Постанова

від 20.05.2014 по справі 927/239/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 927/239/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватної торгівельно-виробничої фірми

«С.Т.С. - Сервіс»

на рішення

господарського суду Чернігівської області

від 02.04.2014р. (суддя Селівон А.М.)

у справі №927/239/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Старт Київ» (далі - ТОВ «Старт Київ»)

до Приватної торгівельно-виробничої фірми

«С.Т.С. - Сервіс» (далі - ПТВФ «С.Т.С. - Сервіс»)

про стягнення 16 157,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.04.2014р. у справі №927/239/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПТВФ «С.Т.С. - Сервіс» на користь ТОВ «Старт Київ» 15 800,00 грн. основного боргу, 310,37 грн. відсотків річних, 47,40 грн. інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з 04.06.2013р. тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 20.05.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Кропивна Л.В.

В судове засідання апеляційного господарського суду представник апелянта не з'явився, надіслав клопотання, яким просив відкласти розгляд справи через неможливість його прибуття в судове засідання в зв'язку з хворобою директора ПТВФ «С.Т.С. - Сервіс».

У відповідності до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Тому лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім в судовому засіданні через перебування його в іншому судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, адже учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства тощо.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених апелянтом для відкладення розгляду справи підстав, відтак заявою вважає такою, що задоволенню не підлягає.

Представник позивача в судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином (відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи), про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, а відтак апеляційний господарський суд вважав за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Старт Київ» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 16 157,77 грн., з яких: 15 800,00 - основний борг; 310,37 грн. - відсотки річних; 47,40 грн. - інфляційні нарахування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15 800,00 грн. тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, розглянувши подані матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов задовольнив.

Так, задовольняючи позов місцевий суд посилався на встановлений з наданих позивачем матеріалів факт наявного залишку неоплаченого відповідачем товару в розмірі 15 800,00 грн., при цьому врахував часткове виконання ПТВФ «С.Т.С. - Сервіс» зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару у вигляді передплати в сумі 2 000,00 грн. Стосовно стягнення штрафних санкцій місцевий суд вважав, що перерахований на підставі вимог цивільного законодавства в межах визначеного позивачем періоду часу, тобто за період з 04.06.2013р. по 29.01.2014 р., розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату поставленого товару становить 311,67 грн., розмір інфляційних нарахувань - 78,41 грн., отже більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Приймаючи до уваги відсутність права суду виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару, підлягають задоволенню в заявлених позивачем сумах, а саме : 310,37 грн. відсотків річних та 47,70 грн. інфляційних нарахувань тощо.

Як видно з тексту апеляційної скарги, апелянт не погоджується з оскарженим рішенням тільки в частині стягнення штрафних санкцій, стягнення з нього суми основного боргу не заперечує.

Як встановлено матеріалами справи, 27.05.2013р. відповідачем згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000809 від 27.05.13р. на суму 17 800,00 грн. на оплату акумуляторної батареї свинцевої тягової 40 3 PzS 180 в кількості 1 шт. платіжним дорученням №353 перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. в якості передоплати за товар. Згідно матеріалів справи договір між сторонами не укладався.

Зобов'язанням на підставі ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до приписів ст.ст.174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, для якого законом не встановлено обов'язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи позивачем здійснено поставку відповідачу товару - акумуляторної батареї свинцевої тягової 40 3 PzS 180 в кількості одна штука загальною вартістю 17 800,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000680 від 03.06.2013 року.

З огляду на те, що фактичну поставку товару підтверджено матеріалами справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що прийняття покупцем товару від продавця свідчить про укладення між ними договору поставки у спрощений спосіб.

За договором поставки (ч.1 ст.712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Разом з тим, згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлено не було, відповідач мав розрахуватись з позивачем в повному обсязі після отримання товару, тобто 03.06.2013 року.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Як видно з матеріалів справи, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач у встановлений строк не виконав зобов'язань з оплати позивачу грошових коштів в сумі 15 800,00 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перерахунок відсотків річних та інфляційних нарахувань, місцевий суд встановив, що відсотки річних підлягають стягненню з відповідача в розмірі 310,37 грн., а інфляційні втрати в розмірі 47,70 грн. Цей розрахунок судом першої інстанції здійснено правильно, відтак рішення місцевого суду про стягнення з відповідача 310,37 грн. відсотків річних та 47,40 грн. інфляційних нарахувань є законним.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної торгівельно-виробничої фірми «С.Т.С. - Сервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 02.04.2014р. у справі №927/239/14 - без змін.

Матеріали справи №927/239/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.В. Кропивна