Рішення

від 05.05.2014 по справі 39/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2014 Справа № 39/211

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Курлянскас В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом, Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області,

до відповідача 1, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області,

до відповідача 2, Державного підприємства «Артемвугілля», м.Горлівка Донецької області, в особі структурного підрозділу «Шахта імені А.І.Гайового», м.Горлівка Донецької області, Державного підприємства «Артемвугілля» м.Горлівка Донецької області,

про стягнення 8 882,40 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Плуталова Н.В. - за довіреністю,

від відповідача 1: Терещенко І.В. - за довіреністю,

від відповідача 2: не з'явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Державного підприємства «Вуглекоксзбут», м.Макіївка Донецької області, та відповідача 2, Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені А.І.Гайового», м.Горлівка Донецької області, про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача збитків у розмірі 8 882,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки вугілля №1386/04 Ос від 29.12.2004р. із відповідачем 1, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, внаслідок чого позивачем були переадресовані вагони разом із цим неякісним вугіллям до відповідача 2 - відправник. Позивач зазначає, що зазнав збитків у виді сплати залізничного тарифу, у зв'язку з доставкою (поверненням) наведеного товару.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір на поставку вугілля №1386/04 Ос від 29.12.2004р. із додатковою угодою від 28.03.2005р., протоколом розбіжностей до цієї угоди та додатками №№1-15 до означеного договору; лист №01-12/1221 від 10.06.2005р.; розрахунок залізнодорожнього тарифу за вугілля зі ст.Горлівка шахта ім.Гайового; залізничні накладні №52155892 від 05.06.2005р., №52155893 від 05.06.2005р., №52155894 від 05.06.2005р., №52155895 від 05.06.2005р., №52155896 від 05.06.2005р., №52155897 від 05.06.2005р., №52155898 від 05.06.2005р., №52155899 від 05.06.2005р., №52155900 від 05.06.2005р., №52155901 від 05.06.2005р.; претензію №11/01/593 від 29.06.2005р.; звіт експедитора про обсяг послуг Донецькій залізниці до рахунку №Э0605368 від 13.06.2005р.; акт звірки розрахунків станом на 01.07.2005р.; договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №587/03/85/04Тр від 17.12.2003р.; квитанція про приймання вантажу №52127596 від 14.06.2005р.; акт приймання продукції за якістю №1229 від 08.06.2005р.; акт приймання та відбору проб щодо перевірки якості вугілля від 08.06.2005р.; лист №11/04/802 від 18.07.2007р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 25.06.2007р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №39/211.

23.08.2007р. ухвалою господарського суду Донецької області провадження у справі №39/211 було зупинено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 13.08.2013р. справу №39/211 передано на автоматичний розподіл.

За результатом розподілу автоматизованої системи документообігу змінено склад суду для розгляду справи №39/211.

29.11.2013р. ухвалою суду на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження по даній справі.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.01.2014р. справу №39/211 передано на повторний автоматичний розподіл.

За результатом цього повторного розподілу автоматизованої системи документообігу змінено склад суду для розгляду справи №39/211.

25.02.2014р. розпорядженням голови господарського суду Донецької області справу №39/211 передано на розгляд судді Кротіновій О.В.

Ухвалою суду від 20.03.2014р. відповідача 1 у справі замінено з Державного підприємства «Вуглекоксзбут» на його правонаступника - Державне підприємство «Дзержинськвугілля» та відповідача 2 у справі з Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені А.І.Гайового» на його правонаступника - Державне підприємство «Артемвугілля», в особі структурного підрозділу «Шахта імені А.І.Гайового» Державного підприємства «Артемвугілля».

16.04.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області позивачем до матеріалів справи долучено копію статуту Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (нова редакція).

Одночасно, 16.04.2014р. відповідачем 1 надано відзив №62/933 від 15.04.2014р. на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано, оскільки, за висновками останнього, по-перше, обов'язок з оплати залізничного тарифу відповідно до умов договору покладено на ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» як покупця; по-друге, позивачем не доведено факту понесення збитків взагалі, до матеріалів справи не надано платіжного доручення про сплату на користь ТОВ «Лемтранс» витребуваної грошової суми. З огляду на таке, враховуючи факт відсутності доказів, відповідач 1 вважає, що стягнення з ДП «Дзержинськвугілля» понесених збитків ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» є безпідставними та необґрунтованими вимогами.

16.04.2014р. через канцелярію суду сторонами заявлено клопотання №б/н від 16.04.2014р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.04.2014р. позивача у справі замінено з Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» та, керуючись приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи по 12.05.2014р.

05.05.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області відповідачем 1 надано копії документів, що підтверджують правовий статус підприємства.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у представленому суду відзиві.

Представник відповідача 2 у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.ст.611, 623 Цивільного кодексу України, наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні норми права містять ст. ст.224, 225 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст.611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивач визначає позовні вимоги у стягненні суми збитків в розмірі 8 882,40 грн., які зазнав в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань з поставки товару. Дане, за твердженнями заявника, виражено в наступному. З огляду на поставку Державним підприємством «Вуглекоксзбут» (правонаступником якого є відповідач 1) за договором №1386/04 Ос від 29.12.2004р. вугілля неналежної якості, Відкритим акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (правонаступником якого є позивач) переадресовано відправнику - Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені А.І.Гайового» (правонаступником якого є відповідач 2) вагони, у яких надійшов такий товар, і у зв'язку з його доставкою оплачено залізничний тариф експедитору, що надає відповідні послуги у межах правочину на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №587/03/85/04Тр від 17.12.2003р.

Виходячи з правової сутті викладеного, збитки заявлені позивачем є витратами, зробленими стороною, а отже, у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України, реальними збитками.

Отже, мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, зважаючи на правову природу заявлених до стягнення збитків, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідачів, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків, розмір їх відшкодування та фактичне їх понесення.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено наявність у даному випадку всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, насамперед, збитків, як таких.

У підтвердження оплати позивачем залізничного тарифу експедитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» в сумі 8 882,40 грн. суду представлено, зокрема, договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів №587/03/85/04Тр від 17.12.2003р., звіт експедитора за приведеним правочином до рахунку №Э0605368 від 13.06.2005р., акт звірки розрахунків станом на 01.07.2005р., складеного між експедитором та Відкритим акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», а також лист №11/04/802 від 18.07.2007р.

За змістом листа №11/04/802 від 18.07.2007р. Відкритим акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» повідомлено суд, про те, що із означеним експедитором, на підставі існуючого між ними правочину, робота здійснюється за передплатою.

Враховуючи таке, позивач наполягає на тому, що оплата залізничного тарифу, а отже факт зазнання реальних витрат, вбачається з перелічених доказів, а саме: звіт експедитора за приведеним правочином до рахунку №Э0605368 від 13.06.2005р., акт звірки розрахунків станом на 01.07.2005р.

Однак, суд не може прийняти дані документи, як належний та допустимий доказ викладених обставин, у розумінні приписів норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки, по-перше, звіт експедитора за приведеним правочином до рахунку №Э0605368 від 13.06.2005р. не містить жодного підпису або печатки, і тому не має юридичного значення у правовому сенсі. Тобто, не може виступати доказом у розумінні процесуального законодавства. По-друге, зі змісту акту звірки розрахунків станом на 01.07.2005р. не вбачається відображення оплати спірної суми, крім того міститься вказівка про наявність кредиторської заборгованості.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, на такому. Акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, оскільки їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

Відтак, судом не встановлено підстав, за яких можна дійти висновку про наявність факту оплати, відчуження у такій спосіб коштів, в чому і виражено спричинення особі реальних збитків, як таких.

Приймаючи до уваги зміст ст.ст.22, 599, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України, як було викладено вище, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є, зокрема, фактична наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання такої правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факту, що свідчить про витрати Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (правонаступником якого є позивач) та, як наслідок виникнення права на компенсацію збитків. Отже, вимоги щодо стягнення збитків у сумі 8 882,40грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, до відповідача 1, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, та до відповідача 2, Державного підприємства «Артемвугілля», м.Горлівка Донецької області, в особі структурного підрозділу «Шахта імені А.І.Гайового», м.Горлівка Донецької області, Державного підприємства «Артемвугілля» м.Горлівка Донецької області, про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача збитків у розмірі 8 882,40 грн., відмовити.

2.В судовому засіданні 05.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

4.Повний текст рішення складено 08.05.2014р.

Суддя О.В. Кротінова