Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/51/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/51/14 15.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл»

Про стягнення 52 591,16 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Даниленко Є.В. представник за довіреністю № б/н від 13.03.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (далі - відповідач) про стягнення 52 591,16 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору № 4142/03/09/12 поставки паливно-мастильних матеріалів та газу за бланками-дозволами від 10.09.12. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.14. порушено провадження у справі № 910/51/14 та призначено її до розгляду на 30.01.14.

За результатами судового засідання 30.01.14., в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 20.02.14., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

Судове засідання 20.02.14. не відбулось по технічним причинами, в зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.14. розгляд справи призначено на 04.03.14.

Представник позивача в судове засідання 04.03.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.14. не з'явився, проте 04.03.14. через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву в якому Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 04.03.14. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи, в зв'язку з чим прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.03.14. визначено склад колегії суддів по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Літвінова М.Є., суддя Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.14. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/51/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.04.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та з огляду на подане ним клопотання, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.04.14.

24.04.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

29.04.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 29.04.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 15.05.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.14. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/51/14 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 15.05.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/51/14.

В судовому засіданні 15.05.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.12. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (далі - Емітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс» (далі - Контрагент) було укладено Договір № 4142/03/09/12 поставки паливно-мастильних матеріалів та газу за бланками-дозволами (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п. 2.1) у порядку та на умовах визначених Договором, Контрагент зобов'язується здійснити відпуск ПММ Користувачу при наданні ним річних та безстрокових бланків-дозволів емітованих Емітентом, а Емітент зобов'язується сплатити Контрагенту певну грошову суму, за відпущені ПММ Користувачу з наданням розрахункового документу, яким визначається вартість відпущених Користувачам ПММ.

ПММ - усі види паливно-мастильних матеріалів та газу, а саме бензин марок А-80, (А-76), А-92, А-95, А-95 Євро, Дизельне паливо та газ Пропан-бутан, які постачаються Контрагентом та які доступні на даній АЗС, марки яких визначаються на момент поставки (вибірки) згідно даних інформаційного табло кожної окремої АЗС (п. 1.1.1 Договору).

Бланк-дозвіл - спеціальний емітований Емітентом документ, встановленого зразка та форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання та встановленою відпускною ціною, обумовленого номіналу, що підтверджує право його пред'явника на отримання на АЗС ПММ певного найменування і марки, які позначені на ньому. Необхідними елементами змісту бланку-дозволу є серійний та порядковий номери, товарний знак Емітента, марка та кількість пального, штрих - код, голографічний захист, термін дії, інші реквізити, передбачені Емітентом. Бланк-дозвіл не відноситься до платіжних засобів та є способом одноразового використання, ідо забезпечує систему безготівкового відпуску палива на АЗС (п. 1.1.3 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено в. п. 7.1 з моменту підписання (10.09.12.) до 31.12.12.

Якщо за тридцять діб до дати припинення дії Договору сторони не виявлять бажання припинити його дію, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік та тих самих умовах, і в кожному наступному році діє правило даного пункту.

Судом встановлено, що бажання припинити дію Договору сторонами висловлено не було, а тому він був автоматично пролонгований до 31.12.13. відповідно. Вказане сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 2.3 Договору відпуск пального Користувачам здійснюється на умовах ЕХW АЗС Контрагента (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс-2000»). Зобов'язання Контрагента за цим Договором вважаються виконаними у момент фактичного відпуску ПММ з АЗС Контрагента. Відпуск ПММ здійснюється виключно на АЗС, які вказані у Додатку № 1 до Договору.

Користувач - будь - яка особа, яка надає бланк-дозвіл Емітента оператору АЗС Контрагента для отримання ПММ певного найменування, марки та кількості вказаній у бланку-дозволі (п. 1.1.4 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору визначається у розмірі загальної вартості ПММ, відпущеного Користувачам, що підтверджена видатковими документами, оформленими сторонами в порядку та на умовах, визначених Договором за весь період його дії.

Положеннями п. 3.2, п. 3.3 Договору сторонами погоджено, що усі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Контрагента згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Національного банку України № 22 від 21.01.04., зі змінами та доповненнями. При безготівковій формі розрахунків виконання Емітентом умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок Контрагента. ПДВ нараховується у встановленому діючим законодавством порядку. Емітент сплачує Контрагенту грошову суму розраховану виходячи з роздрібних цін, які діяли на відповідній АЗС, у момент відпуску певної кількості ПММ Користувачу, з урахуванням пункту 3.4, яким встановлено, що Контрагент надає знижку Емітенту при розрахунках на усі види ПММ, що передані Контрагентом Користувачам при наданні бланків-дозволів емітованих Емітентом у розмірі, встановленому у Додатку № 2 до Договору. Контрагент має право змінювати розмір знижки у односторонньому порядку шляхом надіслання відповідного повідомлення (рекомендаційним листом) Емітенту про зміну розміру знижки. Розмір знижки, встановлений у такому повідомленні починає діяти після спливу 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Емітентом відповідного повідомлення, якщо інший строк не буде встановлений у самому повідомленні.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого за Договором № 4142/03/09/12 від 10.09.12. товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач зазначає, що відповідач не оплатив товар на наступними видатковим накладними:

- № KRG 00000036 від 31.07.13. на суму 1 808,00 грн. (заборгованість 1 808,00 грн.);

- № UZH 00000097 від 31.07.13. на суму 67 203,90 грн. (заборгованість 33 063,26 грн.);

- № UZH 00000104 від 07.08.13. на суму 5 148,00 грн. (заборгованість 5 148,00 грн.);

- № КІЕ 00000244 від 28.08.13. на суму 12 571,90 грн. (заборгованість 12 571,90 грн.).

Відповідно до п. 3.5 Договору сплата за ПММ по Договору здійснюється по безготівковому розрахунку на підставі рахунків, що Контрагент виставляє Емітенту через кожні десять календарних днів за фактично реалізовану кількість ПММ, що були відвантажені Користувачам та підтверджені відповідними документами. Рахунок підлягає оплаті не пізніше 3-х банківських днів з моменту передачі його Емітенту.

Позивачем було надано рахунки № 230 від 28.08.13., № 229 від 16.08.13. та № 225 від 05.08.13. на загальну суму 52 591,16 грн.

Матеріали справи не містять доказів направлення зазначених рахунків відповідачу, проте, суд акцентує увагу на тому, що рахунки-фактури на оплату платежів є документами, які містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість переданої продукції (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі № 37/405 від 29.09.09.).

В силу зазначеного, суд при розгляді даної справи в частині визначення строку, протягом якого мав бути оплачений товар, поставлений позивачем відповідачу, керується загальними положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з п. 4.1.13 Договору, до десятого числа місяця наступного за звітним, Контрагент надає Емітенту наступні документи для підтвердження відвантаження ПММ Користувачам:

- бланки-дозволи по яких були відвантажені ПММ у звітному місяці, відповідно до Акту прийому-передачі;

- видаткову накладну на фактично відпущені у звітному місяці ПММ, обсяг яких підтверджується наданими бланками-дозволами;

- податкову накладну на фактично відпущені у звітному місяці ПММ, обсяг яких підтверджується наданими бланками-дозволами;

- рахунок, у разі якщо акт звірки має дебетове сальдо на користь Контрагента;

- розгорнутий розрахунок ціни, яка вказана у видатковій накладній виходячи з дня, типа та кількості ПММ відпущеного Користувачу.

Документи що зазначені у пункті 4.1.13 Контрагент повинен передати Емітенту за допомогою кур'єрської служби на адресу (п. 4.1.14 Договору).

Відповідно до п. 4.3.1 Договору Емітент зобов'язаний здійснювати повну та своєчасну оплату отриманих ПММ відповідно до умов даного Договору та виставлених Контрагентом рахунків.

Якщо Емітент протягом строку, визначеного у пункті 4.3.3. Договору для підписання Контрагентом акта звірки взаєморозрахунків, а також протягом 10 робочих днів з моменту отримання видаткової накладної на фактично відпущені у звітному місяці ПММ не підпише акт звірки взаєморозрахунків, видаткову накладну та/або не надасть Контрагенту свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення до них, акт звірки взаєморозрахунків, видаткова накладна підписані лише Контрагентом, вважається повністю погодженим обома Сторонами, а ПММ - поставленими в кількості й за ціною, зазначеними у видатковій накладній Контрагента, з дати її відправлення Контрагентом на адресу Емітента. Датою відправки вважається дата штампу на поштовому відділення на конверті. Відправлення проводиться рекомендованим або цінним листом.(п. 4.3.4 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні № KRG 00000036 від 31.07.13., № UZH 00000097 від 31.07.13., № UZH 00000104 від 07.08.13., № КІЕ 00000244 від 28.08.13. підписані виключно позивачем, проте, письмові заперечення відповідача на вказані видаткові накладні відсутні, що не спростовано Контрагентом.

Крім того, вказані видаткові накладні були направлені на адресу відповідача, що зазначена в Договорі: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби,9, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом в кладення у цінний лист № 6503903535230 з датою штемпеля поштового відправлення 03.11.13.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle , цінний лист № 6503903535230 був дійсно надісланий на відділення поштового зв'язку Київ42 на адресу з поштовим індексом 01042, проте, повернутий за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, що спростовує викладені в письмовому відзиві доводи відповідача про те, що цінний лист № 6503903535230 було направлено до об'єкту поштового зв'язку з індексом 65001.

Отже ПММ за вказаними видатковими накладними у відповідності до умов Договору вважаються поставленими відповідачу, зазначені накладні вважаються погодженими сторонами.

Бланки-дозволи по яких були відвантажені ПММ за липень-серпень 2013 року (на пальне А-92 в кількості 7 090л, А-95 в кількості 940л, А 80 (76) в кількості 760 л, ДТ в кількості 2 210л), були направлені відповідачу на адресу, зазначену в Договорі: м. Київ, вул. Димитрова,5Б та отримані 14.08.13. відповідачем (що підтверджується належним чином завіреною копією транспортної накладної № 59000022044280 від 13.08.13.). Таким чином, оскільки позивач направив відповідачу бланки-дозволи, по яких відпускались ПММ на спірну суму, вони не можуть бути в наявності у Контрагента, а тому посилання відповідача на те, що позивачем на надано жодних доказів на підтвердження факту відпуску продукції Користувачам, не приймається судом до уваги.

При цьому, матеріали справи містять податкові накладні на підтвердження виконання позивачем зобов'язань за даним Договором на пред'явлену до стягнення суму: № 2768 від 31.07.13., № 3029 від 31.07.13., № 943 від 07.08.13., № 2280 від 28.08.13.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, наявні в матеріалах справи податкові накладні підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс» своїх зобов'язань за Договором, зокрема на пред'явлену до стягнення на суму 52 591,16 грн., а їх направлення 22.10.13. відповідачу на адресу, що не міститься в жодному наявному в матеріалах справи № 910/51/14 документі (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 16, кв. 104) жодним чином не впливає на наявний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» обов'язок сплатити позивачу грошові кошти за Договором.

Акти звірки розрахунків направлялись позивачем відповідачу на адресу, зазначену в Договорі: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5Б, листом з описом вкладення № 6503903193666 та у відповідності до данних, розміщених на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle , цінний лист № 6503903193666 був дійсно надісланий на відділення поштового зв'язку Київ150 та 05.11.13. було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, що спростовує викладені в письмовому відзиві доводи відповідача про те, що цінний лист № 6503903193666 було направлено до об'єкту поштового зв'язку з індексом 65039.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити наявну заборгованість в розмірі 52 591,16 грн. Відправлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист № 6503903191221 на адресу відповідача, зазначену в Договорі: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5Б. При цьому, згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle , цінний лист № 6503903191221 був дійсно надісланий на відділення поштового зв'язку Київ150 та 22.10.13. було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Крім всього викладеного вище судом враховано, що в підписаному між сторонами Договорі в розділі 9 «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» зазначено адреси відповідача: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, б. 9 та 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5Б. Всю поштову кореспонденцію, додану до матеріалів справи (документи за Договором) позивач направляв за вказаними адресами.

У відповідності до наявного в матеріалах справи витягу х Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою відповідача є: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 72.

Положеннями п. 7.13 Договору сторонами погоджено, що сторони здійснюють листування за Договором за реквізитами, зазначеними у п. 9 Договору. Про зміну реквізитів сторони зобов'язані письмово повідомити одна одну протягом 24 годин з моменту їх зміни.

Разом з тим, за твердженням позивача та за відсутності заперечень з вказаного приводу відповідача судом встановлено, що про зміну реквізитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» не було попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс», а тому останній вірно надсилав поштову кореспонденцію на адреси відповідача, вказані в Договорі. Крім того, відповідач в письмових поясненнях від 24.04.14. стверджує, що п. 7.1.13 у Договорі № 4142/03/09/12 від 10.09.12. взагалі відсутній.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач отримав товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги мають бути задоволені у сумі 52 591,16 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з відомостями та документами, наданими позивачем (видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки по особовому рахунку позивача), що не спростовані відповідачем, - відповідач за поставлений товар (ПММ) на суму 86 731,80 грн. розрахувався частково в сумі 34 140,64 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 52 591,16 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білорус Ойл» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 72; ідентифікаційний код 01973124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс» (67822, Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина; ідентифікаційний код 30251215) 52 591 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 16 коп. - основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді М.Є. Літвінова

Ю.М. Смирнова