Постанова

від 19.05.2014 по справі 5006/8/168/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 5006/8/168/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився

Відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" на рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року

у справі № 5006/8/168/2012 господарського суду Донецької області

за позовом селянського фермерського господарства "Артеміда"

до приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське"

про стягнення 1 119 835,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року селянське фермерське господарство "Артеміда" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське", просило (з урахуванням заяви від 25.03.2013 року) (т. 8, а.с. 144-145) стягнути з відповідача суму доходу, отриманого з безпідставно набутого майна у розмірі 1 198 835,84 грн. та оплату послуг адвоката у розмірі 50 000,00 грн. (т. 1, а.с. 2-9).

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.2013 року (головуючий Бокова Ю.В., судді Демідова П.В., Харакоз К.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (головуючий Чернота Л.Ф., судді Стойка О.В., Шевкова Т.А.) (т. 12, а.с. 226-228) позов задоволено. Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" 1 198 835,84 грн. суму доходу, отриманого з безпідставно набутого майна та 5 000,00 грн. витрат за послуги адвоката. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 12, а.с. 125-129).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 13, а.с. 3-9).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2014 року касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.04.2014 року (т. 13, а.с. 158-159).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/117 від 04.04.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Євсіков О.О., Картере В.І. (т. 13, а.с. 160).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги, розгляд справи відкладено на 19.05.2014 року (т. 13, а.с. 168-169).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/192 від 12.05.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 19.05.2014 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням від 31.07.2008 року у справі № 41/105пн господарський суд Донецької області заборонив сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченко" та приватному сільськогосподарському підприємству "Чапаєвське" користуватися земельними ділянками загальною площею 297,797 га, що розташовані на території Покровської сільської ради та перебувають в оренді селянського фермерського господарства "Артеміда"; вилучив з незаконного володіння сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Шевченко" та приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" зазначені земельні ділянки без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування землею, у тому числі витрат, пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур.

У вказаному рішенні господарського суду Донецької області встановлено, що до складу земель, які були вилучені судом з незаконного користування приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" входять спірні земельні ділянки у даній справі з кадастровим № 1420987500:01:010:0005; № 1420987500:01:010:0008 (поле № 10); № 1420987500:01:020:0004 (поле № 20); № 1420987500:01:023:0010, № 1420987500:01:023:0011 (поле № 23), № 1420987500:01:025:0005, № 1420987500:01:025:0007, № 1420987500:01:025:0008, № 1420987500:01:025:0009 (поле №25); № 1420987500:01:030:0002, № 1420987500:01:030:0003, № 1420987500:01:030:0004, № 1420987500:01:030:0006, № 1420987500:01:030:0008, № 1420987500:01:030:0009 (поле № 30); № 1420987500:01:032:0003, № 1420987500:01:032:0010, № 1420987500:01:032:0011, № 1420987500:01:032:0012 (поле № 32).

На підставі наказів господарського суду Донецької області від 08.09.2009 року у справі № 41/105пн відділом державної служби Артемівського МРУЮ Донецької області було відкрито виконавче провадження та постановою від 14.10.2009 року за невиконання без поважних причин наказу господарського суду Донецької області у справі № 41/105пн про заборону користуватись земельними ділянками та їх вилучення на директора приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" ОСОБА_1 було накладено штраф.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" надалі продовжувало користуватись спірними земельними ділянками, що підтверджується листом відповідача № 6 від 08.02.2010 року та листом Покровської сільської ради № 120/02-19 від 17.02.2010 року.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.2010 року у справі № 41/119, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року було стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" на користь селянського фермерського господарства "Артеміда" суму шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 312 890,13 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаним рішенням встановлено факт продовження незаконного користування спірними земельними ділянками.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що у період з 09.07.2010 року по 28.07.2010 року приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" здійснило збирання врожаю озимої пшениці з полів № № 10, 14, 17, 20, 21, 23, 25, 30, 32, 36, 37, 41, 63, що розташовані на території Покровської сільської ради Артемівського району Донецької області.

На полях № № 10, 20, 23, 25, 30, 32 крім земель відповідача також були розташовані земельні ділянки загальною площею 203,68 га, орендарем яких є селянське фермерське господарство "Артеміда"

Згідно реєстрів приймання зерна від водія збір врожаю озимої пшениці приватним сільськогосподарським підприємством "Чапаєвське" відбувався у тому числі і зі спірних полів: з поля № 10 - 13, 14 липня 2010 року (реєстри № № 8, 9, 11); з поля № 20 - 14, 15, 16 липня 2010 року (реєстри № № 12, 13, 15, 18); з поля № 23 - 16, 19 липня 2010 року (реєстри № № 17, 19, 20, 21); з поля № 25 - 20 липня 2010 року (реєстри № № 22, 23, 24); з поля № 30 - 21, 22 липня 2010 року (реєстри № № 25, 26, 30); з поля № 32 - 09 липня 2010 року (реєстри № № 1-3), 21-22 липня 2010 року (реєстри № № 27, 28, 31).

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що спірний врожай озимої пшениці збирався з полів № № 10, 20, 23, 25, 30, 32, які розташовані складаються з єдиного земельного масиву.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт набуття приватним сільськогосподарським підприємством "Чапаєвське" майна без належних правових підстав (204,62 га озимої пшениці), перевіривши розрахунок суми позову, здійсненого позивачем на підставі статистичних звітів відповідача форми № 29-сг станом на 01.12.2010 року та довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 22.02.2013 року № 08-33/201, задовольнили позовні вимоги.

Також місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, частково задовольнив вимоги селянського фермерського господарства "Артеміда" щодо витрат на послуги адвоката, зменшивши їх до 5 000,00 грн.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у порушення вищенаведеної норми процесуального закону матеріали справи містять копії документів (т. 1, а.с. 13-137; т. 2, а.с. 1-131; т. 3, а.с. 1-20, 67-131; т. 4, а.с. 10-27, 34-42, 80-250; т. 5, а.с. 1-249; т. 6, а.с. 1-246; т. 7, а.с. 1-250; т. 8, а.с. 1-130; т. 9, а.с. 28-31, 46-131, 152-155, 170-175; т. 10, а.с. 6-97, 99-142, 144-177, 179-250; т. 11, а.с. 8-25, 31-87, 138-149; т. 12, а.с. 32-34, 118-120), не засвідчених належним чином, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, прийняті у справі судові рішення грунтуються на неналежних доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на абз. 4 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", згідно якої відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, без належного дослідження відхилили доводи відповідача про те, що 28.04.2010 року згідно акта державного виконавця приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" передало позивачу спірні земельні ділянки, та, відповідно, передало незібраний врожай.

Місцевий господарський суд з огляду на те, що впродовж розгляду справи № 41/119 приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" вважало себе належним користувачем спірних земельних ділянок встановив факт збирання озимої пшениці саме з цих земельних ділянок, однак, такий висновок здійснено без всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Також не досліджено, чи може бути належним доказом збирання відповідачем врожаю озимої пшениці з земельних ділянок позивача звернення селянського фермерського господарства "Артеміда" до правоохоронних органів щодо знаходження сільськогосподарської техніки відповідача на зазначених земельних ділянках.

Крім того, у порушення вимог ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України суди надали перевагу поясненням та доводам позивача, не перевірили загальну площу земельних ділянок, орендованих як позивачем, так і відповідачем, розташованих в Артемівському районі, за результатами сільськогосподарської діяльності на яких сторонами у даній справі надавались до Управління статистики у м. Артемівськ відповідні статистичні звіти; не перевірили доводи відповідача щодо входження до спірних полів (№ № 10, 20, 23, 25, 30, 32) земельних ділянок як позивача, так і відповідача.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 5006/8/168/2012 скасувати.

Справу № 5006/8/168/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков