Постанова

від 20.05.2014 по справі 826/293/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/293/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 05 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № 0007592220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 11 615 676,27 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року вищезазначене рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток в частині відображення витрат по взаємовідносинах з ПП «Сегмент-Індустрія», ПП «Тісна», ТОВ «Виробниче підприємство «Укртерммаш», ТОВ «Кваркон», ПП «Асцелла», ТОВ Золоте руно М», ТОВ « Торговельний Дім «Майнер», ТОВ «Бентобудсервіс», ТОВ « Зорекс Плюс».

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №515/1-22-20-37165815 від 22.11.2012 року у якому зазначено виявлені порушення позивачем вимог законодавства України, зокрема:

-п.138,139 ПК України внаслідок чого було завищено валові витрати на суму 47 299 135,10 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 10 425 339,57 грн, в т.ч. за ІУ квартал 2011 року на суму 5 663 992,77 грн; за І квартал 2012 року на суму 4 107 247,18 грн, за П квартал 2012 року на суму 654 099,62 грн.

12 грудня 2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007592220 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 11 615 676,27 грн в т.ч. за основним платежем на суму 10 425 339,57 грн, за штрафними санкціями на суму 1 190 336,70 грн.

Під час дослідження матеріалів справи. які підтверджують факт господарської діяльності позивача, судом встановлено, що між позивачем та ПП Сегмент-Індустрія» протягом жовтня-листопада 2011 року укладались договори постачання, зокрема: від 29 листопада 2011 року, від 23 листопада 2011 року, від 29 листопада 2011 року, від 07 листопада 2011 року, від 01 листопада 2011 року, від 27 листопада 2011 року, від 24 жовтня 2011 року.

Відповідно до умов договорів постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану 1 гатунку відповідно до умов договору. При цьому зазначені операції позивач відобразив у складі витрат за 1У кварталу 2011 року.

Крім того, у складі витрат позивач за 1У квартал 2011 року відобразив операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Тісона» від 08 листопада 2011 року, від 09 листопада 2011 року, від 15 листопада 2011 року, від 18 листопада 2011 року, від 29 листопада 2011 року, від 14 грудня 2011 року, від 05 грудня 2011 року.

За умовами договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову першого ґатунку відповідно до умов договору.

05 грудня 2011 року, 30.11.2011 року, 17.11.2011 року, 08.11.2011 року, 02.11.2011 року, 26.10.2011 року, між позивачем та ТОВ ВП «Укртерммаш» укладено договір на постачання олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку. За результатами діяльності за вищезазначеними договорами включено валові витрати за 1У квартал 2011 року.

Також у складі витрат позивача за 1У квартал 2011 року позивач відобразив операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Кварткон». Відповідно до умов договорів, укладеними між даними суб'єктами господарської діяльності від 06.12.2011 року, від 18.11.2011 року, від 06.12.2011 року, від 16.11.2011 , від 17.11.2011 року, від 09.11.2011 року від 01.12.2010 року. постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає і оплачує олію сонячну нерафіновану першого ґатунку та сою врожаю 2011 року.

Аналогічні договори на постачання олії соняшникової укладено між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс» за якими позивач відобразив операції у складі витрат за 1 квартал 2012 року.

За умовами договорів постачання від 03.02.2013 року, від 13.02.2012 року, від 15.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 20 лютого 2012 року, від 23 лютого 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 01 березня 2012 року, від 05 березня 2012 року, від 05.03.2012 року, від 16.03.2012 року від 19.03.2012 року, від 20.03.2012 року, від 21.03.2012 року, від 22.03.2012 року, від 23.03.2012 року, укладеними між позивачем та ТОВ «Зорекс Плюс» постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану.

На підтвердження виконання умов договору за зазначеними договорами надано копії видаткових накладних, виписаних ТОВ «Зорекс Плюс» позивачу та копії товарно-транспортних накладних.

Зазначені договори укладались позивачем для здійснення господарської діяльності та можливості накопичення придбаного товару сільськогосподарського призначення з метою подальшої реалізації придбаного товару великими партіями, зокрема зерна, олії соняшникової, макухи, тощо.

Договори на поставку товару, укладались на умовах СРТ-пункт призначення, тобто постачальник своїми силами постачав продукцію на склади зберігання, де товар розвантажувався в квоту ТОВ «Грос Грейн».

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Як зазначено у п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, встановлених відповідно до розділу II цього Кодексу, за датою нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено цим розділом.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. (пп. 139.1.9 п39.1 ст. 139 ПК).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201ПК).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повне або скорочене найменування, зазначене у статутних документах отримувача; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем було надано пояснення з приводу реальності господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, в т.ч. і використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачам. На підтвердження даної обставини позивачем було надано, а судом досліджено договори : ГГ-03/5 від 0.11.2011 року, ГГ-03/11 від 07.12.2011 року, ГГ-03/17 від 14.12.2001 року, ГГ-03/321 від 19.01.2012 року та інші, що були досліджені судом, з контрагентом WESTMARK TRADE LIMITED, а також договори ГГ-02/67 від 03.02.2012року з ТОВ «Торгівельний дім Севєродонецького «Об»єднання Склопластик», ГГ-22/03-1 від 22.03.2012 року з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль».

Як пояснив представник позивача, по даним договорам документи були вилучені працівниками міліції відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва в рамках порушеної кримінальної справи, що підтверджується протоколом обшуку (т.2 ст. 214-228).

Частину бухгалтерських документів, яка була повернута позивачу, останній надав до суду, зокрема податкові накладні з квитанціями про реєстрацію ТОВ «ТД Майнер», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Бентобудсервіс», ПП «Сегмент-Індустрія», ТОВ «ВП «Укртерммаш».

Доказами реальності господарських операцій по договорах, що укладались позивачем та його контрагентами, є досліджені судом первинні документи, в т.ч. акти звірок та відвантажень олії рослинної, які підтверджують поставку товару в квоту позивача для збирання партії товару для подальшої реалізації як контрагентам іноземного походження, так і вітчизняним контрагентам.

Так, факт поставок товару від контрагента ТОВ «Кваркон» підтверджується листом № 937/1 від 05.06.2013 року, актом від 22.11.2011 року № 5440, № 937/1 від 05.06.2013 року, № 5416 від 21.11.2011 року, актом нестачі №5416.

Крім того, позивачем надано до суду акти здачі-приймання робіт з ТОВ «Миколаївське підприємство «Укрхарчозбутсировина» на оплату послуг по ТЕО олії рослинної, льодовий збір, оформлення ВМД, акти здачі-приймання робіт з ТОВ «Агроконтракт» на оплату послуг льодового збору, акти здачі-прийняття робіт з ТОВ «Агроконтракт» на оплату послуг по зберіганню вантажу та ТЕО макухи соняшникової та на оплату послуг по страхуванню вантажу.

Факт перерахування коштів контрагентами-постачальниками підтверджується довідками банків, що також були досліджені судом.

Представником позивача в обґрунтування доводів стосовно того, що в результаті господарської діяльності позивачем досягнуто господарської мети отримання відповідного прибутку зазначено, що товар, зокрема олія соняшникова, придбавався позивачем за ціною однієї метричної ціни в розмірі 9 200 грн, відповідно до договору з контрагентом ТОВ ВП «Укртерммаш» та в подальшому реалізувався за ціною 10 000 грн за одну метричну тону товару, з ПП «Сегмент-Індустрія» олія купувалась за ціною 9300 грн за одну метричну тону та реалізувалась за ціною 10200 грн за одну метричну тону.

Аналогічні дії щодо придбання та продажу товару здійснювались і по іншим контрагентам, що підтверджується долученими до справи договорами.

Зазначена обставина свідчить, що під час господарської діяльності позивач мав мету отримання прибутку при здійсненні кожної окремо операції та отримав такий прибуток. Також, позивач оплачував працю найманих працівників у кількості 26 осіб, виходячи із середньої зарплати у 4000 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у 2011 році, тобто на момент правовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентами, всі контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ, а отже мали право здійснювати господарську діяльність та виписувати податкові накладні. Анулювання свідоцтва платника ПДВ з 17.04.2012 року ПП «Сегмент-Індустрія», ПП «Тісона» з 11.03.2013 року, ТОВ ВП «Укртелемаш» з 05.03.2012 року, ТОВ «Зорекс Плюс» з 13.06.2012 року, ТОВ «Кваркон» з 21.12.2011 року, ПП «Асцела» з 24.01.2011 року, ТОВ «Золоте руно М» з 10.05.2012 року, ТОВ «Торгівельний дім «Майнер» з 02.04.2012 року не може бути доказом відсутності права видавати даними контрагентами податкові накладні позивачу.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними (нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність договорів, відповідачем не надано.

У справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Та обставина, що податковий орган не зміг провести зустрічної звірки контрагентів позивача не може бути доказом незаконності дій останнього та фіктивності укладених позивачем та його контрагентами договорів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, без надання оцінки всім встановленим у справі доказам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007592220 від 12 грудня 2012 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 травня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.