Постанова

від 15.10.2014 по справі 921/240/14-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 921/240/14-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 10.09.14 ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.14

у справі № 921/240/14-г/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТепловикВ» , м. Монастириськ, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль

про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 303 478 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4 - представник;

від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/240/14-г/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.14 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі №921/240/14-г/16 Господарського суду Тернопільської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.14 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 15.10.14.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.05.14 у справі №921/240/14-г/16 (суддя Хома С.О.) позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловик» 303 478 грн. боргу по попередній оплаті, 6 069 грн. 56 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення.

Так, на думку скаржника, позивачем не було доведено факту здійснення ним попередньої оплати за договором поставки, оскільки надані ним платіжні доручення жодним чином не підтверджують списання коштів з банківського рахунку позивача, а відтак, як зазначено апелянтом, суд помилково дійшов висновку про належність виконаних позивачем зобов'язань.

15 жовтня 2014 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Галушко Н.А. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

Дану обставину доведено до відома присутнього представника позивача. Відводу такому складу судової колегії заявлено не було.

Скаржник участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, натомість до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане клопотання, судова колегія зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження поданого клопотання про відкладення, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи.

Присутній представник позивача навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 15.10.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.14 у справі №921/240/14-г/16, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТепловикВ» (покупець) було укладено договір поставки №1 (а.с.11-13).

Згідно п.1.1. укладеного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

Предметом поставки є товар, а саме: тверде паливо - дрова твердих порід (п.1.2 договору).

Загальна ціна поставки становить 508 640 грн. Ціна за одиницю товару становить 170 грн. за один складометр дров; зміна узгодженої сторонами ціни товару не допускається (п.п.2.1,2.2).

Відповідно до п.3.1., п.3.2., п.3.3 договору поставки покупець проводить попередню оплату товару у розмірі 100% (відсотків). Оплата здійснюється на підставі даного договору і може проводитись частинами. Платіжне зобов'язання вважається виконаним після списання коштів з банківського рахунку покупця.

Згідно п.4.1. договору поставки товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується протягом опалювального сезону, а саме з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року на адреси котелень покупця а саме:

-котельню Збаразької обласної комунальної санаторної школи-інтернату для дітей з малими і затухаючими формами туберкульозу за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул.Д.Галицького,52;

-котельню Новосільського обласного спеціального навчально-виховного комплексу за адресою: Тернопільська область, Підволочиський р-н, с.Нове село, вул.І.Франка,48А;

-котелню Підволочиської центральної районної лікарні за адресою: Тернопільська область, м.Підволочиськ, вул.Мстислава,102,

-котелню Лановецької комунальної центральної районної ллікарні за адресою Тернопільська обл.,м.Ланівці, вул.Шевченка,30.

Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання накладних повноважними представниками сторін. Повноваження фізичної особи покупця, яка отримує товар, підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до норм чинного законодавства (п.4.1 договору поставки).

Згідно п.8.1. договору поставки №1, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками без зауважень.

Як встановлено місцевим господарським судом до договору поставки №1 від 18.06.12 не укладались додаткові угоди та не підписувались додатки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань за договором поставки №1 від 18.06.12 здійснив попередню оплату на суму 496 500 грн., перерахувавши кошти на рахунок відповідача, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень (а.с.26-50): №6 від 22.06.12 на суму 20000 грн.; №9 від 03.07.12 на суму 50000 грн.; №25 від 27.07.12 на суму 30000 грн.; №27 від 01.08.12 на суму 1000 грн.; №30 від 03.08.12 на суму 8000 грн.; №36 від 15.08.12 на суму 20000 грн.; №40 від 17.08.12 на суму 6000 грн.; №38 від 17.08.12 на суму 1500 грн.; №41 від 20.08.12 на суму 19000 грн.; №47 від 22.08.12 на суму 20000 грн.; №51 від 03.09.12 на суму 5000 грн .;№57 від 06.09.12 на суму 5000 грн.; №59 від 10.09.12 на суму 3000 грн.; №62 від 12.09.12 на суму 15000 грн.; №67 від 13.09.12 на суму 14000 грн.;№66 від 13.09.12 на суму 5000 грн.;№71 від 14.09.12 на суму 20000 грн.;№75 від 17.09.12 на суму 30000 грн.;№79 від 18.09.12 на суму 3000 грн.;№80 від 18.09.12 на суму 3000 грн.;№81 від 18.09.12 на суму 43000 грн.;№87 від 20.09.12 на суму 42000 грн.; №88 від 21.09.12 на суму 25000 грн.;№91 від 24.09.12 на суму 80000 грн.;№98 від 28.09.12 на суму 30000 грн.

Відповідачем на виконання умов підписаного договору було відвантажено товару на загальну суму 60 822,00 грн. Дана обставина підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с.16-24), а саме: №РН-0000008 від 23.10.12. на суму 3360 грн.(16.800 куб.м.), №РН-0000010 від 25.10.12 на суму 9600 грн.(48.000 куб.м.) №РН-0000012 від 26.10.12 на суму 3360 грн.(16.800 куб.м.) №РН-0000015 від 31.10.12 на суму 5800 грн.(29.000 куб.м.) №РН-0000018 від 05.11.12 на суму 8400 грн.(42.000 куб.м.) №РН-0000024 від 20.11.12 на суму 9904 грн.(49.519 куб.м.) №РН-0000026 від 30.11.12 на суму 7680 грн.(38.400 куб.м.) №РН-0000028 від 10.12.12 на суму 5376 грн.(26.880куб.м.) №РН-0000031 від 20.12.12. на суму 7342 грн.(36.710 куб.м.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково повернуто позивачу отримані кошти в розмірі 5 000 грн., 200,00 грн. та 127 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 10.07.12, від 18.06.12 та від 18.07.13 відповідно (а.с.62-65). Дана обставина не заперечується позивачем у справі.

Таким чином, невиконаним відповідачем перед позивачем залишилося зобов'язання на суму 303 478,00 грн.

Дана обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТепловикВ» з позовом до ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення стягнення суми попередньої оплати в розмірі 303 478 грн.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом позов задоволено в повному обсязі. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком Господарського суду Тернопільської області зважаючи на наступне:

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі був складений акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторони підтвердили про те, що станом на 01.05.13 заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед ТзОВ В«ТепловикВ» становить 430 678,00 грн. (а.с.25-26 зворот). Зазначений акт підписаний сторонами у справі та скріплений печатками.

Зважаючи на факт часткової передачі товару та повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 132 200,00 грн., про що зазначено вище, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становить 303 478,00 грн. Доказів протилежного (поставки відповідачем товару на спірну суму) в матеріалах справи не міститься.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченного товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на встановлення факту отримання відповідачем коштів передоплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо підставності заявлення позову та його задоволення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на недоведеність сплати позивачем грошових коштів відповідачу на підставі платіжних доручень, оскільки за умовами укладеного договору зобов'язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з банківського рахунку, спростовуються тим, що оскільки відповідно до ст..8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Відповідно до п.22.1 ст.22 зазначеного Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2)платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Пунктом 22.4. ст.22 Закону визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Статтею 30 Закону визначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у

розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Як вбачається з платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, на них міститься відмітка про проведення платежу, дата та підпис працівника банку. Зазначена обстави з врахуванням наведеного вище підтверджує списання коштів з рахунку позивача та виконання умов укладеного договору. В обґрунтування цього також, варто зазначити, що скаржником частково поставлено товар як умова отримання передоплати, що поверталися на рахунки позивача зазначені вище грошові суми, що додатково підтверджує їх отримання відповідачем.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, а доводи наведені в ній спростовуються матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Судовий збір покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.14 у справі № 921/240/14-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 17.10.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.