Постанова

від 19.08.2014 по справі 902/122/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 902/122/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної В.Г. Палія В.В. розглянувши касаційну скаргу Крижопільського районного центру зайнятості на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі№ 902/122/14 Господарського суду Вінницької області

за позовомКрижопільського районного центру зайнятості доУправління Пенсійного фонду України в Крижопільському районі провідшкодування шкоди 12048,36 грн., завданої неправомірним рішенням за участю представників сторін від позивача: Сажнєв О.Ю. доручення № 01-13/280 від 14.02.2014, Слободяник М.А. доручення № 01-13/279 від 14.02.2014, від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Крижопільський районний центр зайнятості у лютому 2014 року звернувсь до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі, в якому просить стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 12048 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 у справі № 902/122/14 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (колегія суддів у складі: Василишина А.Р. - головуючого, Філіпової Т.Л, Бучинської Г.Б.) рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 у справі № 902/122/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Крижопільський районний центр зайнятості звернувсь з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 906/40/14, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2014 колегія суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В) прийнято касаційну скаргу Крижопільського районного центру зайнятості до касаційного провадження та призначено розгляд справи на 19.08.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.08.2014 № 05-05/1240, у зв'язку з необхідністю, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1, та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., для розгляду касаційної скарги Крижопільського районного центру зайнятості на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 902/122/14.

Вислухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується: громадянин ОСОБА_12 31.08.2012 звільнивсь з роботи та звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

Розглянувши надані ОСОБА_12 документи: трудову книжку, довідку № 214 від 19.09.2012 закладу культури "Вінницька дитяча музична школа № 1", довідку № 81 від 17.09.2012 Новоободівської дитячої музичної школи, працівниками відповідача встановлено, що заявник працював на посадах викладача по класу духових інструментів і педагога по класу духових та ударних інструментів у дитячих музичних школах.

Відповідач 19.09.2012 звернувсь в порядку контролю та нагляду за дотриманням норм пенсійного законодавства до управління праці та соціального захисту населення Крижопільської районної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації за роз'ясненнями щодо порядку зарахування до стажу періоду роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_12

Управління праці та соціального захисту населення Крижопільської державної адміністрації, своїм листом від 16.10.2012 року №1792/03 (а.с. 36) повідомило відповідача, що посад викладачів та педагогів в позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 не передбачено.

Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації листом від 12.11.2012 № 08-4515 (а.с. 37) повідомило, що до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугою років зараховують періоди роботи в закладах і установах державної та комунальної власності на посадах визначених відповідно до Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 909. Посад викладачів та педагогів в позашкільних закладах освіти в Переліку типів позашкільних навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 не передбачено.

За результатами отриманих відповідей, у вищезазначених листах відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_12, про що останнього повідомлено листом від 16.11.2012 № 510/06-40/02 (а.с. 8), обґрунтовуючи тим, що час роботи в музичній школі на посаді викладача не зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_12 звернувсь до Крижопільського районного суду з адміністративним позов про визнання рішення відповідача про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років протиправним та зобов'язання призначити йому пенсію за вислугою років.

Водночас, громадянин ОСОБА_12 19.12.2012 звернувсь із заявою до позивача (а.с. 22), в якій просить до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття". В даній заяві ОСОБА_12 повідомляє центр зайнятості, що він на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

У позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_12 під час подання зазначеної заяви повідомив центр зайнятості, що на розгляді в суді перебуває його позовна заява про визнання дії управління ПФ неправомірними.

З доданих до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_12 отримав статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю - з 19.12.2012. ОСОБА_12 надано довідку позивача про проведення виплат ОСОБА_12 (а.с. 23); виписки особового рахунку та персональної картки ОСОБА_12 (а.с. 62). З вказаних доказів вбачається, що за період з грудня 2012 року по травень 2013 року позивачем виплачено ОСОБА_12 12048, 36 грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено постанову Крижопільського районного суду по справі № 134/450/13-а від 22.03.2013 (а.с. 13-16),з якої вбачається, що позов ОСОБА_12 до відповідача задоволено у повному обсязі (визнано протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні ОСОБА_12, як педагогічному працівникові пенсії за вислугою років та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_12 пенсію за вислугу років з 03.09.2012.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15.05.2013 вказану постанову залишено без змін (а.с. 17-19).

На виконання постанови Крижопільського районного суду від 22.03.2013 у справі № 134/450/13-а та заяви ОСОБА_12 від 05.06.2013 (а.с. 56) відповідач призначив ОСОБА_12 пенсію з 03.09.2012 та виплатив її у повному розмірі, починаючи з 03.09.2012 року шляхом перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_12, що підтверджується протоколами № 129709 від 05.06.2013, № 129709 від 19.06.2013 (а.с. 54-55) та банківською випискою (а.с. 61).

Відтак, позивач вважає, що такими діями відповідач (відмова у призначенні пенсії) завдав майнової шкоди, а відповідно до статті 1166 Цивільного України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В зв'язку з чим позивач звернуся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 12048, 36 грн.

З огляду на вищенаведене, суди констатують, що відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011 справі № N 2/121-30/118).

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості); відшкодування завданих збитків у повному обсязі. При цьому, даними нормами законодавства передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Згідно з нормою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди, необхідна наявність певних підстав, як то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.

Суди дійшли до правильного висновку, що в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.

Суди дійшли до правильного висновку, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю (матеріальне забезпечення), у зв'язку з наданням ОСОБА_12 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди завданої відповідачем позивачу та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів перерахованих ОСОБА_12 Крім цього, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачеві, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суди дійшли до правильного висновку, що описане вказує на відсутність вини відповідача у заподіяння ним збитків, зумовленої відмовою у призначенні пенсії.

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у рішенні та постанові апеляційного господарських судів. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану судами попередніх інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Крижопільського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 902/122/14 - без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Жаботіна В.Г.

Палій В.В.