Ухвала

від 15.01.2015 по справі 820/8235/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/41530/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Бившевої Л. І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріалія" (далі - ТОВ "Тріалія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позов ТОВ "Тріалія" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тріалія" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Тріалія" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дзержинському районі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тріалія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт №1313/20-30-22-01/32437196 від 14 квітня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Тріалія" вимог пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 пп.14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 п. 139 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 151433, 00 грн.; пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 343987, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року: №00001302201 про збільшення ТОВ "Тріалія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 189291, 25 грн.; №0001312201 про збільшення ТОВ "Тріалія" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 429983, 75 грн., у т.ч. штрафні санкції 85996, 75 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що ТОВ "Тріалія" не порушено вимог законодавства та надано до перевірки всі необхідні документи, а ДПІ у Дзержинському районі, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки з наданих документів неможливо встановити отримання ТОВ "Тріалія" товарів та послуг, відсутні докази оплати, транспортування та зберігання товару.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Тріалія" на підставі договору №10/10-2013 від 10 жовтня 2013 року відповідно до видаткових накладних реалізовано ТОВ "Анграм Україна" товар нижче собівартості (вартості придбання), внаслідок псування зовнішнього товарного вигляду, яке призвело до втрати споживчих якостей. Податкові зобов'язання з ПДВ нараховано відповідно до податкових накладних.

Відповідно до пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.6 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Тріалія" надано до перевірки всі необхідні документи, які підтверджують величину собівартості реалізованого товару та дату виникнення податкових витрат при його реалізації.

Відповідно до п. 134.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки товар реалізований ТОВ "Тріалія" за грошові кошти, з нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ, виходячи із договірної вартості реалізованого товару, що підтверджено первинними документами, то ДПІ у Дзержинському районі безпідставно застосовано приписи п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, якими визначається база оподаткування ПДВ у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, який містить вичерпний перелік операцій, за якими база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Тріалія" мало господарські взаємовідносини із контрагентом ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" згідно договорів поставки від 19 червня 2012 року №19/06-2012 та №19/06/01-2012ю На виконання умов договорів, ТОВ "Тріалія" отримано від ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" податкові та видаткові накладні; розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Придбаний у ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП" товар в подальшому частково був переданий ТОВ "Брокард-Україна" для проведення рекламних акцій для просування торгової марки Rene Furterer. Використаний у рекламних цілях товар було списано з обліку на підставі актів списання. Суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ "Тріалія" включено до складу податкового кредиту червня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2012 року.

На виконання договору купівлі-продажу №28/08-2013 від 28 серпня 2013 року ТОВ "Тріалія" отримало від ТОВ "Анграм Україна" податкову та видаткову накладну. Суму ПДВ за податковою накладною включено до складу податкового кредиту грудня 2013 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за грудень 2013 року. Розрахунки за товар у перевіряємому періоді не здійснювались. Станом на 31 грудня 2013 року у ТОВ "Тріалія" рахувалась кредиторська заборгованість по б/рахунку 631 по взаємовідносинам з ТОВ "Анграм Україна" у сумі 1053984, 00 грн. Придбаний у ТОВ "Анграм Україна" товар не перевозився, так як за умовами договору товар було придбано на складі продавця, який є місцем подальшого зберігання.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки ДПІ у Дзержинському районі про порушення податкового законодавства ґрунтуються на даних акта ДПІ у Дзержинському районі №1211/26-55-22-02/37192392 від 19 вересня 2013 року і акта ДПІ у Печерському районі №1211/26-55-22-02/37192392 від 19 вересня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "А.В.Е.А. ГРУП", та акта ДПІ у Дзержинському районі і акта Вовчанської ОДПІ №15/22-32212419 від 27 березня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Анграм Україна".

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ "Тріалія" не порушено вимог податкового законодавства, оскільки здійснення господарських операцій підтверджено необхідними первинними документами, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі є протиправними.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріалія" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Л. І. Бившева М.О. Федоров