Рішення

від 07.05.2014 по справі 921/240/14-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2014 р.Справа № 921/240/14-г/16 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик", вул.Січових Стрільців, 42, м. Монастириськ Тернопільська область.

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

За участю представників сторін:

позивача: Виннічик І.М. - представник, довіреність № без номера, від 27.12.13 р.

відповідача: Не з'явився.

Суть справи.

Ухвалою суду від 31.03.2014 року, 22.04.2014 року розгляд справи було відкладено відповідно на 22.04.2014 року на 07.05.2014 року на 10 год. 00 хв.

Судом оголошувалась перерва до 22.04.2014 р. до 17 год. 30 хв. для надання можливості позивачу подати додаткові матеріали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловик", вул.Січових Стрільців, 42, м. Монастириськ Тернопільська область звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 про:

-cтягнення суми заборгованості попередньої оплати в розмірі 303478 грн., судових витрат.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо поставки товару по договору поставки №1 від 18.06.2012 року.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

До матеріалів справи від позивача поступило пояснення №22/04/2 від 22.04.2014 р. з додатками, в якому позивач пояснив наступне:

- ТзОВ "Тепловик" було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача платежі на загальну суму 498 500 грн. (перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень, які додані до матеріалів справи). В платіжному дорученні від 10.09.2012 р. зазначена сума платежу 3000 грн., але за взаємною згодою сторін 2000 грн. були використані відповідачем на інші цілі. Тому оплатою по договору слід рахувати лише 1000 грн. Даний факт позивачем визнаний та доведення не потребує. Тому позивач вважає, що загальна сума, яка була перерахована відповідачу по договору становить 496 500 грн.

- в другій частині розрахунку заборгованості №14/03/2 від 14.03.2014 р., який знаходиться в матеріалах справи, було допущено описку і не зазначено суму 5000 грн., які відповідач повернув, як зайво сплачені кошти (факт підтверджується копією платіжного доручення №9 від 10.07.2012 р.). Тому позивач просить викласти другу частину розрахунку в наступній редакції:ФОП ОСОБА_1 оплатив або відвантажив ТОВ "Тепловик" товар згідно видаткових накладних та платіжних доручень:

платіжне доручення №9 від 10.07.2012 р. на суму 5000 грн. (повернення зайво сплачених)

- №РН-0000008 від 23.10.2012 р. на суму 3360 грн.

- №РН-0000010 від 25.10.2012 р. на суму 9600 грн.

- №РН-0000012 від 26.10.2012 р. на суму 3360 грн.

- №РН-0000015 від 31.10.2012 р. на суму 5800 грн.

- №РН-0000018 від 05.11.2012 р. на суму 8400 грн.

- №РН-0000024 від 20.11.2012 р. на суму 9904 грн.

- №РН-0000026 від 30.11.2012 р. на суму 7680 грн.

- №РН-0000028 від 10.12.2012 р. на суму 5376 грн.

- №РН-0000031 від 20.12.2012 р. на суму 7342 грн.

Загальна сума 65 822 грн.

В судове засідання відповідач, а також представник відповідача не з'явився.

Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача: АДРЕСА_2 ухвалу від 19.03.2014 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 31.03.2014 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду.

Повідомлення про вручення поштового відправлення , відправлене відповідачу 20.03.2014 року повернулось разом із конвертом з ухвалою від 19.03.2014 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання».

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2014 року місцезнаходження відповідача є: м.Тернопіль вул.С. Будного, будинок 50 квартира 45.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/240/14-г/16 господарським судом Тернопільської області.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 червня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі- «Постачальник»), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловик» (надалі-«Покупець, з іншої сторони було укладено договір поставки №1, згідно п.1.1. р.1 якого «Постачальник» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а "Покупець» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.1.2.р.1 договору предметом поставки є товар, а саме: тверде паливо - дрова твердих порід.

Згідно п.2.1, п.2.2. р.2 договору відповідно загальна ціна поставки становить 508640 грн; ціна за одиницю товару становить 170 грн за один складометр дров; зміна узгодженої сторонами ціни товару не допускається.

Згідно п.3.1., п.3.2., п.3.3 р.3 договору відповідно «Покупець» проводить попередню оплату товару у розмірі 100% (відсотків); оплата здійснюється на підставі данного договору і може проводитись частинами; платіжне зобов'язання вважається виконаним після списання коштів з банківського рахунку «Покупця».

Згідно п.4.1. р.4 договору товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується протягом опалювального сезону, а саме з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року на адреси котелень Покупця», а саме:

-котельню Збаразької обласної комунальної санаторної школи-інтернату для дітей з малими і затухаючими формами туберкульозу за адресою Тернопільська область, м.Збараж вул.Д.Галицького,52;

-котельню Новосільського обласного спеціального навчально-виховного комплексу за адресою Тернопільська область, Підволочиський р-н, с.Нове село, вул.І.Франка,48А;

-котелюню Підволочиської центральної районної лікарні за адресою Тернопільська область, м.Підволочиськ, вул.Мстислава,102,

-котелюню Лановецької комунальної центральної районної ллікарні за адресою Тернопільська обл.,м.Ланівці, вул.Шевченка,30.

Згідно п.4.4. р.4 договору товар вважається прийнятим «Покупцем» з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних.

Згідно п.8.1. р.8 договору поставки №1, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

До матеріалів справи від позивача надійшло клопотання № без номера від 31.03.2014 р. про долучення витребуваних судом матеріалів, в якому позивач зазначає, зокрема, що до Договору поставки №1 від 18.06.2012 р. не укладались додаткові угоди та не підписувались додатки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається в ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань за договором поставки №1 від 18.06.2012 року здійснив попередню оплату в сумі 496500 грн, перерахувавши кошти на рахунок відповідача, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень:

-№6 від 22.06.2012 р. -сума 20000 грн;

-№9 від 03.07.2012 р. - сума 50000 грн;

-№25 від 27.07.2012 р. -сума 30000 грн;

-№27 від 01.08.2012 р.- сума 1000 грн;

-№30 від 03.08.2012 р. - сума 8000 грн;

-№36 від 15.08.2012 р. -сума 20000 грн;

-№40 від 17.08.2012 р. -сума 6000 грн;

-№38 від 17.08.2012 р. - сума 1500 грн;

-№41 від 20.08.2012 р. - сума 19000 грн;

-№47 від 22.08.2012 р. -сума 20000 грн;

-№51 від 03.09.2012 р. - сума 5000 грн;

-№57 від 06.09.2012 р. - сума 5000 грн;

-№59 від 10.09.2012 р. - сума 3000 грн;

-№62 від 12.09.2012 р. -сума 15000 грн;

-№67 від 13.09.2012 р. -сума14000 грн;

-№66 від 13.09.2012 р. -сума 5000 грн;

-№71 від 14.09.2012 р. - сума 20000 грн;

-№75 від 17.09.2012 р.- сума 30000 грн;

-№79 від 18.09.2012 р. - сума 3000 грн;

-№80 від 18.09.2012 р. - сума 3000 грн;

-№81 від 18.09.2012 р. -сума 43000 грн;

-№87 від 20.09.2012 р. -сума 42000 грн;

-№88 від 21.09.2012 р.- сума 25000 грн;

-№91 від 24.09.2012 р. -сума 80000 грн;

-№98 від 28.09.2012 р. - сума 30000 грн;

В платіжному дорученні від 10.09.2012 року зазначена сума платежу 3000 грн, але за взаємною згодою сторін 2000 грн були використані відповідачем на інші цілі; тому оплатою слід рахувати лише 1000 грн; даний факт позивачем визнаний та доведення не потребує (Пояснення №22/04/2 від 22 квітня 2014 року).

Відповідач відвантажив позивачу товар на загальну суму 60822 грн,що підтверджується наступними видатковими накладними:

-№РН-0000008 від 23.10.2012 р. на суму 3360 грн.(16.800 куб.м.)

-№РН-0000010 від 25.10.2012 р. на суму 9600 грн.(48.000 куб.м.)

-№РН-0000012 від 26.10.2012 р. на суму 3360 грн.(16.800 куб.м.)

-№РН-0000015 від 31.10.2012 р. на суму 5800 грн.(29.000 куб.м.)

-№РН-0000018 від 05.11.2012 р. на суму 8400 грн.(42.000 куб.м.)

-№РН-0000024 від 20.11.2012 р. на суму 9904 грн.(49.519 куб.м.)

-№РН-0000026 від 30.11.2012 р. на суму 7680 грн.(38.400 куб.м.)

-№РН-0000028 від 10.12.2012 р. на суму 5376 грн.(26.880куб.м.)

-№РН-0000031 від 20.12.2012 р. на суму 7342 грн.(36.710 куб.м.)

Відповідач повернув зайво сплачені кошти в сумі 5000 грн (платіжне доручення №9 від 10.07.2012 року).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Між сторонами по справі був складений акт звірки розрахунків, в якому сторони підтвердили про те, що станом на 01.05.2013 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТзОВ «Тепловик» становить 430678 грн.

18 липня 2013 року відповідач повернув на розрахунковий рахунок позивача суму в розмірі 127000 грн. Також 18 червня 2012 року від відповідача поступило на рахунок позивача сума в розмірі 200 грн.

Станом на 14 березня 2014 року сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТзОВ «Тепловик» становить 303478 грн (430678 грн - 200 грн -47000 грн-80000 грн).

А відтак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив господарське зобов'язання щодо поставки товару по договору поставки №1 від 18.06.2012 року та недопоставив позивачу товар на загальну суму 303478 грн. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

22 квітня 2014 року позивачем відповідачу була надіслана Претензія №22/04, в якій позивач повідомляє відповідача про те, що оскільки поставка товару не відбулась протягом опалювального сезону 2012-2013 року, ТзОВ «Тепловик» втратило інтерес щодо товару. Тому ТзОВ «Тепловик» вимагає повернення боргу по попередній оплаті в сумі 303478 грн.

30 квітня 2014 року позивачем було надіслано відповідачу Повідомлення №30/04/2, в якому позивач просить відповідача повернути попередню оплату товару в розмірі 303478 грн, в зв'язку з закінченням терміну поставки та терміну дії договору поставки №1 від 18 червня 2012 року, беручи до уваги, що в Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловик» немає зацікавленості в отриманні товару за цим договором.

Докази направлення Претензії та Повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму попередньої оплати не повернув позивачу.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченного товару або повернення суми попередньої оплати.

А відтак, вимоги позивача не суперечать нормам діючого законодавства, умовам договору, неоспорені відповідачем та є такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловик", вул.Січових Стрільців, 42, м. Монастириськ Тернопільська область, ідентифікаційний код 37382608:

- 303478 грн. боргу по попередній оплаті,

-6069 грн. 56 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 12 травня 2014 року.

Суддя С.О. Хома