Постанова

від 28.04.2014 по справі 2-а-3099/08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 2-а-3099/08 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивач: ОСОБА_1

відповідача 1: Карпюк В.М. (довіреність від 14.02.2014 року № 2230/08)

відповідача 2: Тягур І.І. (довіреність від 13.12.2013 року № 15-22/640-7293)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені та стягнення понесених судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 15 травня 2014 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.6-10) до начальника управління Пенсійного фонду України в. м. Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач 1, начальник управління ПФУ в. м. Ужгороді), управління Державного казначейства в. м. Ужгороді (ухвалою суду від 28.04.2014 року (протокольно, журнал судового засідання від 28.04.2014 року, а.с.179-182) замінено на Головне управління Державної казначейської служби в Закарпатській області, далі - відповідач 2, Держказначейство в Закарпатській області), якою просить визнати протиправними та скасувати рішення начальника управління ПФУ від 3 листопада 2008 року за №№ 1652 та 1653 про застосування фінансових санкцій та у випадку задоволення позовних вимог - присудити понесенні судові витрати з Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржені рішення начальника управління ПФУ в. м. Ужгороді про застосування фінансових санкцій та нарахування пені являються незаконними та підлягають скасуванню, оскільки суперечать положенням Закону України "Про державне загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо зупинення сплати фінансових санкцій та пені до винесення судом рішення по справі, відтак, застосування фінансових санкцій за весь період оскарження рішень Пенсійного фонду в судовому порядку є протиправним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 надав письмове заперечення проти позову (лист начальника управління ПФУ у м. Ужгороді від 10.02.2010 року, а.с.52), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків застосовані у відповідності до положень ч. 12 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в порядку, визначеному пп.5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (після набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження вимоги про сплату недоїмки), та положення пенсійного законодавства не дають правових підстав для висновку позивача про припинення нарахування санкцій та пені взагалі, оскільки у відповідності до ч. 12 ст. 106 цього Закону - наслідком оскарження є лише зупинення сплати санкцій до прийняття судом відповідного рішення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у запереченні проти позову.

Відповідач 2 надав суду заперечення на адміністративний позов (лист представника Держказначейства в Закарпатській області від 26.01.2010 року, а.с.41-43), яким проти позову заперечила з тих підстав, що вимога про присудження судових витрат шляхом стягнення їх з бюджету не підлягає до задоволення, оскільки відповідач 2 не є розпорядником коштів на рахунках Державного бюджету України. Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" видатки на правову допомогу не передбачались, а будь - які видатки повинні передбачатись законом про Державний бюджет.

В судовому засіданні представник відповідача 2 проти позовних вимог в частині заявлених до відповідача 2 заперечив, просить суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 являється адвокатом та станом на час виникнення спірних правовідносин був зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ужгороді як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про скасування вимоги від 12 квітня 2006 року за № Ф73 про сплату боргу у розмірі 9429,00 грн. та постановою Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2007 року (справа № 2а-381/07, головуючий - суддя Ціцак О.В., а.с.21-23) позов ОСОБА_1 задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 року (справа № 22а-1764/08, а.с.53-56) постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Після отримання рішення суду (постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2008 року) ОСОБА_1, сума недоїмки ним сплачена в повному обсязі.

3 листопада 2008 року начальником УПФУ в м. Ужгороді прийняті наступні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків:

- за № 1652 (а.с.11, застосовано штраф у розмірі 0,64 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,02 грн.);

- за № 1653 (а.с.12, застосовано штраф у розмірі 4714,66 грн. та нарахована пеня у розмірі 7986,63 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини щодо правомірності та правильності визначення управлінням Пенсійного фонду України суми боргу по сплаті ОСОБА_1 страхових внесків за вимогою від 12 квітня 2006 року за № Ф73, сплата таких після набрання рішенням суду законної сили, правильність визначення суми застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені (саме сум, а не правомірність їх донарахування, яке оскаржується позивачем) доказуванню не підлягають, згідно положень ст. 72 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно преамбули Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1058) - цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно п. 4 ст. 11 Закону 1058, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності

У відповідності до п. 5 ст. 14 Закону 1058, особи, зазначені у п. 4 ст. 11 цього Закону - є страхувальниками, та є платниками страхових внесків (згідно ч. 1 ст. 15 Закону 1058).

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені ч. 6 ст. 20 Закону 1058, тобто, щокварталу протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Згідно ч. 9 цієї статті - днем сплати страхових внесків є день їх списання банківською установою коштів з рахунку (для безготівкових платежів) чи внесення коштів до банку чи відділення зв'язку (для готівки).

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 2 ст. 106 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч. 12 ст. 106 Закону 1058, нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду (абзац другий ч. 12 ст. 106 закону 1058).

Відповідно до абзацу третього ч. 13 ст. 106 цього ж Закону оскарження рішення виконавчого органу ПФУ про нарахування пені та накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом ПФУ або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Виходячи з вищенаведених правових норм діючого станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ні положеннями Закону 1058, ні жодним іншим нормативно - правовим актом не передбачено припинення застосування фінансових санкцій чи нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків в зв'язку з оскарженням рішення пенсійного фонду про їх нарахування та сплату, оскільки положеннями діючого пенсійного законодавства передбачалось виключно зупинення з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду (тобто, на час адміністративного або судового оскарження рішення).

Постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року за № 21 - 1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (зареєстрована в Мінюсті України 16.01.2004 року за № N 64/8663, з наступними змінами та доповненнями, далі - Інструкція), та згідно п. 1.2 Інструкції - ця Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 8.1 Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, та органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимоги про сплату недоїмки (п.8.2 Інструкції). Пунктом 8.3 Інструкції передбачено, що вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи).

Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 Інструкції, страхові внески платниками, визначеними підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції (особи, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності), сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав загальний місячний оподатковуваний дохід, на розмір страхового внеску, зазначений в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Підпунктом 9.3.2 п.9.3 Інструкції встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірах: при затримці їх сплати на строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, при затримці до 90 днів - 20 відсотків та при затримці більше 90 днів - 50 відсотків.

Тобто, приймається по одному рішенню на всю суму сплаченої недоїмки в залежності від її сплати, а саме з 1 по 30 день, з 31 по 90 день та з 91 дня - на всю суму сплаченої в ці періоди недоїмки, в незалежності від кількості таких оплат.

Розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку страхувальника, що передбачено підпунктом 9.3.2 Інструкції, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно, та інших узгоджених зобов`язань.

За наведених обставин, правомірним є застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за оскарженими рішеннями начальника УПФУ у м. Ужгороді, в тому числі, нарахованих за період оскарження рішення про нарахування страхових внесків, таке нарахування проведено у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень начальника управління ПФУ про застосування фінансових санкцій та нарахування пені - є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та встановленим в судовому засіданні обставинам справи та в задоволенні таких слід відмовити.

Стосовно вимоги позовної заяви про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, суд констатує наступне:

Розподіл судових витрат встановлено ст. 94 КАС України, згідно якої - суд присуджує здійснені стороною (яка не є суб'єктом владних повноважень) документально підтверджені судові витрати у випадку ухвалення судового рішення на її користь (всі здійснені документально підтверджені судові витрати) або у разі часткового задоволення позову (пропорційно до задоволених вимог), та законодавством не передбачено стягнення понесених судових витрат на користь позивача у випадку відмови у задоволенні його позову.

Крім того, нормами процесуального законодавства (зокрема, ч. 1 ст. 90 КАС України) встановлено, що витрати на правову допомогу несуть сторони (крім випадків надання такої безоплатно, передбачених законом), при цьому, за рахунок Державного бюджету передбачено здійснення витрат на правову допомогу особам, звільненим від оплати надання такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем 1 доведено правомірність оскаржених рішень щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені, оскаржені рішення прийнятті в межах, в порядку та у спосіб, що передбачені діючим станом на час виникнення спірних правовідносин пенсійним законодавством, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги про їх скасування, відтак, відсутні підстави для прийняття судом рішення щодо стягнення понесених позивачем при зверненні до суду судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 52, 55, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені та стягнення понесених судових витрат - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.І.Рейті