Постанова

від 28.08.2014 по справі 910/51/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 910/51/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Сибіги О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Даниленко Є.В. - дов. від 13.03.14, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.14 у справі№910/51/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" простягнення 52591,16 грн. Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" 52591,16 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем в повному обсязі вартості відпущених паливно-мастильних матеріалів за бланками-дозволами згідно з договором №4142/03/09/12 від 10.09.12.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.14 (судді: Ващенко Т.М., Літвінова М.Є., Смирнова Ю.М) позов задоволено. Господарський суд виходив з наявності у відповідача заборгованості у спірній сумі. Суд установив факт отримання відповідачем бланків-дозволів і інших документів на підтвердження відвантаження паливно-мастильних матеріалів користувачам.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.14 (судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника судами невірно оцінені докази у справі та встановлені обставини справи. Він вказує на те, що не отримував бланків-дозволів, за якими відвантажувалися паливно-мастильні матеріали.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.09.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" - емітентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" - контрагентом був укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів та газу за бланками-дозволами №4142/03/09/12. За умовами цього договору контрагент зобов'язується здійснити відпуск паливно-мастильних матеріалів користувачу при наданні ним річних та безстрокових бланків-дозволів емітованих емітентом, а емітент зобов'язується сплатити контрагенту за відпущені паливно-мастильні матеріали користувачу. При цьому під паливно-мастильними матеріалами (ПММ) у цьому договорі розуміють усі види паливно-мастильних матеріалів та газу; бланк-дозвіл - це спеціальний емітований емітентом документ, встановленого зразка та форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання і встановленою відпускною ціною, обумовленого номіналу, що підтверджує право його пред'явника на отримання на АЗС ПММ певного найменування і марки, які позначені на ньому; користувач - це будь-яка особа, яка надає бланк-дозвіл емітента оператору АЗС контрагента для отримання ПММ певного найменування, марки та кількості вказаній у бланку-дозволі. Згідно з пунктом 2.3 договору відпуск пального користувачам здійснюється на умовах ЕХW АЗС контрагента. Зобов'язання контрагента за цим договором вважаються виконаними у момент фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів з АЗС контрагента. Відпуск паливно-мастильних матеріалів здійснюється виключно на АЗС, які вказані у додатку № 1 до договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору визначається у розмірі загальної вартості паливно-мастильних матеріалів, відпущених користувачам, що підтверджена видатковими документами, оформленими сторонами в порядку та на умовах, визначених договором за весь період його дії. Відповідно до пункту 3.3 договору емітент сплачує контрагенту грошову суму розраховану, виходячи з роздрібних цін, які діяли на відповідній АЗС, у момент відпуску певної кількості паливно-мастильних матеріалів користувачу, з урахуванням пункту 3.4. При цьому, пунктом 3.4 сторони передбачили, що контрагент надає знижку емітенту при розрахунках на усі види ПММ, які передані контрагентом користувачам при наданні бланків-дозволів емітованих емітентом у розмірі, встановленому у додатку № 2 до договору. Емітент зобов'язаний здійснювати повну та своєчасну оплату отриманих ПММ відповідно до умов даного договору та виставлених контрагентом рахунків (пункт 4.3.1 договору). Контрагент надає емітенту документи на підтвердження відвантаження паливно-мастильних матеріалів користувачам, як то: бланки-дозволи; видаткова накладна; податкова накладну; рахунок, у разі якщо акт звірки має дебетове сальдо на користь контрагента; розгорнутий розрахунок ціни. Ці документи контрагент повинен передати емітенту за допомогою кур'єрської служби (пункти 4.1.13, 4.1.14 договору). В процесі розгляду спору господарські суди установили, що на виконання умов договору позивач на підставі бланків-заявок відповідача відпустив на своїх АЗС паливно-мастильні матеріали користувачам. Позивач надіслав відповідачеві бланки-дозволи та пакет документів для оплати за паливно-мастильні матеріали. При цьому, як установили суди, бланки-дозволи, за якими були відпущені паливно-мастильні матеріали, 13.08.13 позивач направив відповідачеві кур'єрською службою доставки ТОВ "Нова Пошта"; відповідач їх отримав 14.08.13 (що підтверджується товарно-транспортною накладною оформленою кур'єрською службою №59000022044280 (а.с. 41). Інші передбачені договором документи (видаткові, податкові накладні, акти звірки тощо) також скеровувалися відповідачеві (квитанція УДППЗ "Укрпошта", опис вкладення у цінний лист (а.с. 48). Суди також установили, що відповідач за відпущені з АЗС позивача паливно-мастильні матеріали у повному обсязі не розрахувався, а відтак його борг становить 52591,16 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" 52591,16 грн. боргу. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позову. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що позивач за бланками-дозволами відповідача відпустив користувачам паливно-мастильні матеріали на своїх АЗС. Установили суди і те, що позивач, як то передбачено договором, направив відповідачеві бланки-дозволи, за якими були відпущені паливно-мастильні матеріали, та пакет документів для оплати за них. Ці документи були отримані відповідачем, проте вартість відпущених паливно-мастильних матеріалів ним сплачена у повному обсязі не була. Отже, як установили суди, борг відповідача становить 52591,16 грн. З огляду на встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущених паливно-мастильних матеріалів за бланками-дозволами згідно з договором від 10.09.12, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про підставність стягнення з відповідача спірної суми боргу. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника не неотримання ним бланків-дозволів на відпуск ПММ визнається неспроможним та спростовується обставинами встановленими судами та матеріалами справи. Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.14 у справі №910/51/14 залишити без змін. Виконання судового рішення, зупиненого ухвалою від 13.08.14, поновити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорус Ойл" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.Кравчук

Судді Т.Гоголь

О.Сибіга