Ухвала

від 08.05.2014 по справі 2а-3897/09/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 р. Справа № 9104/45895/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року по справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Міраж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 вересня 2009 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до Малого приватного підприємства «Міраж» в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 3966грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем подано до відділення «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», форма №-ПІ за 2008 рік, з якого випливає, що відповідач не виконав вимогу Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2008 року середньооблікова кількість інвалідів становила менше однієї особи.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням застосування норм матеріального права.

Також, апелянт по справі зазначив, що в оскаржуваній постанові суд не наводив і не посилався на норми закону, згідно яких органи державної влади мали б підшуковувати інвалідів для підприємців.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно із статистичним звітом відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік» (форма №10-ПІ), в рядку 03 даного звіту, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2008 року середньооблікова кількість інвалідів становила менше однієї особи

З квітня 2008 року по листопад 2008 року Мале приватне підприємство «Міраж» щомісячно направляло до Рахівського районного центру зайнятості звіт про наявність вакансій (форма №3-ПН), щодо можливості працевлаштування інваліда, але робоче місце залишилось вакантним у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженим органом.

Згідно із ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно із ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.4 ст.217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи в задоволені адміністративного позову, так як відповідачем було доведено, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме Мале приватне підприємство «Міраж» неодноразово зверталось в Рахівський районний центр зайнятості із звітами про наявність вакансій. Таким чином, в діяльності відповідача відсутній склад правопорушення, щодо відсутності у нього необхідної кількості інвалідів.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі № 2а-3897/09/0770 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський