково оплатив основний борг перед позивачем, визнавши, що частина послуг була надана, на загальну суму 9143,40 грн., у зв'язку з чим в іншій частині основний загальний борг за актами № 755,756 від 31.10.2012 р. в сумі 63791,67 грн. має бути стягнутий з відповідача в примусовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення 460,32 грн. 3 % річних, 2 301,63 грн. пені та 1 150,81 відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, від яких позивач відмовився, покладаються на позивача, оскільки в цій частині провадження у справі припиняється і такі витрати відповідно не підлягають поверненню, проте як і підстав для їх відшкодування відповідачем немає.

Так, відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2013 року у справі №910/393/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/393/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 20.05.2014 року.