Постанова

від 24.01.2007 по справі 42/410

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/410

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 січня 2007 р.                                                                                   № 42/410  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. – головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" на рішення Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2006 року у справі № 42/410 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еврохім" Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів", м. Київ, про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 23 532,52 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ТОВ "Компанія "Еврохім" –Жовноватюк О.М. (дов. без №, дати);

відповідача –ТОВ "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" –Журавель В.О. (дов. № 194 від 18.08.2006 р.);

встановив:

У липні 2006 року позивач –ТОВ "Компанія "Еврохім" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 23 532,52 грн.

Вказував, що на підставі укладеного між ТОВ "Компанія "Еврохім" та ТОВ "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" договору на постачання продукції № 303 від 3 листопада 2005 року, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та поставив відповідачу 30 кг. товару на загальну суму 22 500 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 1500 грн., позивач просить стягнути з відповідача 21 000 грн. основного боргу, 443,27 грн. інфляційних, 141,75 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 1050 грн. штрафу та 897,75 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2006 року (суддя Паламар П.І.) провадження у справі № 42/410 в частині вимог про стягнення 897,75 грн. пені припинено.

В іншій частині позовні вимоги задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 21000 грн. боргу, 443,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 141,75 грн. три відсотки річних з простроченої суми, 1050 грн. штрафу, 226,35 грн. витрат по оплаті державного мита та 113,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та законні як в частині основної заборгованості, так і в частині нарахування інфляційних, трьох відсотків річних та штрафу, оскільки відповідач свої зобов'язання виконав частково, доказів належної оплати за договором суду не надав.

В частині припинення провадження, щодо стягнення пені на суму 897,75 грн., судове рішення мотивоване тим, що позивач відмовився від позову у цій частині.

У касаційній скарзі ТОВ "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" просить скасувати судове рішення у даній справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

24 січня 2007 року скаржником подано уточнення до касаційної скарги в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2006 року у справі № 42/410 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 3 листопада 2005 року між сторонами по справі було укладено договір № 303 про поставку товару, специфікацію № 1 до цього договору, згідно з якими позивач зобов'язався передати відповідачу 30 кг селену технічного СТ-1 (у порошку) за ціною 750 грн./кг, а останній –прийняти і оплатити одержаний товар на умовах попередньої оплати до 10 листопада 2005 року.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що позивач поставив відповідачу –30 кг селену технічного СТ-1 вартістю 22500 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕВ903 від 7 листопада 2005 року, банківськими виписками від 29 листопада та 23 грудня 2005 року.

Також судом встановлено, що відповідач здійснив оплату отриманого товару на суму 1500 грн.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, оплату за договором здійснив частково, доказів належної оплати за договором суду не надав, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 21000 грн. боргу, 443,27 грн. витрат внаслідок інфляції, 141,75 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1050 грн. штрафу.

В частині припинення провадження, щодо стягнення пені на суму 897,75 грн., провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Проте, погодитися з такими висновком господарського суду в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов них без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи та можуть вплинути на результати вирішення спору.

Так, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції зробив висновок про передачу відповідачеві селену технічного СТ-1 на підставі пояснень позивача, видаткової накладної № ЕВ903 та банківським випискам, однак судом не надано належної правової оцінки цим документам, зокрема не взято до уваги те, що у видатковій накладній № ЕВ903 та рахунку-фактурі № ЕВ0001905 від 03.11.2005 року відсутнє посилання на договір про поставку товару № 303 від 3 листопада 2005 року.

Також місцевим судом не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що відповідно до умов договору прийняття і оплата одержаного товару проводиться на умовах попередньої оплати до 10 листопада 2005 року, однак, товар був переданий без попередньої оплати 7 листопада 2006 року, тобто до закінчення строку її здійснення.

Дана обставина, на думку відповідача, свідчить, що сторони своїми діями внесли в договір зміни стосовно порядку оплати товару, а оскільки новий термін оплати сторонами встановлено не було, відповідач повинен здійснити оплату товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Оскільки така вимога до цього часу не пред'явлена, строк виконання зобов'язання з оплати товару не настав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що викладені в рішенні висновки не ґрунтуються на повному і всебічному  з'ясуванні  господарським  судом  фактичних  обставин  справи, що призвело  до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про  достовірність  того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких  обставин рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому  розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі обставини даної справи, перевірити обгрунтованість тверджень та заперечень сторін, всім здобутим доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України, Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Артемівський завод скловиробів" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2006 року у справі № 42/410 скасувати.

Справу № 42/410 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.

Головуючий:                                                                 Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                  М.В. Михайлюк

                                                                                              Н.Г. Дунаєвська