Постанова

від 21.05.2014 по справі 820/8235/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2014 р. № 820/8235/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Тріалія" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2014 року № 0001302201, № 0001312201, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Даниленко І.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Субота Т.М. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тріалія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої 14.04.2014 р. був складений акт за № 1313/20-30-22-01/32437196, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп.14.1.36, п.14.1 ст.14 п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138, п.138.4 ст.138 п.138.8 ст.138, пп.139.1 п.139 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 151433 грн., тому числі у Ш кварталі 2012 року 15199 грн., в декларації за 2013 рік на суму 136234 грн.

- пп.14.1.36, п.14.1 ст.14 п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п. 189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму ПДВ 343 987 грн., у тому числі у червні 2012 року на суму 33292 грн., у грудні 2013 року на суму 310 695 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 30.04.2014 року відповідачем стосовно позивача були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 00001302201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 189 291,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001312201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 429983,75 грн., у т.ч. штрафні санкції 85996,75 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, судом встановлено, що згідно висновків акту перевірки, на думку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, встановлено завищення задекларованих ТОВ "Тріалія" показників у рядку 5 Декларацій "Витрати операційної діяльності, в тому числі: "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 712 146 грн.

Висновок про завищення собівартості реалізованих товарів відповідачем було зроблено на підставі аналізу первинних документів по придбанню та реалізації товару внаслідок виконання наказу від 16.12.2013 р. № 32/1 щодо зіпсуття товарного виду та надходження строку придатності, де підприємством було прийнято рішення про реалізацію косметичних виробів (засоби по догляду за волоссям та шкірою) за ціною 1 грн.20 коп. (в тому числі ПДВ) за одиницю.

Такі висновки податкового органу базуються на наступному: ТОВ "Тріалія" при реалізації товару на користь ТОВ "Анграм Україна" (код ЄДРПОУ 32212419) нижче його собівартості на суму 712146 грн. порушило вимоги п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 п.138.8 ст.138, пп.139.1 п.139 ст.139 ПКУ, щодо віднесення повної собівартості товарів до складу податкових витрат, та п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПКУ, щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 142429 грн.

Так, в ході перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ "Тріалія" відповідно до наказу від 16.12.2013 р. №32/1 щодо зіпсуття товарного виду та надходження строку придатності прийняло рішення про реалізацію косметичних виробів (засоби по догляду за волоссям та шкірою) за ціною 1 грн.20 коп. (у тому числі ПДВ) за одиницю. Загальна вартість за ціною реалізації відповідно до цього наказу складає 58900,64 грн., в тому числі ПДВ.

З матеріалів справи вбачається. що товар було реалізовано ТОВ "Анграм Україна" (код ЄДРПОУ 32212419) на підставі договору №10/10-2013 від 10.10.13 р. відповідно до видаткових накладних:

- від 31.12.2013 року № 2291 на суму 10,80 грн. (в тому числі ПДВ 1,80 грн.),

- від 31.12.2013 року № 2292 на суму 20,40 грн. (в тому числі ПДВ 3,80 грн.),

- від 31.12.2013 року № 2288 на суму 44993 грн. (в тому числі ПДВ 7498,83 грн.),

- від 31.12.2013 року № 2289 на суму 12741,60 грн. (в тому числі ПДВ 2123,60 грн.),

- від 31.12.2013 року № 2290 на суму 1134,84 грн. (в тому числі ПДВ 189,14 грн.).

Податкові зобов'язання з ПДВ було нараховано відповідно до податкових накладних:

- від 31.12.2013 року № 161 на суму 10,80 грн. (в тому числі ПДВ 1,80 грн.),

- від 31.12.2013 року № 162 на суму 20,40 грн. (в тому числі ПДВ 3,80 грн.),

- від 31.12.2013 року № 159 на суму 44993 грн. (в тому числі ПДВ 7498,83 грн.),

- від 31.12.2013 року № 158 на суму 12741,60 грн. (в тому числі ПДВ 2123,60 грн.),

- від 31.12.2013 року № 160 на суму 1134,84 грн. (в тому числі ПДВ 189,14 грн.).

Так, на підставі рішення, прийнятого ТОВ "Тріалія", було здійснено реалізацію косметичних виробів за грошові кошти на користь ТОВ "Анграм Україна" відповідно до вищезазначених накладних нижче собівартості (вартості їх придбання), внаслідок псування їх зовнішнього товарного вигляду, яке призвело до втрати їх споживчих якостей.

Даний факт встановлено за результатами проведеної інвентаризації товару на складах, якою і було виявлено різноманітні пошкодження товару в наслідок тривалого зберігання товару на складі. Документи, стосовно проведеної інвентаризації, додатково надано Відповідачу до розгляду разом із запереченнями до Акту перевірки на підставі норм п.86.7 Податкового кодексу України.

Залишки косметичних виробів, які були реалізовані ТОВ "Анграм Україна", лічилися на складі та обліковувалися на б/рахунку 28 "Товари" станом на 01.01.2011 рік.

Суд звертає увагу, що згідно п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Наказу Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку (п.3.1 Положення).

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг».

Відповідно з вимогами п.138.6 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п.26 підр.4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень" Податкового кодексу України, балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.

Виходячи з перелічених вище документів та регістрів бухгалтерського обліку по операціям придбання та реалізації товару (косметичної продукції) на користь ТОВ "Анграм Україна" та застосованих до цієї операції норм законодавства можна зробити висновок, що позивачем було реалізовано товар, який було придбано у період, що передував даті набрання чинності розділу III Податкового кодексу України, тому на підставі п.26 підр.4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України, витратами має бути визнана балансова вартість товарів на складах за даними облікових регістрів бухгалтерського обліку, що також підтверджується положеннями п.44.1 ПКУ та підтверджено матеріалами акту перевірки (стор.12).

Датою визнання витрат у податковому обліку на величину собівартості придбаного товару є дата його реалізації, що підтверджено матеріалами акту перевірки (стор.11-12).

Таким чином суд зазначає, що у ході перевірки позиваем надано всі необхідні документи, які підтверджують величину собівартості реалізованого товару та дату виникнення податкових витрат при його реалізації.

Посилання контролюючого органу на той факт, що товар було реалізовано нижче його собівартості, що спричинило завищення податкових витрат, суд вважає неправомірним з наступних обставин.

Виходячи з норм п.134.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПКУ, (п.п.134.1.1 ПКУ).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, (п.135.2 ПКУ).

На підставі п.135.4 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, у тому числі дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Залежність формування витрат, пов'язаних із собівартістю придбаних товарів від розміру договірної (контрактної) вартості реалізації товару жодною з норм Податкового кодексу України не передбачено, (крім перерахунку звичайної ціни у разі наявності контрольованих операцій за правилами ст.39 Податкового кодексу України).

Так, у ході перевірки відповідачем не визнано, що операція реалізації товару позивачем на користь ТОВ "Анграм Україна" є контрольованою операцією, а тому не має ніяких підстав для перерахунку податкових витрат на величину собівартості реалізованого товару внаслідок здійснення оспорюваної операції продажу товару.

Відносно заниження податкових зобов'язань з ПДВ за даною операцією, суд вважає за необхідне навести наступне.

На підставі п.188.1 Податкового кодексу України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

На підставі п.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, (п.198.2 Податкового кодексу України).

На підставі п.198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ПКУ.

Отже, в ході перевірки відповідачем з'ясовано, що товар (косметичні вироби) були реалізовані ТОВ "Тріалія" на користь ТОВ "Анграм Україна" за грошові кошти, з нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ, виходячи із договірної вартості реалізованого товару, про що свідчать первинні документи (стор.25 акту).

Таким чином, суд вважає недоречним застосування відповідачем норм п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, на підставі якого визначається база оподаткування ПДВ у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 Податкового кодексу України, так як зміст п.198.5 ПКУ містить вичерпний перелік операцій, за якими база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання.

Згідно норм п.198.5 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 Податкового кодексу України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 Податкового кодексу України (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 ПКУ);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, оскаржувана операція не підпадає до цього переліку, тому податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються на договірну вартість реалізації товару за загальними правилами, передбаченими п.188.1 Податкового кодексу України.

Окрім того, щодо завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ від взаємовідносин ТОВ "Тріалія" з ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" (код ЄДРПОУ 37192392), та податкового кредиту з ПДВ від взаємовідносин ТОВ "Анграм Україна" (код ЄДРПОУ 32212419), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно висновків акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, встановлено, що ТОВ "Тріалія" мало договірні господарські взаємовідносини із контрагентом - постачальником: ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" (код ЄДРПОУ 37192392), ДПІ у Печерському районі м. Києва) у червні 2012 р. та з ТОВ "Анграм Україна" (код ЄДРПОУ 32212419, Вовчанська ОДПІ) у грудні 2013 р.

Так, на думку відповідача встановлено порушення з боку ТОВ "Тріалія" п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138 п.138.8 ст.138, пп.139.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України , внаслідок чого, ТОВ "Тріалія" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 77250 грн., в тому числі: у ІІІ кварталі 2012 року - на 72375 грн., у ІІ кварталі 2013 року - на 4000 грн., у ІІІ кварталі 2013 року - на 875 грн., та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПКУ, в наслідок чого, ТОВ "Тріалія" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з витрат від здійснення правочинів з ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" у розмірі 33 292 грн. за червень 2012 року.

Також, на думку відповідача, ТОВ "Тріалія" порушило норми п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, внаслідок чого, віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ з витрат від здійснення правочинів з ТОВ "Анграм Україна" (податковий номер 32212419) у розмірі 168 266 грн. за грудень 2013 року.

Зазначені висновки, відповідачем зроблені на підставі акту від 19.09.2013 року №1211/26-55-22-02/37192392 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.09.2013 року №1211/26-55-22-02/37192392 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" (код за ЄДРПОУ 37192392) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "РЕАЛ - АГРО" (код за ЄДРПОУ 32180356) за червень 2012 р. та на підставі Акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та Акту Вовчанської ОДПІ акт від 27.03.2014 року № 15/22-32212419 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна" (код за ЄДРПОУ 32212419) з питань підтвердження господарських відносин, реальності та повноти відображення в обліку взаємостосунків із ТОВ "Тріалія" (код за ЄДРПОУ 32437196) за грудень 2013 року.

З чим суд також не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно договорів поставки від 19.06.2012 року №19/06-2012 та від 19.06.2012 року №19/06/01-2012, ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП", іменоване надалі "Постачальник", в особі директора Питайчук В.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ "Тріалія", іменоване надалі "Покупець", в особі генерального директора Шелест І.Г., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали Договори про покупку-продаж товару.

На виконання умов вищевказаних договорів, ТОВ "Тріалія" отримано від ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" відповідні податкові та видаткові накладні, які додані до матеріалів справи.

Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень:

- від 23.07.2012 року на загальну суму 10705,14 грн.;

- від 23.07.2012 року на загальну суму 9270,00 грн.

Придбаний у ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" (податковий номер 37192392) товар в подальшому частково був переданий ТОВ "Брокард-Україна" для проведення рекламних акцій для просування торгової марки Rene Furterer.

Рекламна акція була проведена на підставі договору № 12-03/М13 від 12.03.12 р., наказів від 02.07.12 р. та від 01.04.13 р. "Про проведення рекламної акції у цілях просування торгової марки Rene Furterer та підвищення рівня продаж на території України".

Як свідчать докази у справі, використаний в рекламних цілях товар було списано з обліку на підставі акту списання від 01.04.2013 року № СпТ-000212 (передано для рекламних цілей 75 сумок для пляжу); та акту списання від 02.07.2012 року № СпТ- 000126 (передано для рекламних цілей 1255 тапок, 1025 сумок для пляжу, 31200 каталогів, 39000 листівок, 350 оголошень).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту червня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Наявність перелічених первинних та облікових документів відповідачем не заперечується.

Окрім того, згідно договору купівлі - продажу від 28.08.2013 року №28/08-2013, ТОВ "Анграм Україна", іменоване надалі "Постачальник", в особі генерального директора Волковського В.В., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ "Тріалія", іменоване надалі "Покупець", в особі генерального директора Шелест І.Г., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договір про продаж-купівлю товару згідно із умовами договору.

На виконання умов договору від 28.08.2013 року №28/08-2013, ТОВ "Тріалія" отримано від ТОВ "Анграм Україна" відповідну податкову та видаткову накладну. Суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

Розрахунки за товар у перевіряємому періоді не здійснювались. Станом на 31.12.2013 року у ТОВ "Тріалія" рахувалась кредиторська заборгованість по б/рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ "Анграм Україна" в сумі 1 053 984,00 грн.

Придбаний у ТОВ "Анграм Україна" монокальцію фосфат будь-яким транспортом не перевозився, тому що згідно із умовами договору купівлі-продажу від 28.08.2013 року №28/08-2013, товар було придбано на складі продавця, який є місцем подальшого зберігання. Станом на дату проведення перевірки вказаний товар рахувався на бухгалтерському рахунку 281 та знаходиться на території будівельної площадки в АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 37, на відповідальному зберіганні відповідно до договору відповідального зберігання від 31.12.2013 року №31/12-ОХ, укладеного з ТОВ "Анграм - Інвест" (податковий номер 32675057).

Наявність перелічених первинних та облікових документів відповідачем також не заперечується.

Суд звертає увагу, що виконуючи приписи податкового законодавства, позивач для обчислення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ використовував наступні норми Податкового кодексу України та інших законодавчих документів.

Так, згідно із ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом.

Відповідно до частини другої ст.228 ЦК України нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п. 4 - 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень вказаного законодавства з боку ТОВ "Тріалія" контролюючий орган мав викласти в акті документальної перевірки з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, тобто у разі виявлення правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, контролюючий орган повинен був відобразити в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) правочинів.

Однак, висновки про порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Тріалія" були зроблені на підставі аналізу акту від 19.09.2013 року № 1211/26-55-22-02/37192392 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова і акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.09.2013 року №1211/26-55-22-02/37192392 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП", та акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова і Акту Вовчанської ОДПІ акт від 27.03.2014 року № 15/22-32212419 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна" (код за ЄДРПОУ 32212419).

Жодних ознак недійсності (нікчемності) правочинів в акті перевірки не наводиться.

Посилання відповідача на відсутність факту перевезення монокальцію фосфату будь-яким транспортом, що може свідчити про фактичну відсутність правочину, є безпідставним, оскільки згідно із умовами договору купівлі-продажу від 28.08.2013 року №28/08-2013, товар було придбано на складі продавця без перевезення. На дату перевірки відповідач встановив, що даний склад є місцем подальшого зберігання придбаного товару на підставі договору відповідального зберігання від 31.12.2013 року №31/12-ОХ, укладеного позивачем з ТОВ "Анграм - Інвест".

Також, акт перевірки не містить зауважень та претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін спірних правочинів, до правового статусу сторін, як платників ПДВ.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що згідно положень Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання податкового кредиту з ПДВ та податкових витрат залежить від сплати ПДВ у ціні придбання товару та використання придбаного товару у господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні" вста новлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс нення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Такі первин ні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено доку мент; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і пра вильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу іден тифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відпові дно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн", відповідаль ність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (поса дова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законо давства та установчих документів.

За нормами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерсь кому обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях ін формації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'яз кові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Необхідність підтвердження гос подарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєс трованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

На виконання переліченим правових норм позивачем всі необхідні первинні документи були надані у ході перевірки, зауваження за змістом або формою первинних документів в акті перевірки відсутні.

Для визначення об'єкту оподаткування ТОВ "Тріалія" також виконало приписи ст.44 Податкового кодексу України, щодо визначення об'єкту оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Отже, посилання відповідача на той факт, що використаний в рекламних цілях товар, придбаний позивачем внаслідок правовідносин з ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" не підтверджено документально, не відповідає фактичним обставинам, тому що наявність перелічених первинних та облікових документів підтверджується відповідачем на стор.14-15, стор.30-31 акту перевірки.

Згідно п.п.140.1.5 Податкового кодексу України, витрати платника податку на проведення реклами включаються до складу податкових витрат, як витрати подвійного призначення без будь яких обмежень, (крім обмежень, передбачених для операцій придбання рекламних послуг у нерезидента за нормами п.п.139.1.13 Податкового кодексу України).

Згідно із нормами п.138.1 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, у тому числі, із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно із п.138.5 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, витрати на проведення реклами, визнані Позивачем за правилами п.п.140.1.5 ПКУ та віднесені до складу податкових витрат за датою їх здійснення, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, як інші витрати звітного періоду.

Крім того, доцільність проведення рекламних заходів є прерогативою Позивача, як суб'єкта господарювання, і не є предметом дослідження податкового органу, який має діяти виключно в межах Податкового кодексу України при визнанні об'єкту оподаткування.

Відповідно до п.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, (п.198.2 Податкового кодексу України).

На підставі п.198.3 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі викладеного вище, суд приходить висновку, що для відображення сум у складі податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Тріалія" виконало всі приписи ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України без порушень, зауважень відносно дефекту форми податкових накладних, отриманих ТОВ "Тріалія" від контрагентів-постачальників.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2014 року № 0001302201, № 0001312201, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" ( юридична адреса: 61050, м. Харків, пр. Московський, буд. 51, код ЄДРПОУ: 32136090) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.05.2014 року.

Суддя Самойлова В.В.