Постанова

від 16.05.2014 по справі 813/614/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2014 року Справа № 813/614/14

10 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Кірш Х.В.,

від відповідача Писарев О.Ю.,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом Мостиського районного центру зайнятості про стягнення коштів з Львівської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Мостиського районного центру зайнятості (далі - позивач, Мостиський РЦЗ) до Львівської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Львівська митниця) про стягнення з відповідача на користь Мостиського РЦЗ кошти в сумі 25697,12 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 був звільнений з роботи в митних органах та перебував на обліку в Мостиському РЦЗ з 22.01.2013 року по 03.12.2013 року і отримав допомогу з безробіття в сумі 25697,12 грн. Внаслідок поновлення ОСОБА_3 на роботі в митних органах, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, його було знято з обліку, як безробітного, та припинено здійснення виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі, за рішенням суду утримується із роботодавця. Відтак, позивач просить суд стягнути з Львівської митниці матеріальне забезпечення в сумі 25697,63 грн., виплачене гр. ОСОБА_3, якого поновлено на роботі за рішенням суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні № 13-70-10/20-374 від 12.03.2014 року /а.с.29-31/, та посилається на п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг та на п. 3 ст. 36 цього ж Закону, відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідач вказує на те, що на час розгляду справи про поновлення ОСОБА_3 на роботі Львівській митниці не було відомо про його звернення 15.01.13 року за послугами до Мостиського районного центру зайнятості, де набув статусу безробітного і йому було виплачено допомогу по безробіттю. Відтак, відповідач вважає, що зазначений спір виник через умисне невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків через неповідомлення Мостиського районного центру зайнятості про поновлення його на роботі за рішенням суду та продовження отримання соціальних виплат, тому виплачена Мостиським районним центром зайнятості сума матеріального забезпечення повинна стягуватися саме з ОСОБА_3, а не з Львівської митниці. Таким чином, за наведених обставин відповідач просить суд відмовити Мостиському РЦЗ у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засіданні не з'явився, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив. Про дату, час і місце судових засідань відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України вважається повідомленим належним чином /а.с.49, 52, 59/. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту від третьої особи не надходило.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Мостиський РЦЗ - орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який діє відповідно до ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну службу» та Положення про Мостиський районний центр зайнятостості.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був звільнений з Львівської митниці Державної митної служби з посади начальника сектора митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці.

Відповідно до заяви від 15.01.2014 року ОСОБА_3звернувся до Мостиського РЦЗ про надання йому статусу безробітного /а.с.3/.

ОСОБА_3 перебував на обліку як безробітний в Мостиському районному центрі зайнятості з 22.01.2013 року по 03.12.2013 року. За період перебування на обліку в центрі зайнятості отримав 25697,12 грн. допомоги по безробіттю згідно з довідкою від 17.12.2013 року (а.с.14).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року № 2а-7370/12/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року № 180987/12 /а.с.61-69/ ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці.

Мостиським РЦЗ проведено звірку (перевірку) отриманої інформації про перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Львівською митницею про що складено акт № 195 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 195 від 10.12.2013 року /а.с.5/. таким актом зафіксовано, що ОСОБА_3 призначений на посаду начальника сектору інформаційної роботи та митної статистики Львівської митниці з 01.05.2008 року і звільнений з посади 30.07.2012 року відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу. Наказом державної митної служби України № 853-к від 01.06.2013 року, котрий був оголошений Львівської митницею 06.06.2013 року деревянського В.М. поновлено на посаді начальника сектору інформаційної роботи та митної статистики Львівської митниці з 31.07.2012 року /копії наказів а.с.6,7-9, 10, 11, 12/.

Відтак, згідно з наказом Мостиського РЦЗ № 152 від 17.12.2013 року прийняте рішення про зняття з обліку вищевказаного безробітного, а також, зокрема, вжити заходи передбачені чинним законодавством України щодо відшкодування Львівською Митницею відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 22.01.2013 року по 03.12.2013 року /а.с.13/.

Відтак, на виконання вищевказаного наказу, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року (із наступними змінами і доповненнями) , Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року (із наступними змінами і доповненнями), Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 року, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 цього ж Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до пп.2 п.5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Згідно з пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року, реєстрація безробітних припиняється з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Суд бере до уваги обґрунтування представника позивача заявлених позовних вимог, оскільки із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду з дня набрання таким рішенням законної сили. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 поновлено на посаді на підставі постанови Львівського оружного адміністративного суду від 23.10.2012 року, наказом районного центру зайнятості від 17.12.2013 року /а.с.4/ припинено реєстрацію ОСОБА_3 як безробітного, а також припинено йому виплату допомоги по безробіттю.

Крім того, позивачем надсилалася відповідачу вимога № 1006/03 від 19.12.2013 року, що була залишена без уваги відповідачем /а.с.15/.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що Мостиський районний центр зайнятості повинен звертатися з позовом до ОСОБА_3, оскільки останній умисно не виконував свого обов'язку щодо повідомлення Львівської митниці про звернення до Мостиського районного центру зайнятості, адже чинним законодавством України не передбачено обов'язку позивача у справах про поновлення на роботі повідомляти роботодавця про перебування на обліку у службі зайнятості. Більше того, відповідно до ст. 46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, яке, зокрема, включає право на забезпечення у випадку безробіття.

Крім того, на переконання суду наявність чи відсутність, на думку відповідача, вини ОСОБА_3 не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхування на випадок безробіття виплачених гр. ОСОБА_3 з Львівської митниці.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (м. Львів, вул. Костюшка, 1, ідентифікаційний код 38700759) на користь Мостиського районного центру зайнятості (Львівська область, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 2а, ідентифікаційний код 22366173) 25697 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 12 коп.

3. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 21.05.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.