Постанова

від 10.09.2015 по справі 2а-3897/09/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/800/30402/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Логвиненка А.О.,

Маслія В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до малого приватного підприємства «Міраж» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и л а:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до малого приватного підприємства «Міраж» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3966,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що малим приватним підприємством «Міраж» в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконано норматив по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланнями на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до статистичного звіту малого приватного підприємства «Міраж» «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік» (форма №10-ПI), кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві відповідача відповідно до вимог статті 19 Закону становить 1 особа. У той же час, згідно рядка 02 Звіту на підприємстві протягом 2008 року інваліди працевлаштовані не були.

За невиконання нормативу по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції у розмірі 3789,00 грн.

Оскільки добровільно відповідачем зазначені кошти не сплачені, Фонд звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що малим приватним підприємством «Міраж» вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем поінформовано центр зайнятості про наявність вільних вакансій працевлаштування інвалідів шляхом подання відповідних звітів за період з квітня по листопад 2008 року. В решті місяців 2008 року звіти відповідачем до центру зайнятості не подавались.

За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із позицією судів попередніх інстанцій щодо вжиття відповідачем вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним судом України, зокрема, у постанові від 17.09.2013 у справі № 21-227а13.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з малого приватного підприємства «Міраж» (код ЄДРПОУ: 25437181) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: