Ухвала

від 08.05.2014 по справі 2а-136/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 р. Справа № 76760/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Сапіги В. П.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника позивача - Демко Л. М.;

представника відповідача - Дутки-Гефко Х. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та заступника прокурора м. Івано-Франківська на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0099862303 від 13 вересня 2011 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 342719,00 грн., а також накладено штраф у розмірі 9301,00 грн., як такого, що не відповідає чинному законодавству.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за № 0099862303 від 13 вересня 2011 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що на момент укладання договорів та видачі податкових накладних позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм були видані відповідні свідоцтва, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТзОВ "Камелот 2008", ТзОВ "Космо Пак", ТзОВ "Компанія Імперія ЛТД", ТзОВ "Інвесттрейд" та ТзОВ "АПК"Улан" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а укладені між ним угоди виконані у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступником прокурора м. Івано-Франківська та державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську, подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду, в яких висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначено, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Також вказано, що проведеними заходами не встановлено та не підтверджено факту сплати в ланцюгу постачальників ВАТ "КФ "Ласощі", що є підставою для відмови у відшкодуванні зазначених сум податку на додану вартість.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг заперечила та просить такі залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг підтримала та просить такі задоволити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що в період з 12 серпня 2011 року по 18 серпня 2011 року державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську провела позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ВТКФ "Ласощі" з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий - травень 2010, липень 2010 року, вересень - листопад 2010 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 6771/23-3/00382102 від 26 серпня 2011 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п.7.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5.1 статті 7, 1.8 ЗУ "Про податок на додану вартість", статті 198, пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу, внаслідок чого, встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 34719,46 грн. ( за лютий 2010 року - 17634,46 грн., березень 2010 року - 60066,0 грн. (яка в частині 37203,00 грн. була відшкодована на р/рах.), квітень 2010 року - 24667,00 грн., травень 2010 року - 4186,00 грн., липень 2010 року - 33125,00 грн., вересень 2010 року - 51328,00 грн., жовтень 2010 року - 79046,00 грн., листопад 2010 року - 72667,00 грн.) та завищення податкового кредиту, від'ємного значення на суму 72550,00 грн. в таких періодах: лютий 2010 року - 47883,00 грн., березень 2010 року - 24667,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0099862303 від 13 вересня 2011 року, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 342719,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 9301,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 07 жовтня 2011 року, дана скарга залишена без задоволення, а саме оскаржуване рішення без змін. В подальшому, в порядку апеляційного оскарження, позивачем оскаржено вищевказане податкове-повідомлення рішення до ДПС України, проте рішенням від 19 грудня 2011 року скарга повторно залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Встановлено, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту за лютий - травень 2010, липень 2010 року, вересень - листопад 2010 року слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "Камелот 2008", ТзОВ "Космо Пак", ТзОВ "Компанія Імперія ЛТД", ТзОВ "Інвесттрейд" та ТзОВ «АПК «Улан» з приводу купівлі-продажу цукру та устаткування, що використовується для виговлення кондитерської продукції, на основі договорів № 007 від 07 квітня 2010 року, № 35 від 01 червня 2010 року, № 31-03 від 31 березня 2010 року, № 13/12/-108 від 13 грудня 2010 року та № ПР- 00019 від 29 листопада 2008 року.

Відповідачем було зроблено висновок, що за наслідками опрацювання отриманих матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника по контрагентах, залучених до схеми постачання ПАТ ВТКФ «Ласощі», встановлено неможливість проведення перевірок та підтвердження взаємовідносин з контрагентами з ряду різних причин.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Встановлено, що згідно з договором поставки № ПР-00019 від 28.11.2008 року по видаткових накладних № РHІ-100211-08 від 11.02.2010 року та № РHІ-100225-05 від 25.02.2010 року отримано від постачальника ТОВ «Камелот-2008» (код 36159066) цукор-пісок у кількості 13 т. та 4 .т на суму 111800.00 грн. та 34400.00 грн. з ПДВ, на що виписано податкові накладні за № ПН-100211-4 від 11.02.2010р. на суму 111800,00 грн., в т.ч. ПДВ 18633,33 грн. та № ПН -100225-03 від 25.02.2010р. на суму 34400,00грн., в т.ч. ПДВ - 5733,33грн. Оплата товару здійснена з р/р платіжними дорученнями № 1017 від 24.02.2010 р. на суму 95800,00грн. та № 1039 від 02.03.2010 р. на суму 50400,00 грн.; згідно з договором купівлі-продажу № 007 від 07.04.2010р. від постачальника ТзОВ «Космо Пак», (код 36980354) отримано етикетну продукцію згідно видаткових накладних: № 21 від 27.04.2010р., № 20 від 30.04.2010р., № 19 від 30.04.2010р. на загальну суму 243060,63 грн., в т.ч. ПДВ - 40510,10грн. На поставлену продукцію виписані податкові накладні № 16 від 27.04.10р., № 18 від 30.04.10р., № 17 від 30.04.10р. на загальну суму 243060,63грн., в т.ч. ПДВ - 40510,10грн. Оплата товару здійснена з р/р платіжними дорученнями №1381 від 31.05.2010р. на суму 40000,00 грн., № 1501 від 08.07.2010 р. на суму 25000,00 грн., № 1538 від 14.07.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 1567 від 30.07.2010р. на суму 10000,00 грн., № 1599 від 11.08.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1631 від 18.08.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1722 від 16.09.2010р. на суму 20000,00 грн. № 1774 від 01.10.2010 р. на суму 8000,00 грн., № 1820 від 14.10.2010 р. на суму 30000,00 грн., № 1870 від 22.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 265 від 18.01.2011р. на суму 2000,00грн., № 376 від 03.03.2011р. на суму 1000,00 грн., № 597 від 19.04.2011р. на суму 1 177,60 грн.; згідно з договором № 35 від 01.06.2010р. від постачальника ТзОВ «Компанія «Імперія ЛТД» (код 37025366) згідно видаткової накладної № 602/1 від 2 червня 2010р. отримано автомат загортальний ГУ-7 у кількості 1 шт. на загальну суму 198750.00грн., в т.ч. ПДВ - 33125.00грн. Даний загортальний автомат введено в експлуатацію актом № 11 від 30.06.2010р. і останній використовується у виробничому процесі при виготовленні кондитерських виробів. На поставку виписана податкова накладна № 6021 від 02.06.10р. на суму 198750,00грн., в т.ч. ПДВ - 33125,00грн. Оплата здійснена з р/р платіжним дорученням №1401 від 02.06.2010р. на суму 198750,00грн.; згідно з договором купівлі-продажу від 31.03.2010 р. від постачальника ТзОВ «Інвестрейд» (код 36696400) згідно видаткових накладних № 1762 від 17.08.2010р., № 1774 від 18.08.2010р., № 1798 від 20.08.2010р., № 1822 від 23.08.2010р., № 1873 від 30.08.2010р., № 1917 від 07.09.2010р., № 1939 від 08.09.2010р., № 2012 від 13.09.2010р., № 2037 від 20.09.2010р., № 2043 від 27.09.2010р., № 2046 від 29.09.2010р., № 2050 від 05.10.2010р., № 934 від 14.10.2010р., № 935 від 15.10.2010 р. отримано цукор білий у кількості 280 т. на загальну суму 2170400,00грн., в т.ч. ПДВ 361733,33 грн., на що виписані податкові накладні № 1762 від 17.08.2010р., № 1774 від 18.08.2010р., № 1798 від 20.08.2010р., № 1822 від 23.08.2010р., № 1873 від 30.08.2010р., № 1917 від 07.09.2010р., № 1939 від 08.09.2010р., № 2012 від 13.09.2010р., № 2037 від 20.09.2010р., № 2043 від 27.09.2010р., № 2046 від 29.09.2010р., № 2050 від 05.10.2010р., № 926 від 14.10.2010р., № 927 від 15.10.2010р. Оплата товару здійснена з р/р платіжними дорученнями № 153 від 09.11.2010р. на суму 916000.00грн. Відповідно до договору уступки вимоги № 13/12/-108 від 13.12.2010 року борг ВАТ «ВТКФ «Ласощі» перед ТзОВ «Інвестрейд»- за видатковими накладними № 1873 від 30.08.2010р., № 1917 від 07.09.2010р., № 1939 від 08.09.2010р., № 2012 від 13.09.2010р., № 2037 від 20.09.2010р., № 2043 від 27.09.2010р., № 2046 від 29.09.2010р., № 2050 від 05.10.2010р., № 934 від 14.10.2010р., № 935 від 15.10.2010р. переуступлено ТЗОВ «Украгро-5». Оплата здійснена з р/р платіжними дорученнями № 195 від 28.12.2010р. на суму 474400,00грн., № 206 від 02.03.2010р. на суму 421842.55 грн., № 229 від 16.03.2011р. на суму 156000,000грн., № 230 від 17.03.2011р. на суму 100000.00грн., № 252 від 12.01.2011р. на суму 156000,00грн., № 476 від 30.03.2011р. на суму 180000.00грн.; згідно з договором купівлі-продажу з ТзОВ «АПК «Улан», код 36371820 на підставі видаткових накладних № РН-0000509 від 19.02.10р., № РН-0000595 від 23.02.10р., № РН-0000921 від 19.03.10р. отримано цукор в кількості 55 т. на загальну суму 435300.00 грн., вт.ч. ПДВ - 72550 грн. на що виписані податкові накладні № 441 від 19.02.10р., № 447 від 23.02.10р., № 722 від 18.03.2010р., № 836 від 19.03.10р. на загальну суму 453000,00грн., в т.ч. ПДВ - 72550грн. Оплата товару здійснена з р/р платіжними дорученнями №и1002 від 19.02.2010р. на суму 123300,00грн., № 1015 від 24.02.2010р. на суму 130000,00грн., № 1034 від 01.03.2010р. на суму 34000,00грн., № 1088 від 18.03.2010р. на суму 74000,00грн., № 1124 від 30.03.2010р. на суму 40000,00грн., № 1146 від 31.03.2010р. на суму 34000,00грн.

Окрім того, чинне на момент правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця разом з ціною товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, податковий орган встановив, що через деякий час після правовідносин платника зі своїми контрагентами частина з них була ліквідована, деякі збанкрутували, а деяких контрагентів не знайшли за юридичною чи фактичною адресами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, ліквідація чи банкрутство самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Проаналізувавши вищезазначені норми права, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент укладання договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм були видані відповідні свідоцтва, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти - ТзОВ "Камелот 2008", ТзОВ "Космо Пак", ТзОВ "Компанія Імперія ЛТД", ТзОВ "Інвесттрейд" та ТзОВ "АПК"Улан" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0099862303 від 13 вересня 2011 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та заступника прокурора м. Івано-Франківська залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року в справі № 2а-136/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Сапіга

І. О. Яворський

Ухвалу складено в повному обсязі 12 травня 2014 року.