Постанова

від 24.01.2007 по справі 15/454-06-12301а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/454-06-12301А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "24" січня 2007 р.Справа  № 15/454-06-12301А

10 год. 52 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                               не з'явився;

від відповідача –                           Харлан Н.А., Любарчик І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Омар” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Омар” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 06.06.2006 р. № 1000222350/0, від 16.08.2006 р. № 1000222350/1 та від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2, посилаючись на неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 568 442,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 356 844,00 грн. у зв'язку з відсутністю порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 листопада 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/454-06-12301А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 грудня 2006 р. у справі № 15/454-06-12301А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 24.05.2006 року по 25.05.2006 року працівниками Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову документальна перевірку ПП „Омар” (код 32782679) з питання повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було складено акт № 74/23-507/32017853 від 29.05.2006 р., на підставі якого 06.06.2006 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 1000222350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 568 442,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 356 844,00 грн.  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням ПП „Омар” звернулось до відповідача зі скаргою від 14.06.2006 р. Рішенням про результати  розгляду скарги від 04.08.2006 р. № 16809/10/25-012 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу ПП „Омар” –без задоволення. На підставі цього рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 1000222350/1 від 16.08.2006 року.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 1000222350/0 від 06.06.2006 р. та рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 04.08.2006 р. № 16809/10/25-012, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області від 15.08.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги № 25087/25-0007 від 22.09.2006 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення відповідача № 16809/10/25-012 від 04.08.2006 р. залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення, також позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 356 844,40 грн.  На підставі рішення ДПА в Одеській області від 22.09.2006 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 06.06.2006 р. № 1000222350/0, від 16.08.2006 р. № 1000222350/1 та від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2 прийняті Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси правомірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2006 р. згідно податкових повідомлень-рішень № 1000222350/0, № 1000222350/1, стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: позивачем підприємством не виключено зі складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3568442,00 грн., нараховану при придбанні товару, який не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Зазначене порушення було виявлено в ході проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої складено акт від 29.05.2006 р.,

Також під час апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 1000222350/0 від 06.06.2006 р. ДПА в Одеській області виявлено порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що стало підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.10.2006 р. № 1000222350/2 та № 1000302350/2.

В обґрунтування заперечень щодо скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на те, що позивачем було подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 р. (вх. № 34499 від 22.05.2006 р.) з нульовими показниками, тоді як рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2006 р. на користь позивача стягнуто суму в розмірі 21 406 371,91 грн.   

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2006 р. у справі № 14/95-06-2650 за позовом ПП „Омар” до ТОВ „Арсенал-Центр” про стягнення вартості товару, переданого на зберігання за договором зберігання з правом реалізації, в розмірі 21 406 371,91 грн. встановлено наступне.

06 вересня 2004 р. між ПП „Омар” та ТОВ „Арсенал-Центр” був укладений договір зберігання з правом реалізації № 06-09/04, відповідно до умов якого ПП „Омар” зобов'язався передати на зберігання з правом реалізації товар, а ТОВ „Арсенал-Центр” зобов'язався прийняти товар, відповідним чином його зберігати та реалізовувати. Згідно умов договору ТОВ „Арсенал-Центр” приймав товар на зберігання з правом його реалізації на термін не більше 6-ти місяців, якщо інше не обумовлено сторонами. При цьому ТОВ „Арсенал-Центр” повинно було приймати усі необхідні заходи щодо забезпечення зберігання переданого йому товару, організовувати реалізацію цього товару, своєчасно інформувати ПП „Омар” про реалізацію товару, впродовж 30 календарних днів з дати реалізації товару перераховувати грошові кошти за реалізований товар на поточний рахунок позивача, на вимогу позивача повертати йому товар, якщо він не реалізований. Строк дії укладеного договору встановлений до 05.09.2005р. з автоматичним продовженням на наступний рік, якщо сторони за два тижні до закінчення строку його дії не заявлять про свій намір розірвати цей договір. Впродовж вересня-грудня 2004 року ПП „Омар” передав ТОВ „Арсенал-Центр” на відповідальне зберігання товар на загальну суму 21406371,91 грн. На протязі січня-липня 2005 р. ніякої інформації від відповідача про реалізацію товару не надходило. 20 липня 2005 р. ПП „Омар” надіслав ТОВ „Арсенал-Центр” лист (вих. № 052-1/05), в якому виявив намір повернути свій товар та достроково припинити дію договору № 06-09/04 від 06.09.2004р., однак відповіді не отримав. 21 жовтня 2005 р. позивач звернувся до відповідача (лист вих. № 063-1/05) з вимогою повернути товар та припинити дію договору. 13 січня 2006 р. позивач знов звернувся до відповідача (лист вих. № 007-1/06) з вимогою повернути товар або відшкодувати його вартість в повному обсязі, однак відповіді не отримав.

На підставі викладеного, вищезазначеним рішенням господарського суду Одеської області позовні вимоги  ПП „Омар” про стягнення вартості товару, переданого за договором зберігання з правом реалізації, було задоволено, а саме: стягнуто з ТОВ „Арсенал-Центр” суму в розмірі 21 406 371,91 грн.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній справі або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги встановлені вищевказаним рішенням господарського суду обставини, хоча позивачем не було надано до суду договір № 06-09/04 від 06.09.2004 р., укладений між позивачем та ТОВ „Арсенал-Центр”, суд зазначає наступне.

Оскільки згідно договору № 06-09/04 від 06.09.2004 р. позивачем було передано на зберігання з правом реалізації товар на загальну суму 21406371,91 грн., вказана операція є за своєю суттю комісією, в якій позивач виступає в якості комітента.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Особливості оподаткування операцій з комісії передбачені п. 4.7 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.  

Згідно ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у даному випадку дата прийняття судом рішення і є датою збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у позивача за квітень 2006 р., оскільки дата рішення суду (17.04.2006 р.) є датою компенсації вартості товарів від комісіонера –ТОВ „Арсенал-Центр”.    

Проте, як встановлено судом, позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за вказаний період з нульовими показниками, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”.

У зв'язку з викладеним суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що податкові зобов'язання ПП „Омар” згідно абзацу другого п. 4.7 статті 4 Закону 168, можуть виникнути з моменту зарахування коштів від ТОВ „Арсенал-Центр” за переданий на зберігання та неповернений товар, тому до вказаного моменту товарні цінності вважаються не реалізованими за відсутністю першої події вказаної в підпункті 7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та належать ПП „Омар”.

Так, згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі вищенаведеного, суд вважає що відповідачем правомірно нараховано ПП „Омар” за квітень 2006 р. податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3568442 грн.

Також відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2001 р. № 2181-171 (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 20% від донарахованої суми податку на додану вартість.

Проте, суд вважає без підставними посилання відповідача на порушення позивачем п.п 7.4.1 та п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки у вказаних підпунктах Закону йдеться мова про випадки придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів, але у даному випадку позивачем товари не придбавались та не виготовлялись. Більш того, податкові повідомлення-рішення № 1000222350/0, № 1000222350/1, прийняті у зв'язку з порушенням п.п 7.4.1 та п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, вважаються відкликаними з дня прийняття рішенням ДПА в Одеській області.

Так, згідно з п.п 6.4.1 та п.п. 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.  

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства „Омар” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 29 січня 2007 р.

                          Суддя                                                                     Петров В.С.