Рішення

від 23.05.2014 по справі 927/383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

« 21» травня 2014 р. Справа № 927/383/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК»,

юридична адреса: вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5А, м. Київ, 04070

поштова адреса: вул. Гончарна, 20, м. Київ, 01025

поштова адреса: пров. Бехтерівський, 4-Б, м. Київ, 04053

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕКРІС»,

пр-т. Перемоги, 95, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення коштів в сумі 974591,80 грн. та сплату відсотків за їх користування в сумі 251119,89 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: Черненко П.С., довіреність № 7164 від 31.12.2013р., представник

від відповідача: не з'явився

Суд виносить рішення після оголошеної перерви у судовому засіданні від 12.05.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.05.2014 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕКРІС» про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 974591,80 грн. та сплату відсотків за їх користування в сумі 251119,89 грн. за період з 12.07.2012 р. по 31.12.2012 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані правом позивача на повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів згідно ст. ст. 1077, 1212 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 218, 350 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 21.05.2014 року позивачем надано уточнений розрахунок відсотків за користування наданими коштами на суму 251119,89 грн. за період з 12.07.2012 р. по 30.12.2013 р., включно, так як, останнім було допущено технічну помилку, а саме невірно зазначено кінцеву дату нарахування відсотків за користування наданими коштами, які фактично були нараховані по 30.12.2013 р., включно.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив.

Ухвала суду про порушення провадження по справі від 24.03.2014 року, ухвали суду від 08.04.2014 р., від 23.04.2014 р., від 12.05.2014 р. направлені на адресу державної реєстрації відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 145-147), повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.). Враховуючи, вищезазначене, відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2011 року між сторонами був укладений Договір про факторингове обслуговування № 14/030811-Ф, згідно якого відповідач зобов'язується відпустити позивачу відповідно до умов даного договору, право вимоги від дебіторів відповідача, зазначених у переліку дебіторів, коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить відповідачу на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до контракту, а позивач має право придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів відповідача і передати за плату кошти, у розмірі, що рівний вартості відступленого відповідачем позивачу права вимоги коштів від дебіторів відповідача, у порядку й у випадках, передбачених даним договором (п. 2.1. Договору) (а.с. 10-18, т. 1).

Протягом строку дії даного договору конкретна грошова вимога до дебітора відповідача вважається придбаною позивачем (відступленою відповідачем) з моменту підписання реєстру переданих документів по угоді, що складається за формою, яка передбачена в додатку № 4 до даного договору та підписується в момент фактичної передачі відповідних документів (п.2.2 Договору).

Згідно п.п. 5.1.1., 5.1.2 Договору, для здійснення факторингу сторони підписують перелік дебіторів, права грошової вимоги до яких придбаються фактором відповідно до умов даного договору, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору. При цьому, сторони зобов'язуються переглядати зазначений перелік дебіторів не рідше одного разу в три місяці за 10 днів до закінчення дії попередньої додаткової угоди. Категорія Дебітора, розмір Авансу, що сплачується Фактором, і обсяг Ліміту на Дебітора, які зазначені в Переліку Дебіторів, встановлюються Фактором.

Пунктом 5.2.5. Договору передбачено, що моментом відступлення позивачем відповідачеві права грошової вимоги від дебітора по конкретній угоді є момент підписання позивачем і відповідачем реєстру переданих документів по угодам, право грошової вимоги по яким відступлено відповідачем позивачу відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору до підписання сторонами Реєстру переданих документів по угоді підприємство, з метою виконання своїх зобов'язань, що передбачені п.3.2.6 даного договору, направляє Дебіторові повідомлення про відступлення факторові право грошової вимоги по угоді і про реквізити фактора, за якими необхідно здійснювати платежі по угодам (стандартне повідомлення про відступлення права вимоги коштів та зміну реквізитів платежу у відповідності до ст. 1082 ЦК України), з обов'язковим наданням фактору підтвердження надання Дебіторові такого повідомлення.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору, по мірі здійснення відповідачем на підставі контракту поставок товарів своїм дебіторам, відповідач протягом трьох робочих днів позивача з дати поставки, надає позивачу по одному оригінальному примірнику усіх документів, зазначених у контракті з дебітором, ті які стосуються поставки товарів, у тому числі: товарно - транспортних документів (видаткових накладних, коносаментів та ін.), актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків - фактури (інвойсів), контракти, довіреностей на право підписання товарно - транспортних документів та рахунків - фактур, заповнений реєстр переданих документів по угоді. Один з переданих документів, що підписані дебітором, повинен містити підтвердження в одержанні дебітором товару на суму грошових вимог, що відступається, та про відсутність у дебітора будь - яких претензій до відповідача щодо строків, кількості і якості поставленого товару.

Згідно п.п. 5.2.2 Договору, після розгляду наданих документів у випадку їх відповідності вимогам чинного законодавства України та умовам даного договору, сторони підписують реєстр переданих документів по угоді, під час підписання якого відповідач передає позивачу оригінали документів, що зазначені у п. 5.2.1. даного договору.

Згідно п.п. 5.3.1, 5.3.2. Договору, позивач не пізніше робочого дня позивача наступного за днем підписання сторонами реєстру переданих документів по угоді і надання відповідачем стандартного повідомлення про зміну реквізитів, що передбачене п.п. 5.2.3. Договору, перераховує Аванс у розмірі, який передбачений в реєстрі переданих документів по угодам, на поточний рахунок відповідача № 2600419609001, відкритий а АТ «ЕРДЕ БАНК», код банку 380667. У день перерахування позивачем авансу відповідач сплачує на користь позивача плату за надання позивачем грошових коштів за договором та комісію за надані позивачем послуги по управлінню дебіторською заборгованістю в розмірі, що визначена тарифами.

Відповідно до п. 10.1. Договору, положення договору, що стосується відступлення відповідачем на користь позивача права грошової вимоги від конкретного дебітора, так само як і оплати позивачем авансу відповідачу, набирають сили з моменту підписання сторонами відповідного реєстру переданих документів по угоді. В іншому, договір набирає сили з моменту його підписання сторонами діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, в тому числі проведення всіх розрахунків по раніше відступленим правам грошової вимоги по контракту та/або угодах. Договір маже бути припинений за згодою сторін.

Згідно ст. 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як зазначає позивач, на виконання п. 5.2.5 договору сторонами були підписані додаткові угоди (Реєстри переданих документів) до договору від 03.08.2011 р. про факторингове обслуговування № 14/040811-Ф.

У судовому засіданні 21.05.2014 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2014 р. надав додаткову угоду (Реєстр переданих документів) № 4/40 від 12.07.2012 року до спірного договору (а.с. 118-120, т. 3), та зазначив, що сторонами також погоджені та підписані додаткові угоди (Реєстри переданих документів) № 4/41, № 4/42, № 4/43, № 4/44, № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, № 4/52, № 4/53, № 4/54, № 4/55 та наголосив на тому, що факт підписання сторонами зазначених додаткових угод (Реєстрів переданих документів) підтверджується перерахування позивачем Авансів на рахунок відповідача згідно до п. 5.3.12, 5.3.2 договору та погашення відповідачем сум Авансу та відсотків за користування ним, із конкретним зазначенням призначення платежів з посиланням на вищевказані реєстри. В підтвердження даного факту позивачем були надані банківські виписки по рахунку відкритому ТОВ «МЕКРІС» згідно п. 5.3.1 договору (а.с. 2-116, т. 3)

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановив, що з наданих банківських виписок, що долучені до матеріалів справи, вбачається, що підставою перерахування позивачем сум Авансів на рахунок відповідача є додаткові угоди (Реєстри переданих документів) №4/41, № 4/42, № 4/43, № 4/44, № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, № 4/52, № 4/53, № 4/54, № 4/55, підставою погашення сум Авансу та відсотків за користування наданим Авансом відповідачем також визначено зазначені додаткові угоди (Реєстри переданих документів), що підтверджує факт існування між сторонами додаткових угод до спірного договору - Реєстрів переданих документів: № 4/41, № 4/42, № 4/43, № 4/44, № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, № 4/52, № 4/53, № 4/54, № 4/55.

У відповідності до п. 5.3.1 договору про факторингове обслуговування від 03.08.2011 року № 14/030811-Ф та Реєстрів переданих документів № 4/40, № 4/41, № 4/42, № 4/43, № 4/44, № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, № 4/52, № 4/53, № 4/54, № 4/55, позивачем було перераховано аванс в сумі 1094342,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕКРІС» № 2600419609001, відкритий в АТ «ЕРДЕ БАНК», код банку 380667, а саме: згідно до реєстрів № 4/40 від 12.07.2012 року на суму 72265,36 грн., № 4/41 від 27.07.2012 року - 64993,24 грн., № 4/42 від 30.07.2012 року від 30.07.2012 р. - 73424,44 грн., № 4/43 від 01.08.2012 року - 72888,68 грн., №4/44 від 02.08.2012 року - 54820,48 грн., № 4/45 від 10.08.2012 р. - 54854,30 грн., № 4/46 від 14.08.2012 року - 51665,91 грн., № 4/47 від 06.09.2012 року - 90946,35 грн., № 4/48 від 06.09.2012 року - 60787,08 грн., № 4/49 від 07.09.2012 року - 66996,50 грн., № 4/50 від 07.09.2012 року - 45436,63 грн., № 4/51 від 11.09.2012 року - 57076,99 грн., № 4/52 від 12.09.2012 року - 89876,42 грн., № 4/53 від 13.09.2012 року - 88578,60 грн., № 4/54 від 14.09.2012 року - 57422,94 грн., № 4/55 від 28.09.2012 року - 92308,08 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с. 2-116, т. 3).

Відповідачем було повернуто позивачу частину наданого авансу на загальну суму 119750,20 грн., що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 2-116, т. 3).

Позивачем пред'явлено до стягнення 974591,80 грн. як безпідставно отриманих коштів з посиланням на той факт, що відповідачем порушені умови договору, зокрема, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те, що відповідачем були порушені умови договору, а саме, зокрема, вимоги п. 5.2.2 договору, оскільки останній так і не передав позивачу документи, визначені п. 5.2.1 договору, що підтверджують право грошової вимоги позивача до дебіторів відповідача, та є необхідними для стягнення позивачем відступленої заборгованості дебіторів останнього згідно підписаних сторонами додаткових угод до договору (Реєстрів переданих документів). Однак, будь-якого документального підтвердження вказаного факту позивачем до суду не надано. Разом з тим, проаналізувавши умови договору та дослідивши матеріали справи, суд вбачає невідповідність тверджень позивача матеріалам справи, виходячи з наступного: згідно п. 5.2.2 договору сторони підписують реєстр переданих документів по угоді лише після огляду документів, визначених п. 5.2.1 договору, в момент підписання реєстру переданих документів (додаткових угод) до спірного договору здійснюється передача відповідачем зазначених документів позивачу, а всі перерахування коштів сторонами, з урахуванням зазначення призначення платежів, свідчать про підписання між сторонами додаткових угод (Реєстрів переданих документів), на які є посилання в платіжних банківських документах.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідачем так і не були передані необхідні документи, перелік яких визначено сторонами п. 5.2.1 договору, спростовується фактом підписання сторонами реєстру переданих документів по спірному договору, зокрема додатковою угодою № 4/40 від 12.07.2012 року, що наявна в матеріалах справи (а.с. 118-120, т. 3) та наданими до матеріалів справи банківських виписок з зазначенням призначення платежів, оскільки, у відповідності до п.п. 5.3.1, 5.3.2. Договору, позивач не пізніше робочого дня позивача наступного за днем підписання сторонами реєстру переданих документів по угоді , перераховує Аванс у розмірі, який передбачений в реєстрі переданих документів по угодам.

Крім того, заявлені вимоги позивач обґрунтовує ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала(ч.1). Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи настанням події (ч.2), а також застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п.3 ч.3).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, перерахування позивачем Авансів в сумі 1094342,00 грн. на відкритий рахунок відповідача був здійснений на підставі договору від 03.08.2011 р. про факторингове обслуговування № 14/030811-Ф та додаткових угод (реєстрів переданих документів) № 4/40, № 4/41, № 4/42, № 4/43, № 4/44, № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, № 4/52, № 4/53, № 4/54, № 4/55 до спірного договору.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

За таких обставин, ураховуючи, що договір про факторингове обслуговування від 03.08.2011 року є діючим, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, і як мінімум , така вимога є передчасною( підстава не відпала).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 974591,80 грн., як безпідставно отриманих коштів задоволенню не підлягають.

Аналогічна думка викладена у постановах Верховного суду України від 22.01.2013 р. по справі № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 р.

У відповідності до п. 5.3.2 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 251119,89 грн. відсотків за користування отриманими коштами в сумі за період з 12.07.2012 р. по 30.12.2013 р., включно.

Відповідно до п. 5.3.2 договору проценти за користування наданим позивачем авансом нараховуються з дня перерахування позивачем авансу по конкретній угоді до моменту закінчення строку користування авансом на загальну суму сплачених позивачем авансів по всіх угодах, права грошової вимоги по яких відступаються позивачу відповідно до умов даного договору.

Проценти за користування наданим позивачем авансом нараховуються в розмірі, що визначений тарифами, за фактичну кількість днів користування авансом, при цьому кількість днів у році приймається рівною фактичній кількості днів у році. Проценти за користування наданим позивачем авансом сплачуються щомісячно до 07 числа включно за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 годин) і на дату припинення терміну (строку) дії даного договору.

Статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що факторинг є одним із видів кредитних операцій.

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія , будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу , будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування наданими коштами в повному обсязі за заявлений період.

Згідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної або іншої заяви передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотка ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Ціна позову складає 1225711,69 грн., таким чином за подання позовної заяви мав бути сплачений судовий збір у розмірі 24514,23 грн. (2% від 1225711,69 грн.).

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 р. № 4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (а.с. 103, т.2). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 р. № 3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» призначено Куреного О.В. (а.с.101-102, т. 2).

Пунктом 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21 лютого 2013 року у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5022,97 грн. пропорційно до обсягу задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕКРІС» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 95, код ЄДРПОУ 19025729, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А, код ЄДРПОУ 34817907) - 251119,89 грн. відсотків за користування авансом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕКРІС» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 95, код ЄДРПОУ 19025729, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 4?) - 5022,97 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23,05.2014р..

Суддя І.Г.Мурашко