Рішення

від 15.05.2014 по справі 2-2329/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 2-2329/12

Категорія 52

2/295/67/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Короля Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_3,

АДРЕСА_1,

до «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед»,

10001, м. Житомир, Шосе Київське, 19,

про визнання наказу № 35/1 від 30.04.2011 р. щодо вирахування коштів

із заробітної плати - недійсним, стягнення з відповідача коштів у сумі 2241 грн. та відшкодування моральної шкоди, шляхом стягнення коштів у сумі 20000 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09.03.2012 р. звернувся до суду та просить :

- визнати недійсним наказ ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» за №35/1 від 30.04.2011 р. про відрахування із заробітної плати ОСОБА_3 у 2-х кратному розмірі вартості 125 л. палива;

- стягнути з ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» неправомірно утриману заробітну плату в сумі 2241 грн. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неправомірність утримання з нього заробітної плати та порушення при цьому норм трудового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Судом у порядку ст. 37 ЦПК України здійснено заміну сторони ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» у зв'язку із ліквідацією товариства його правонаступником ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед».

Представник відповідача ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» проти позовних вимог заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого роботодавцем рішення про утримання з позивача заробітної плати у зв'язку із перевитратою палива.

Крім того зазначив, що позивачем пропущений тримісячний термін для звернення вимог про визнання недійсним наказу, а тому просив суд застосувати строки позовної давності.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши та оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 130, 134, 135-1 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. (ст. 130)

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 - 1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. (п. 1 ч. 1 ст. 134)

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.(ст. 135-1)

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. № 14 розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.(п. 8)

Відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті, розкраданням, знищенням (зіпсуттям), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням. (п. 12)

Розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд визначає відповідно до ст.135-3 КЗпП ( 322-08 ),Закону України N 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 ( 116-96-п ) Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Визначаючи розмір шкоди, суд має виходити з цін на матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо. (п. 15)

Як вбачається із копії трудової книжки (а.с. 4) та наказу №7-к від 03.09.2010 р. ОСОБА_3 прийнятий на посаду водія в транспортний відділ ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс». Того ж дня із позивачем укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 5)

15.10.2010 р. за ОСОБА_3 заріплений а/м Сканія, держ. НОМЕР_1, що підтверджується наказом за № 3 (а.с. 34)

Роботодавцем 23.03.2011 р. прийнятий наказ про встановлення з 01.04.2011 р. норм витрат палива для вантажних автомобілів з додатком (а.с.22-23)

ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» у зв'язку із перевитратою палива за квітень 2011 року понад встановлені норми 30.04.2011 р. прийнятий наказ за №35/1, згідно якого з ОСОБА_3 вираховано із заробітної плати у 2-х кратному розмірі вартість 125 л. палива, що становить 2241 грн. (а.с. 20, 29, 61)

Вказаний наказ був вивішений для ознайомлення працівникам товариства та був зачитаний, в тому числі і ОСОБА_3 Проте, позивач відмовився розписуватись про його ознайомлення, що підтверджується актом про відмову поставити підпис на аркуші ознайомлення з наказом від 30.04.2011 р. (а.с. 33)

У відповідності із Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань N 447/24 от 28.12.1977 р. (мовою оригіналу) «Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности» посада водія, а також робота, пов'язана із професійним керуванням автомобілем, не входить до переліку посад та робіт, за якими із працівником може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Крім того, при прийнятті спірного наказу ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» не з'ясовані наступні обставини: протиправність дії (бездіяльності) працівника; наявність причинного зв'язку між протиправною дією (бездіяльністю) і заподіяною шкодою; причина спричинення шкоди; наявність вини працівника, ступінь його вини; обставини, за яких заподіяна шкода товариству; матеріальне положення працівника.

Відповідачем також не надано суду доказів про винне порушення працівником обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів комісійних службових перевірок, які б підтверджували нанесення товариству шкоди у визначеному розмірі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ «Ренесанс Логістік Сістемс» протиправно винесений наказ за №35/1 від 30.04.2011 р. та утримана заробітна плата в сумі 2241 грн.

Разом з тим, як зазначалося вище спірний наказ був вивішений для ознайомлення працівникам товариства та був зачитаний, в тому числі і ОСОБА_3 Проте, позивач відмовився розписуватись про його ознайомлення, що підтверджується актом про відмову поставити підпис на аркуші ознайомлення з наказом від 30.04.2011 р. (а.с. 33)

Так, згідно ч. 1 ст. 233 КзпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 09.11.1992 р. № 9 встановлені статтями 228, 223 КЗпП ( 322-08 ) строки

звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 31.03.2014 р., встановлено, що про спірний наказ позивачу дійсно стало відомо у квітні місяці 2011 року, що підтверджується в тому числі і довідкою про отриману у квітні місяці заробітну плату за вирахуванням 2241 грн., додану позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с. 3).

У подальшому позивач 17.06.2011 р. та 20.07.2011 р. звертався для захисту своїх прав до Територіальної державної інспекції праці у Житомирській області. Остання листами за №№ 4259, 4453 від 12.07.2011 р. та 01.08.2011 р. відповідно (а.с. 208, 214) надала відповідні роз'яснення за результатами розгляду заяв ОСОБА_3

У 2012 році позивач звертався до Богунського районного суду м. Житомира, разом з тим ухвалою суду від 28.03.2012 р. позов залишений без розгляду. Зазначені обставини встановлені рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.05.2013 р. у справі №2-2505/12. (а.с. 128-129)

Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

У судовому засіданні 31.03.2014 р. позивач не міг пояснити суду причин поважності пропуску ним тримісячного строку для звернення до суду, зокрема починаючи з травня 2011 року до 09.03.2013 р. (дата звернення до суду).

Судом відхиляються твердження представника позивача щодо незастосування до спірних відносин строку позовної давності, встановленого ст. 233 КЗпП, у зв'язку із тим, що спір стосується стягнення невиплаченої працівникові заробітної плати, а тому строки звернення до суду необмежені часом.

Такі доводи є хибними, оскільки вимоги про стягнення утриманої заробітної плати в сумі 2241 грн. є похідними, первинною є вимога про визнання недійсним наказу за №35/1 від 30.04.2011 р. про вирахування із заробітної плати ОСОБА_3 2-х кратної вартості 125 л. палива. До вказаних вимог застосовується позовна давність у три місяці.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, суд визнає причини пропуску строку неповажними та в силу положень трудового законодавства відмовляє у задоволенні позову повністю.

Що стосується вимог «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» про відшкодування судових витрат на надання правової допомоги, то суд прийшов наступного висновку.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ч. 1 ст.84 ПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 07.02.2014 року між ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» та адвокатським об'єднанням «Атеміс» в особі учасника адвоката Короля Д.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2) укладено договір про надання адвокатських послуг. (а.с. 198-200)

Вартість послуг оцінена сторонами 2500,00 грн.

Платіжним дорученням №5092 від 10.02.2014 року підтверджено перерахування ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» вказаної суми. (а.с. 213)

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України в 2014 році» розмір мінімальної заробітної плати становить у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Представник ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» адвокат Король Д.В. приймав участь у розгляді справи 31.03.2014 р., 28.04.2014 р. та 15.05.2014 р.

Відтак, суд приходить до висновку про відповідність обумовленого між адвокатом як виконавцем та замовником ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» за договором про надання правової допомоги розміру оплати положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», з урахування терміну надання послуг, вважає зазначені правові послуги доцільними в межах цивільного процесу та справедливим у визначенні оцінки їх вартості.

За таких обставин, у відповідності із ст. ст. 79, 84 ЦПК України стягненню з позивача на користь ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» підлягають підтверджені документально судові витрати на оплату правової допомоги у сумі 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Глобал Юніверсал Логістік Лімітед» (ідентифікаційний код 37712103) судові витрати на оплату правової допомоги у сумі 2500 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Корицька