Постанова

від 14.05.2014 по справі 902/122/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 902/122/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Слободяник М.А., Сажнєв О.Ю.

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Крижопільського районний центр зайнятості на рішення господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року у справі № 902/122/14 (суддя Колбасов Ф.Ф.)

за позовом Крижопільського районного центру зайнятості

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Крижопільському районі

про відшкодування шкоди 12 048 грн. 36 коп., завданої неправомірним рішенням

ВСТАНОВИВ :

Крижопільський районний центр зайнятості (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 3-5) до Управління пенсійного фонду України у Крижопільському районі (надалі - Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача майнову шкоду в розмірі 12048 грн. 36 коп..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року в справі № 902/122/14 в задоволенні позову відмовлено (а.с . 78-84).

Позивач не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 91-94), в якій просив рішення господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, котрим позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте при з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що протиправність поведінки Відповідача полягає саме в тому, що останнім було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років, змусивши останнього звернутися до Державної служби зайнятості з метою пошуку роботи, саме тому кошти, які отримав ОСОБА_4 під час перебування на обліку в Позивача складають суму завданої матеріальної шкоди.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року (а.с. 90) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14 травня 2014 року на 15 год. 10 хв..

Представник Відповідача в судове засідання від 14 травня 2014 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 109). Причини неявки своїх повноважних представників Відповідача не повідомив.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 14 травня 2014 року представники Позивача підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представників Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 31 серпня 2012 року громадянин ОСОБА_4 звільнився з роботи та звернувся до Відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

Розглянувши надані ОСОБА_4 документи, а саме: трудову книжку, довідку № 214 від 19 вересня 2012 року закладу культури "Вінницька дитяча музична школа № 1", довідку № 81 від 17 вересня 2012 року Новоободівської дитячої музичної школи, працівниками Відповідача було встановлено, що заявник працював на посадах викладача по класу духових інструментів і педагога по класу духових і ударних інструментів в дитячих музичних школах, тоді як, відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 та постановою від 26.09.2002 року за № 1436 та статуту - музичну школу віднесено до позашкільних навчальних закладів, а право на пенсію за вислугу років у цій школі мають художні керівники, керівники гуртків, секцій студій та інших форм гурткової роботи; посад викладача і педагога в позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2011 року за № 433, не передбачено.

Відповідач 19 вересня 2012 року звернувся в порядку контролю та нагляду за дотриманням норм пенсійного законодавства до управління праці та соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації за роз'ясненнями щодо порядку зарахування до стажу періоду роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_4

Управління праці та соціального захисту населення Крижопільської державної адміністрації, своїм листом від 16 жовтня 2012 року №1792/03 (а.с. 36) повідомило Відповідача, що посад викладачів та педагогів в позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року не передбачено.

Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації листом від 12 листопада 2012 року № 08-4515 (а.с. 37) повідомило, що до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років зараховують періоди роботи в закладах і установах державної та комунальної власності на посадах визначених відповідно до Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 909. Посад викладачів та педагогів в позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433 не передбачено.

За результатами отриманих відповідей, у вищезазначених листах Відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_4 про що останнього було повідомлено листом від 16 листопада 2012 року № 510/06-40/02 (а.с. 8) мотивуючи тим, що час роботи в музичній школі на посаді викладача не зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Не погодившись з даним рішенням Відповідач ОСОБА_4 звернувся до Крижопільського районного суду з адміністративним позов про визнання рішення Відповідача про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років протиправним та зобов'язати Відповідача призначити йому пенсію по вислузі років.

Водночас, 19 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до Позивача (а.с. 22) в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України " Про зайнятість населення " та "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття". В даній заяві ОСОБА_4 повідомляє центр зайнятості про те, що він на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

В позовній заяві позивач зазначив, що ОСОБА_4 при поданні вищезазначеної заяви повідомив центр зайнятості про те, що на розгляді в суді перебуває його позовна заява про визнання дії управління ПФ неправомірними.

З доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_4 отримав статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю (з 19 грудня 2012 року), а саме: з довідки Позивача про проведення виплат ОСОБА_4 (а.с. 23); виписки особового рахунку та персональної картки ОСОБА_4 (а.с. 62). З вказаних доказів вбачається, що за період з грудня 2012 року по травень 2013 року Позивачем було виплачено ОСОБА_4 12 048 грн. 36 коп..

Позивачем до матеріалів справи було долучено постанову Крижопільського районного суду по справі № 134/450/13-а від 22 березня 2013 року (а.с. 13-16) з котрої вбачається, що позов ОСОБА_4 до Відповідача було задоволено у повному обсязі (визнано протиправним рішення Відповідача про відмову в призначенні ОСОБА_4, як педагогічному працівникові пенсії за вислугу років та зобов'язано Відповідача призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугу років з 3 вересня 2012 року).

Дана постанова була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2013 року (а.с. 17-19).

На виконання постанови Крижопільського районного суду від 22 березня 2013 року по справі № 134/450/13-а, та заяви ОСОБА_4 від 5 червня 2013 року (а.с. 56) Відповідач призначив ОСОБА_4 пенсію з 3 вересня 2012 року та виплатив її у повному розмірі починаючи з 3 вересня 2012 року шляхом перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_4 , що стверджується протоколами № 129709 від 5 червня 2013 року, №129709 від 19 червня 2013 року (а.с. 54-55) та банківською випискою (а.с. 61).

Відтак, Позивач вважає, що такими діями Відповідач (відмова у призначенні пенсії) завдав майнової шкоди, а відповідно до статті 1166 Цивільного України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В зв'язку з чим Позивач звернуся в суд з позовом до Відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 12048 грн. 36 коп..

З огляду на усе вищенаведене, колегія суду констатує, що відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою .

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 справі № N 2/121-30/118).

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості); відшкодування завданих збитків у повному обсязі. При цьому, даними нормами законодавства передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно з нормою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Рівненський апеляційний господарський суд, з огляду на усе вищеописане у даній судовій постанові констатує, що Позивачем не доведено належними доказами факту завдання шкоди Відповідачем самому Позивачу, оскільки Позивачем не було взято до уваги той факт, що Відповідач відмовляючи у призначенні пенсії добросовісно віднісся до своїх прямих обов'язків, що проявилося у дослідженні поданих документів та норм законодавства, направленні запитів до вищестоящих органів для надання роз'яснення щодо можливості призначення пенсії ОСОБА_4, що стало причиною для подальшої відмови у призначенні пенсії, дане опосередковано свідчить уже про відсутність самої протиправної поведінки та зв'язку із заподіяною, за твердженням Позивача шкодою.

Крім того, для покладення на Відповідача обов'язку відшкодування шкоди, необхідна наявність певних підстав, як то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для Позивача внаслідок дій Відповідача і безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.

Водночас, колегія суду констатує факт відсутності в матеріалах справи доказів, котрі б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між Позивачем та Відповідачем.

З огляду на усе вищеописане у даній судовій постанові колегія суду приходить до висновку, що як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення сума була сплачена Позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю (матеріальне забезпечення) у зв'язку з наданням ОСОБА_4 статусу безробітного, що уже саме по собі свідчить про відсутність матеріальної шкоди завданої Відповідачем Позивачу та відсутність підстав для стягнення з Відповідача шкоди у вигляді коштів перерахованих ОСОБА_4 як допомоги по безробіттю. Крім того, Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та шкодою, завданою Позивачеві, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що усе вищеописане вказує на відсутність вини Відповідача в заподіяння ним збитків, зумовленої відмовою у призначенні пенсії, а тому відмовляє у задоволенні позову про відшкодування шкоди в розмірі 12048 грн. 36 коп..

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Крижопільського районного центру зайнятості - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 лютого 2014 року у справі № 902/122/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/122/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.